Визначення основних понять і категорій теми:

Позитивна мікроекономіка вивчає факти економічного життя і описує процеси і механізми функціонування економіки, тобто вона відповідає на питання, що і як буде відбуватися в економіці при визначених діях у конкретних умовах.

Нормативна мікроекономіка намагається відповісти на питання, наскільки добре, справедливо то або інше рішення. Нормативне твердження є розпорядження що робити, тому це сфера політичних рішень, проте грунтується на економіці.

Мікроекономіка, як і будь-яка інша наука, характеризується: по-перше, своїм об'єктом вивчення; по-друге, предметом; по-третє, методами.

Об'єктом мікроекономіки є економічна діяльність людей і виникаючі в ній загальні економічні проблеми, що вирішуються відповідно до існуючих інститутів і їх систем.

Економічні суб'єкти – це будь-які окремі самостійно діючі в економіці одиниці. Такими одиницями можуть бути як окремі люди, так і групи, співтовариства.

Благо – будь-який предмет, як матеріальний, так і не матеріальний, спроможний у кінцевому рахунку задовольнити певні потреби споживача або бути використаним для яких-небудь цілей виробником.

Економічні дії даного економічного суб'єкта можна охарактеризувати як прийняття ним відповідних рішень і їх наступне здійснення.

Мікроекономіка – це розділ економіки, що вивчає вибір, який роблять малі економічні одиниці, таки як індивідууми, підприємства, урядові установи, галузі та інші господарські суб'єкти. Мікроекономіка вивчає процеси прийняття економічних рішень окремими економічними суб'єктами.

Задачею мікроекономіки є аналіз взаємодії економічних суб'єктів, тобто виробників і споживачів на окремих ринках.

Матеріальні потреби являють собою бажання споживачів придбати і використовувати товари і послуги, що доставляють їм корисність.

Земля – так називають усі природні ресурси, застосовувані людиною в процесі виробництва, тобто все те, що може бути використане у виробництві в природному виді. До них відносяться: сільськогосподарські угіддя, ліси, надра, корисні копалини, водяні ресурси.

Основний або реальний капітал – це всі засоби виробництва, створені людиною. До них ставляться: будинки, спорудження, машини, обладнання, інструменти, складські, транспортні засоби, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх кінцевому споживачу.

Праця – це сукупність знань, умінь, навичок, фізичних і інтелектуальних спроможностей людини, тобто робоча сила, що вона пускає в хід при виробництві продукту.

Підприємницький хист – це особливий чинник виробництва, який з'єднує в процесі виробництва всі інші чинники в єдину систему. Підприємницька спроможність – це спроможність прийняття рішення і спроможність його виконання.

Рідкість – це умови, коли наші потреби перевершують обмежені ресурси, спроможні задовольнить ці потреби. Тобто рідкість – це ситуація, коли чогось не вистачає на усіх. Рідкість – основна економічна проблема, із якою зштовхуються як окремі індивіди, так і все суспільство в цілому. Рідкість ресурсів, за допомогою яких здійснюється процес виробництва різноманітних товарів, змушує робити вибір між відносно рідкісними товарами.

Вибір – це дія пов'язана з відбором серед обмежених альтернатив.

Альтернативна вартість – це вартість виробництва товарів і послуг, зміряна з погляду загубленої можливості займатися найкращим із доступних альтернативних видів діяльності, що потребує того ж самого часу і тих же самих ресурсів.