Плити Східноєвропейської платформи. Західний сектор: Волино-Подільська плита, Львівський прогин.

Плити в межах Східноєвропейської платформи сформувалися внаслідок опускань її окраїн на межі із Середземноморським рухливим поясом, її західний сектор традиційно називають Волино-Подільською плитою. Структурними елементами Волино-Подільської плити є:

1. Волино-Подільська монокліналь (західний схил УКЩ і разом з тим східний борт Львівського палеозойського прогину). Глибина залягання фундаменту 0,2...6 м. (на пд-зх.).

2. Львівський палеозойський прогин (тільки східна частин, яка має докембрійський фундамент).

3. Північно-Молдавське підняття (плита) на межі західного і південного секторів Волино-Азовської плити;

4. Ковельський виступ, Ратненський горст-підняття докембрійського фундаменту, перекриті відносно малопотужним чохлом (1,2-2,0 км).

Розташування на межі з рухливим поясом зумовило неодноразову зміну знаків тектонічних рухів (опускань при його розширенні, піднять на стадії орогенезу), утворення кількох різних за віком і накладених один на одного прогинів. Так, ще у пізньому протерозої (рифей) утворився Волино-Оршанський прогин на півночі нинішньої плити; він розділив Український та Балтійський щити.

Протягом пізньою етапу байкальського геотектонічного циклу в межах прогину накопичилась потужна товща осадово-вулканогенних порід. В байкальський цикл почав формуватись Дністровський перикратонний прогин (як шельф — пасивна окраїна океану Япетус), на місці якого осадові відклади утворили Волино-Подільську монокліналь. В каледонський і герцинський цикли уже на структури Дністровського перикратону був накладений Львівський палеозойський прогин (на заході), який є субплатформенною депресією. З кінця палеозою до середини мезозою (150 млн. р.) тут панував континентальний режим. З пізньої юри історія території тісно пов’язана з історією Карпат. З неогену територія була нерівномірно піднятою (на 350 м.). Найбільш інтенсивно піднімались блоки, які відповідають Подільській височині.

Пласти гірських порід (вапняки, сланці, пісковики, тощо) моноклінально падають із сходу на захід (= 1°). В межах Львівського прогину у карбоні сформувались поклади кам’яного вугілля. Виявлені родовища вуглеводнів.

Південна частина плити — т.з. Південноукраїнська монокліналь утворилась внаслідок опускання в Причорноморській западині. У сучасному вигляді сформувались в альпійський геотектонічний цикл (у неогені). Породи залягають майже горизонтально, з дуже слабким нахилом на південь, де плащоподібно перекривають більш древні структури (кіммерійські, герцинські, тощо) в межах південного Причорномор’я. За одними з уявлень монокліналь є північним бортом Причорноморської западини (центральна і південна частина якої — фундамент Скіфської плити). Відповідає Причорноморській низовині.

Західноєвропейська молода платформа

Невеликий фрагмент вклинюється між Східноєвропейською платформою і альпійською структурою Карпат. Включає 4 тектонічні зони, дві з яких перекриті Карпатською складчастою областю (насувами). Розтоцька зона з байкальським фундаментом є молодим “припаєм” Волино-Подільської окраїни Східноєвропейської плити. На захід від неї в каледонський цикл “припаялась” до платформи Рава-Руська зона.

В герцинський цикл на структури Західноєвропейської платформи був накладений Львівський палеозойський прогин, а в мезозої  — Львівська крейдова западина. Розтоцька зона складає фундамент західної частини Львівського прогину і фіксується на глибині кілька кілометрів. Зона перекрита потужною товщею осадових в т.ч. вугленосних порід. Рава-Руська зона являє західний борт Львівського прогину, її каледонський фундамент залягав відносно близько до поверхні. В рельєфі відповідає височині Розточчя.