7.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Калькуляція як елементу методу бухгалтерського обліку представляє собою спосіб вартісного вимірювання господарських процесів, в тому числі процесу постачання, виробництва продукції, її реалізації.

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відповідними ознаками для формування показників собівартості.

Первинними елементними об'єктами обліку витрат на виробництво є витрати праці й матеріальних ресурсів при виконанні різних виробничих операцій, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, приладів, будівель, на управління виробництвом. Відомості про ці первинні витрати за допомогою елементів методу бухгалтерського обліку й облікових процедур групуються й узагальнюються за різними ознаками, формуючи необхідні для управління облікові показники.

Ці первинні облікові об'єкти утворюють певні елементи виробництва — економічні елементи витрат, тобто економічно однорідні первинні витрати, які не можна розкласти на складові. Виділяють такі економічні елементи витрат:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

Для обліку витрат за елементами у Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено окремий клас рахунків 8 "Витрати за елементами".

Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного періоду і використовуються, головним чином, статистичними органами для розрахунку макроекономічних показників за системою національних рахунків, зокрема валового внутрішнього продукту (ВВП).

Групування витрат за економічними елементами характеризує їх відношення до створення продукту, але не відображає мети і призначення виробничих витрат, їх доцільність, не повністю виявляє їх роль у технологічному процесі виробництва.

Тому виникає необхідність перегрупування виробничих витрат, з метою виділити серед них основних — безпосередньо спрямованих на виробництво продукту, та витрат на обслуговування, управління, збут та реалізацію. Звідси виникає необхідність використання іншого об'єкту обліку витрат – за статтями собівартості: групування витрат за їх призначенням і роллю у процесі виробництва. Витрати, згруповані за статтями собівартості, – це об'єкт аналітичного обліку.

Деталізація групування витрат за статтями собівартості залежить від специфіки виробничого процесу та потреб управління. Відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" підприємство самостійно обирає перелік калькуляційних статей.

Калькулювання — сукупність прийомів аналітичного обліку витрат на виробництво й розрахункових процедур визначення собівартості продукту. Калькулювання спрямовано на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання виступають продукти праці — види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, за якими необхідна інформація про їхню собівартість.

Процес калькулювання включає наступні етапи: спочатку проводиться групування витрат, на другому етапі розподіляють витрати між об'єктами калькулювання та визначають собівартості продукції, робіт, послуг з відображенням собівартості виробів у калькуляції; на третьому етапі доцільно проаналізувати виконання плану із собівартості щодо нормативу та на основі визначених результатів внести відповідні корективи.

Калькулювання як більш широке поняття включає такі частини: калькуляційний облік та калькуляцію [11]. Калькуляція — це спосіб розрахунку, визначена сукупність розрахункових процедур собівартості продукту. Одночасно калькуляція є і результатом калькулювання — визначеним і структурованим переліком витрат, які стосуються продукту. Від структури калькуляції залежать порядок калькуляційного обліку, система розрахунків і характеристика інформації, яку отримують в її результаті. Виділяють декілька класифікацій видів калькуляцій за різними ознаками. Можливі класифікації подано в табл. 7.1.

Різні види калькуляцій складаються та використовуються залежно від системи обліку витрат, що прийнята на підприємстві, наявності даних і потреб керівництва.

Другою складовою процесу калькулювання є калькуляційний облік — система аналітичного обліку витрат на виробництво в інтересах достовірного й точного калькулювання. Основне завдання системи калькуляційного обліку — повна локалізація прямих витрат за об'єктами калькулювання й облік непрямих витрат, який забезпечує найбільш достовірний їх розподіл.

Таблиця 7.1