Ключові поняття теми:

«Рейгономіка». неокейнсіанство, посткейнсіанство.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте тенденції та напрями розвитку світового господарства у 50-90 роках ХХ ст.. Охарактеризуйте структурні зрушення у світовому господарстві.

2. Проаналізуйте чинники, що сприяли «економічному диву» Німеччини та Японії в 50-60 рр. ХХ ст.

3. Яке значення має науково-технічний прогрес для розвитку національних господарств і світової економіки в цілому ?

4. Охарактеризуйте місце сільського господарства в світовому і національному господарства в цей період.

5. Яка роль держави у розвитку національних господарств розвинених країн і як це відображається у економічній думці?

6. Визначте основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин у 50-90-х рр. ХХ ст.. Назвіть основні центри економічного суперництва у світовому господарстві.

7. Неоінституціоналізм та його ідеї.

Контрольні тести до теми:

1. У післявоєнній Франції проводиласґ політика:

а) протекціонізму;

б) "відкритої економіки";

в) меркантилізму.

2. Які процеси притаманні економіці післявоєнної Франції:

а) концентрація та централізація;

б) виділення дрібної приватної власності;

в) функціонування середніх підприємств.

3. Що стримувало економічний розвиток Франції:

а) низька продуктивність праці;

б) неефективні методи управління;

в) високі воєнні витрати.

4. Основні риси „Рейганоміки”:

а) соціальна турбота;

б) монополізація економіки;

в) посилення державного регулювання.

5. Основною ідеєю інстуціоналізму є:

а) поширення вищої освіти;

б) створення державних інститутів влади та регулювання;

в) наявність тільки державних вищих навчальних закладів.

6. Головною ознакою країн, що швидко розвивалися у другій половині ХХ ст. є:

а) експортна спрямованість економіки;

б) наявність дешевої робочої сили;

в) висока якість продукції.

7. Найприбутковішою сферою економіки у другій половині ХХ ст. є:

а) сфера матеріального виробництва;

б) сфера торгівлі;

в) сфера послуг.

Рекомендована література:

18 с. 359-361; 26; 27; 38 с.380-383, 385-388, 399-417; 49; 57; 63; 65.

Тема 11. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі інформаційно-технологічної революції (кінець хх – початок ххі ст.). План

1. Число і склад учасників групи «НІК» ;

2. Критерії зарахування країн до нових індустріальних;

3. Моделі розвитку економіки «НІК»;

4. Причини фінансової кризи найдинамічнішої за темпами економічного розвитку групи нових індустріальних країн Азії на при кінці 90-х років ХХ ст.;

5. Економічна думка періоду кінця ХХ – початку ХХІ ст..

Методичні рекомендації до теми:

Робота над темою дає змогу з’ясувати, що до складу „нових індустріальних країн” входили Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг. Головними їх ознаками були експортна орієнтація обробної промисловості, швидкі темпи зростання, залучення іноземного капіталу у позиковій або підприємницькій формі. Окрему групу утворили країни-експортери нафти, які у 1960 р. об’єдналися в ОПЕК. Чотири країни – Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія – у середені 60-х забезпечували майже половину вартості продукції обробної промисловості всіх країн з аграрно-індустріальною структурою промисловості. В аграрно-індустріальному напрямку розвивалася економіка Венесуели, Філіппін, Колумбії, Таїланду. Через значне зростання темпів промислового експорту їх почали ззивати "новими експортними країнами". Це суттєво змінило систему міжнародного поділу праці, ускладнило світові економічні зв'язки.

Зверніть увагу, що неолібералізм базується на таких основних положеннях класичного лібералізму:

• відстоювання ідей природного порядку та природних прав;

• заперечення розширення державного втручання

• конкурентний принцип господарювання;

• індивідуальна свобода на основі захисту приватної власності на засоби виробництва;

• розвиток місцевого самоврядування та добровільних організацій;

• підтримка політики вільної торгівлі.

Одним із видатних діячів цього напряму був французький вчений М. Алле. Одна з основних проблем досліджень — шляхи досягнення і поєдна економічної ефективності та соціальної справедливості. На думку М. Алле, економічна ефективність — вихідна й обов'язкова умова вирішення усіх соціальних завдань.

Чиказька школа неолібералізму на чолі з М. Фрідменом, досліджуючи особливості недосконалої конкуренції, основну увагу зосереджувала на поведінці суб'єктів господарювання за умов невизначеності, ризику, інфляйних сподівань, відкривши при цьому шлях монетаристській інтерпретаг. сучасного неолібералізму.

Неоавстріиська (віденська) школа неолібералізму Л. фон Мізеса — Ф. фон Хайєка поєднала принципи австрійської школи граничної корисності з англійською неокласичною теорією, що надало їй ще більшої суб'єктивно-психологічної спрямованості та уможливило зосередження уваги на аналіз умов і процесів економічного життя.

Німецька школа неолібералізму В. Ойкена — Л. Ерхарда зосереджувалась на визначенні основних принципів функціонування суспільства: поєднай - економічної свободи та невтручання держави в економіку з принципом соціальної справедливості, не обмежуючи роль держави функцією охоронця ринкових відносин, визнаючи за нею право організатора суспільного життя.