5. Пороки серця.

Пороки серця – це стійкі не зворотні відхилення в будові серця, що порушують його функцію. Розрізняють вроджені і набуті пороки серця. До вроджених пороків відносять незакриття овального отвору, відсутність перегородки між передсердями, незарощення баталової протоки, неправильне відведення головних судин.

Пороки серця морфологічно проявляються недостатнім змиканням клапанних створок або звуженням (стенозом) клапанних отворів.

Механізм формування набутого пороку серця пов’язаний з фазами розвитку ендокардиту, що завершуються організацією тромботичних мас, рубцюванням і деформацією клапанів або утворенням фіброзних кілець. Буває: компенсований – протікає без порушень кровообігу; декомпенсований – відмічають розлад серцевої діяльності і морфологічні зміни, порожнини серця розширені, серцевий м’яз дряблий, в органах венозний застій, ціаноз, набряк, водянка порожнин.

6. Запалення міокарду.

Міокардит – запалення серцевого м’язу.

Причини: як ускладнення при інфекційних, паразитарних і неінфекційних хворобах.

Класифікація:

- за типом запалення (альтеративний, ексудативний, проліферативний);

- за поширенням (вогнищевий, дифузний);

- за перебігом (гострий, хронічний).

Гострий альтеративний дифузний міокардит – альтеративні зміни проявляються зернистою і жировою дистрофією м’язової тканини, серцевий м’яз в’ялої консистенції, тьмяний, строкатий (сіро-червоного кольору з сіро-жовтими смугами), порожнини серця розширені. Ексудативні зміни виражені гіперемією і крововиливами. Проліферативні зміни при хронічному перебігу у вигляді сірих прожилок сполучної тканини.

Ексудативний міокардит – при інфекційних хворобах і інтоксикаціях. За характером ексудату розрізняють гнійний і негнійний (серозний) міокардит. При гнійному міокардиті в серцевому м’язі поодинокі або множинні гнійники (абсцеси).

Продуктивний міокардит – характеризується розростанням сполучної тканини в серцевому м’язі у вигляді сірувато-білих тяжів або смуг, щільної консистенції.

Процес проліферації може мати дифузний і вогнищевий характер. Дифузне розростання сполучної тканини – міофіброз, а вогнищеве – кардіосклероз.

7. Запалення перикарду.

Перикардит – запалення епікарда і серцевої сумки. Причини: пастерельоз свиней і ВРХ, чума свиней та ін.

Класифікація:

- за перебігом – гострий, хронічний;

- за поширенням – вогнищевий (обмежений) і дифузний;

- за характером ексудату – серозний, фібринозний, гнійний і геморагічний.

Серозний перикард. Причини: деякі інфекційні хвороби (грип поросят). Характеризується накопиченням в порожнині серцевої сумки серозного ексудату, серцева сумка розтягнута, в її порожнині серозний ексудат, серцева сумка і епікард набряклі, почервонілі, з плямистими крововиливами, покриті тонким фібринозним нашаруванням. При хронічному перебігу серозний ексудат розсмоктується і утворюються сполучнотканинні спайки, можливе повне зрощення епікарда з серцевою сумкою.

При розтині трупів в порожнині серцевої сумки знаходять червону рідину – трупний транссудат, що складається з рідкої частини плазми крові (сироватки). Відмінність трупної транссудації і гідроперикарду (водянки серцевої сумки) від серозного перикардиту – відсутність запальних змін на епікарді і на внутрішній поверхні серцевої сумки.

Фібринозний перикардит. Причини: чума свиней, пастерельоз, перипневмонія ВРХ. Характеризується відкладанням на епікарді і внутрішній поверхні серцевої сумки фібрину. Пізніше фібрин проростає сполучною тканиною, серце з поверхні наче покрите панциром.

Геморагічний перикардит. Причини: сибірка. Характеризується просоченням кров’ю епікарда і серцевої сумки з накопиченням в її порожнині кров’янистої рідини. При тампонаді серця згустки крові.

Травматичний перикард. Причини: механічне пошкодження серцевої сумки. При розтині серцева сумка розтягнута і набрякла, фібрин з домішками гною товстим шаром вкриває епікард і серцеву сумку, серцевий м’яз потовщений, дряблий, на місці проколу вузький ранєвий хід або при його зарощені спайка перикарду.