73 Індикатори соціального аналізу Індикатори, що використовуються в соціальному аналізі

Соціальні індикатори	Показники
1. Демографія	Чисельність населення, динаміка зміни чисельності населення, густота (кількість жителів на 1кв.км), урбанізованість (питома вага населення, що проживає в містах), вікові й етнічні пропорції співвідношення статей по вікових групах, структура сімей.
2. Зайнятість	Чисельність працездатного населення, рівень безробіття, структура робочої сили за віковою та статевою ознаками, плинність кадрів по професійних групах, по змісту парці, пропозиція робочої сили по тих самих групах.
Соціальна структура	Освітня структура населення, кількість студентів на 1тис. населення, кількість осіб з вищою освітою, чисельність науковців, професійна структура населення, кількість працівників, зайнятих у матеріальному та нематеріальному виробництві структура населення за майновим статусом.
Житлові умови	Питома вага сімей, що проживають у власних оселях; частка населення, що проживає у власних квартирах; величина житлової площі, що припадає на одну особу.
Громадське життя	Наявність громадських організацій (ділових, професійних, етнічних, релігійних, політичних); участь населення в цих організаціях; рівень суспільних проблем, що порушуються локальними засобами масової інформації; програми (кількість, масштаб), ініційовані громадськими організаціями.
Охорона здоров’я	Кількість лікарів у розрахунку на 1тис. населення, кількість лікарняних ліжок на 1тис. населення, величина дитячої смертності, величина коштів, що виділяються на охорону здоров’я з бюджету в розрахунку на одного жителя.
Злочинність, алкоголізм, наркоманія	Кількість вчинених злочинів, у т. ч. за ступенем тяжкості кількість осіб, засуджених за вчинення злочинів кількість осіб, що страждають на алкогольну залежність кількість наркоманів.

Розробники проектів нерідко безпідставно вважають, що розвиток подій ітиме за оптимістичним сценарієм, виходячи із завищених оцінок зацікавленості місцевого населення в проекті, зумовлених розумінням потреби в ньому, наявних для реалізації проекту ресурсів, економічних і соціальних стимулів реалізації, а також прогнозів темпів змін соціальних умов.

Отже, соціальний аналіз може сприяти більш ефективній розробці та реалізації проекту завдяки обізнаності з інтересами населення регіонів.

74 Проектування соціокультурного середовища проекту

Проектування соціокультурного середовища значною мірою залежить від загальних економічних тенденцій розвитку. Сучасний стан України характеризується демографічною кризою, параметрами якої є:

скорочення чисельності населення;

призупинення зростання частки міського населення.

Ці тенденції пов'язані з різким падінням рівня життя, погіршенням здоров'я та економічних умов відтворення населення, більшою невпевненістю сімей в майбутньому, зростанням смертності, значним збільшенням кількості алкоголіків та наркоманів. Подібні тенденції характерні для всіх країн, що стали на шлях радикальних економічних перетворень.

У проектуванні етнодемографічного розвитку регіонів слід брати до уваги загальнодержавну і регіональну політику – чи буде вона пасивною, такою, що лише реєструє негативні тенденції, чи стане активно впливати на їх подолання, усуваючи причини, які породжують ці тенденції. Надзвичайно важливою складовою соціального аналізу проекту є характеристика культури і соціальної організації населення регіону, а також оцінка адекватності проекту цьому стану населення регіону, його соціуму.

Культура соціуму зумовлюється історичним минулим і досвідом єднання з іншими культурами. Соціологія культури вивчає систему норм і цінностей, що регулюють поведінку індивідів і соціальних груп. Для сучасної культури характерна поліструктурність, яка зберігає багатоманітні цінності давніх культур попри домінування, а то й витиснення їх новими цінностями.

Тому при розробці й реалізації проекту визначають:

систему цінностей населення;

традиції та вірування;

потреби населення.

Досить часто переоцінка розробниками ступеня позитивного впливу проекту на населення пов'язана з невиправданим дистанціюванням національних завдань від повсякденних інтересів місцевого населення.

Діагностика соціальної структури передбачає визначення фактичних показників, їх тенденцій, прогнозування змін структури зайнятості. До основних індикаторів зайнятості для регіонів належать:

чисельність трудових ресурсів;

кількість зайнятих (тис. чол. і в процентах від працездатного населення);

кількість безробітних (тис. чол. і в процентах від економічно активного населення);

чисельність зареєстрованих безробітних (тис. чол. і в процентах до загальної чисельності безробітних).

Однією з умов досягнення успіху проекту є завоювання прихильності, підтримки активного населення та організацій по експлуатації та обслуговуванню проекту. Це стосується всіх стадій проектного циклу, їх участь може набувати різних форм: консультації-щодо відбору й планування інвестицій, надання робочої сили, матеріалів або фінансових вкладень, моніторинг за реалізацією проекту. Залучення бенефіціаторів (одержувачів вигід від проекту) до підготовки й реалізації проекту дозволяє керівництву проекту підвищити ймовірність одержання вигід, послабити або усунути опір, домогтися підтримки і підвищити стабільність проектів. Без активної участі потенційних бенефіціаторів проекти, як правило, працюють непродуктивно.

Участь населення у підготовці до експлуатації проекту. Для активізації залучення населення до роботи по проекту або подолання опору соціолог має виявити ступінь групової солідарності населення, визначити фактори цієї згуртованості, передбачити можливість протистояння економічній ідеології цих груп.

Розробники проекту мають приділяти особливу увагу економічній ідеології груп, що виявляють активну солідарність, оскільки вони сприймають та оцінюють економічне життя з погляду власних інтересів та умов життєдіяльності соціально-економічних груп.

Без активної участі населення проект не досягає запланованих цілей, відбувається марна витрата ресурсів. Скромні результати знеохочують населення, воно втрачає інтерес і довіру до зусиль державних чи інших організацій. Якщо населення не залучено до проекту, він стає просто будівництвом, і природною реакцією на нього є відторгнення, а часом і протидія його реалізації.

Міра участі населення залежить від цілей проекту. Проектувальник має максимально використати місцеві ресурси – і людські, і природні. Перепідготовка місцевого населення виявляється ефективнішою, ніж запрошення нової робочої сили. Спільнота може виступити учасником переговорів щодо наявної та запланованої до витрат (за проектом) кількості ресурсів.

75 Цілі і завдання фінансового аналізу

Фінансовий аналіз являє собою спосіб накопичення, перетворення та використання інформації фінансового характеру. Він має кілька цілей:

• визначення фінансового стану й фінансових результатів діяль­ності фірми;

• виявлення просторово-часових змін у фінансовому стані та результатах;

• виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані й результатах;

• прогноз основних тенденцій у фінансовому стані й результатах діяльності фірми.

Фінансовий аналіз може розглядатися як складник проектного аналізу й фінансового менеджменту, тому дії аналітика залежать від поставленої мети. Проектний аналіз вимагає обґрунтування вкладень з найкращими результатами. Фінансовий менеджмент вимагає постійного пошуку менеджером фінансових ресурсів.

З позицій проектного аналізу метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності — фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1) фінансовою — управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик;

2) інвестиційною — управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3) операційною — управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Фінансовий аналіз передбачає вирішення таких завдань:

1) оцінити фінансовий стан і фінансові результати підприємства «без проекту» і «з проектом»;

2) оцінити потребу у фінансуванні проекту й забезпечити коор­динацію використання фінансових ресурсів у часі;

3) визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів;

4) оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.

76 Джерела фінансування та розрахунок бюджету проекту

Бюджет проекту покликаний показати, як джерела фінансування покривають капітальні й поточні витрати. Бюджет проекту може бути уточнений після розрахунку балансу грошових потоків.

Витрати на проект можуть покриватися за рахунок інвестицій, кредитів або інших боргових зобов’язань.

Інвестиції поділяються на капітальні (реальні), фінансові та реінвестиції.

Під фінансовою інвестицією розуміють господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Реінвестиція – це капітальна або фінансова інвестиція, здійснена за рахунок доходу (прибутку), одержаного від інвестиційних операцій.

Залучення того чи іншого джерела фінансування пов’язане з певними витратами: акціонерам треба виплачувати дивіденди, банкам – проценти за надані кредити і т.д. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансування, називається ціною капіталу. При фінансовому проектуванні передбачається, що поточні витрати фінансуються за рахунок поточних, а капітальні – за рахунок довгострокових активів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат по залученню капіталу.

Величина й частка в загальній сумі коштів джерел фінансування, а також їх ціна можуть бути різними.

Ціна власного капіталу розраховується у вигляді ставки дивідендів, якщо капітал акціонерний, або норми прибутку, яку необхідно сплатити учасникам господарського товариства, якщо його створено у відмінній від акціонерного формі. Ціна акціонерного капіталу (ЦАК) розраховується за такими формулами:

• для простих акцій:

ЦАК = Дп / Цза + п , де Дп – прогнозне значення дивіденду на певний період; Цза – ринкова ціна простої акції; п – прогнозований темп приросту дивідендів;

• для привілейованих акцій:

ЦАК = Д / Цпа , де Д – фінансовий дивіденд у грошовому виразі; Цпа – ринкова ціна привілейованої акції.

Ціна облігацій підприємства (ЦОП) розраховується за формулою:

, де Сн – номінальна вартість облігацій; р – процент до облігацій (у частках одиниць); Ср – поворотна (реалізаційна) вартість облігацій; к – термін обертання облігацій (в роках); Н – ставка податку на прибуток (у частках одиниць, якщо проценти по облігаціях оподатковуються).

Вартість капіталу для фінансування проекту – це середньозважена вартість капіталу по кожному джерелу фінансування (WACC). Ця модель враховує чотири типи джерел фінансування:

кредити банків;

вкладення інвесторів у привілейовані акції;

вкладення інвесторів у прості акції;

реінвестиції.

Відповідно до цього

WACC = Wd · Kd + WpKp + Ws · Ks + We · Ke, де Кd – проценти за кредит; Kp – необхідна дохідність по привілейованих акціях; Ks – необхідні дна дохідність по простих акціях; Ke – необхідна дохідність по альтернативних інвестиціях; Wd, Wp, Ws, We – частка відповідного джерела в усьому обсязі інвестицій.

77 Фінансове планування у проектному аналізі

Фінансовий план фірми, яка розробляє проект, призначений узагальнити результати проектного аналізу, що передували його розробленню.

Фінансовий план розробляється за двома вимірами: «без проекту» та «з проектом». Це означає, що показники фінансового плану розраховуються як без урахування проектних показників, так і з урахуванням їх. Це дає можливість визначити вплив проекту на розвиток діяльності фірми.

Якщо для реалізації проекту створюється нова фірма, її діяльність «з проектом» рекомендується розглядати у зв’язку з діяльністю фірм-засновників. Такий підхід не завжди вдається реалізувати через складність корпоративних взаємин. У такому разі допускається розглядати лише варіант «з проектом».

Фінансовий план включає такі відносно самостійні розділи (модулі):

план прибутку;

податковий план;

баланс грошових потоків;

прогноз бухгалтерського балансу;

розрахунок показників ліквідності та рентабельності;

розрахунок показників ефективності проекту.

План прибутку. План прибутку розробляється з метою розрахунку суми податку на прибуток підприємств. Окрім того, план прибутку необхідний для розрахунку валового, оподатковуваного та чистого прибутку – показників, які згодом будуть використані для розрахунків рентабельності проекту. План прибутку розраховується у чіткій відповідності з діючим законодавством, зокрема з Законом "Про оподаткування прибутку підприємств".

78 Цілі та сутність економічного аналізу

Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект здійсненню цілей розвитку національної економіки, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигід меншими витратами. Економічний аналіз має на меті оцінити відповідність проекту його економічному середовищу, що регламентує розподіл доходів, обмеження або стимулювання виробництва й торгівлі тощо, і безпосередньо впливає на фінансову здійснюваність проекту.

Цілі економічного аналізу вимагають абсолютно іншого аналітичного підходу. Базовою концепцією економічного аналізу є концепція альтернативної вартості, яка засвідчує, що, оскільки всі ресурси суспільства обмежені і можуть мати різне застосування, їх вартість повинна вимірюватися з погляду втраченої можливості займатися найкращим з доступних альтернативних видів діяльності, які вимагають використання тих самих ресурсів.

Метою економічного аналізу проекту є встановлення його національної привабливості, оцінка його економічної ефективності на підставі альтернативної вартості ресурсів, які використовуються у проекті, і продукції проекту та визначення можливості сприяння проекту національному добробуту країни.

Визначення економічної цінності проекту засноване на:

• оцінці впливу результатів проекту на розвиток національної економіки (економічної привабливості);

• оцінці використовуваних ресурсів і результатів проекту за цінами, що відображають їх справжню цінність для національної економіки (тіньове ціноутворення);

• встановленні безпосередніх впливів проекту на економіку країни (зміна попиту і пропозиції на окремі товари, зайнятості, платіжного балансу, економічної ситуації і т. п.), а також опосередкованого впливу результатів проекту (розвиток нових галузей, залучення до виробництва недовикористаних потужностей). Вони відображаються в економічній оцінці відчутних і невідчутних вигід та витрат проекту.

79 Матриця економічної ефективності та привабливості

Практика та проведені дослідження доводять, що метод позиціювання проектів за критеріями економічної привабливості та ефективності є найбільш вживаним, через що проект спрямовують на один із квадратів матриці (рис. 1), яка відображає пануючу позицію щодо підтримки цих проектів.

Економічна привабливість	висока			Підтримка інвесторів з метою підвищення ефективності. Проекти інфраструктурного розвитку.	Підтримка приватних ініціатив. Бізнес-проекти пошуку нових можливостей.
	ннизька		Відсутня громадська підтримка.		Інвестиції приватного сектора. Проект пошуку можливостей.
		низька			висока
Економічна ефективність

Рис. 1. Матриця економічної ефективності та привабливості

Найпривабливішим у цій матриці є верхній правий квадрат, в якому ефективність проектів є вищою. Як правило, вони реалізуються у приватному секторі. Економічно привабливі проекти (верхній лівий квадрат), які не є фінансово прогресивними, потребують підтримки уряду для підвищення своєї ефективності. Характерною особливістю таких проектів є необхідність їх державної фінансової підтримки.

Оцінка економічної привабливості бізнес-проекту підприємства ресторанного типу подана у вигляді послідовності [1-3] етапів.

Перший етап – встановлення мети розвитку і визначення її пріорите-

тів. При цьому критеріями порівняння бізнес-проектів стають:

􀁹 необхідна величина інвестиції для створення робочих місць;

􀁹 значення доданої вартості, яка створюється в результаті впровадження біз-

нес-проекту;

􀁹 зменшення використовуваних валютних ресурсів тощо.

Після визначення пріоритетних критеріїв та їх ранжирування, розраховується величина питомої ваги кожного критерію у величині загальної економічної привабливості.

Другий етап – розрахунок кількісних значень оцінки встановлених критеріїв. Тут оцінюється сприяння проекту створення підприємства і досягнення поставленої економічної мети. Необхідні дані для визначення цих показників отримують із фінансового плану запропонованого проекту. Як правило, це відбувається після проведення детального фінансового аналізу поданого бізнес-проекту. Для цього використовують рейтингові оцінки критеріїв підбору проектів. Вони характеризують відповідність результатів проекту щодо мети. За кожним критерієм визначається найпривабливіший проект і розраховується індекс критерію для кожного проекту шляхом ділення величини критерію стосовно конкретного проекту на значення кращого рейтингу у даній категорії.

При цьому індексація за критеріями дає змогу зіставляти різні бізнес-проекти, визначаючи найпривабливіші з огляду на загальну ефективність.

На третьому, завершальному етапі, оцінка загальної привабливості кожного проекту розраховується як середньозважена величина індексів проекту. Найвища середньозважена величина – показник економічної привабливості проекту. Розрахунки, як правило, здійснюються в табличній формі, в якій порівнюються індекси критеріїв різних проектів.

80 Визначення економічної ефективності проекту

Питання економічної ефективності при плануванні проектів розглядаються в різних масштабах та на різних стадіях планування. Відповідно розрізняють і методи, що застосовуються на окремих етапах планування та оцінки:

• на етапі проведення технічного аналізу та при плануванні фінансування проекту, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, вибір здійснюється на практиці за допомогою спрощеного часткового аналізу; на вирішальній стадії оцінки необхідно розглянути проект у цілому, беручи до уваги результати часткового аналізу, а потім прийняти позитивне або відхиляюче проект-рішення. Це здійснюється за допомогою глобальних моделей. Глобальними вони називаються тому, що дозволяють враховувати всі умови фінансової сфери. Ефективність проекту характеризується системою показників, які виражають співвідношення вигід і витрат проекту з погляду його учасників. Виділяють такі показники ефективності проекту:

показники комерційної ефективності, які враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

• показники економічної ефективності, які враховують народногосподарські вигоди й витрати проекту, включаючи оцінку екологічних та соціальних наслідків, і допускають грошовий вимір;

• показники бюджетної ефективності, які відображають фінансові наслідки здійснення проекту для державного та місцевого бюджетів.

Для розрахунку цих показників можуть використовуватись однакові формули, але значення вихідних показників для розрахунків істотно відрізнятимуться.

Залежно від тривалості циклу проекту оцінка показників ефективності може бути різною. Показники комерційної ефективності можуть розраховуватися не тільки на весь цикл проекту, а й на місяць, квартал, рік.

Розрізняють три основні методи визначення ефективності проектів на початкових етапах проведення технічного аналізу, які не враховують фактор часу або враховують його неповністю:

порівняння витрат;

порівняння прибутку;

порівняння рентабельності, до якого належить як спеціальний випадок статистичний метод окупності (pay-back).

До найпростіших показників ефективності проектів, які застосовується при проведенні технічного аналізу відносять:

капіталовіддачу (річні продажі, поділені на капітальні витрати);

оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів);

трудовіддачу (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців).

Однак ці показники належать до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Для оцінки ефективності проектів доцільніше використовувати показники, які дають змогу розрахувати значення критеріїв ефективності проектів, беручи до уваги комплексну оцінку вигід і витрат, зміну вар-гості грошей у часі та інші чинники. Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект є запорукою якості розрахунків окупності проекту.

При аналізі ефективності проекту використовують такі показники:

1. Сума інвестицій — це вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватись. Ці витрати мають довгостроковий характер. За період функціонування проекту протягом його життєвого циклу" капітал, вкладений у такі активи, повертається у ви-ляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений в оборотні активи, в тому числі в грошові активи, по закінченню "життєвого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді й розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи являє собою номінальну суму витрат на створення цих активів;

Грошовий потік — дисконтований або недисконтований дохід від здійснення проекту, який включає чистий прибуток та амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації продукції. Якщо у завершальний період "життєвого циклу" проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються як грошовий потік за останній період;

Чиста теперішня вартість проекту — Net Present Value (NPV). Це найвідоміший і найуживаніший критерій. У літературі зустрічаються й інші його назви: чиста приведена вартість, чиста приведена цінність, дисконтовані чисті вигоди.

Розрахунок NPV робиться за такими формулами:

де В, — вигоди проекту в рік t; Ct — витрати на проект у рік t; і — ставка дисконту; п — тривалість (строк життя) проекту.

Термін окупності інвестицій — час, протягом якого грошовий потік, одержаний інвестором від втілення проекту, досягає величини вкладених у проект фінансових ресурсів.

ТО=І/(Р_t/(1+d)^t*n),де Р_{t-читстий проведений дохід; І-інвестиції;} d- дисконтна ставка; ^t- порядковий номер; n- період реалізації проекту

Внутрішня норма рентабельності — Internal Rate of Return (IRR) У літературі зустрічаються й інші назви: внутрішня ставка рентабельності, внутрішня ставка доходу, внутрішня норма прибутковості. Це рівень ставки дисконтування, при якому чиста приведена вартість проекту за його життєвий цикл дорівнює нулю. IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NVP проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні. Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля за різних ставок дисконту.

IRR проводиться за допомогою такої формули: IRR = A + Al (a-b) де А — величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна; В — величина ставки дисконту, при якій NPV негативна; а — величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту А; b — величина NPV, при величині ставки дисконту В. При застосуванні IRR виникають такі труднощі: неможливо дати однозначну оцінку IRR проектів, у яких зміна знака NPV відбувається більше одного разу; при аналізі проектів різного масштабу IRR не завжди узгоджується з NPV; застосування IRR неможливе для вибору альтернативних проектів відмінного масштабу, різної тривалості та неоднакових часових проміжків. Коефіцієнт вигід/витрат — Benefit/Cost Ratio (BCR). BCR є відношенням дисконтованих вигід до дисконтованих витрат. Основна формула розрахунку має такий вигляд:

Основна формула розрахунку має такий вигляд:

Критерій відбору проектів полягає в тому, щоб вибрати всі незалежні проекти з коефіцієнтами BCR, більшими або рівними одиниці. При застосуванні цього критерію слід пам'ятати, що коефіцієнт BCR має такі недоліки:

може давати неправильні ранжування за перевагою навіть незалежних проектів;

не підходить для користування при виборі взаємовиключних проектів;

не показує фактичну величину чистих вигід. BCR має кілька варіантів розрахунку:

При жорстких обмеженнях на капітал, на відміну від обмежень як по капіталу, так і по поточних витратах:

BCR = (В-ПВ)/КВ, де ПВ — поточні витрати; KB — капітальні витрати.

За наявності дефіцитних або унікальних ресурсів:

BCR = (B-C)/R, де R — вартість дефіцитних ресурсів.

Прикладом дефіцитних ресурсів може бути іноземна валюта.

Головною потенційною проблемою при застосуванні цих різновидів критерію є подвійний рахунок, якого слід уникати.

Індекс прибутковості інвестиційного проекту (profitability index) — це відношення теперішньої вартості грошових надходжень від проекту після оподаткування до теперішньої вартості інвестицій.

Якщо ІП проекту позначити як PI, тоді отримаємо:

ІП — це міра прибутковості проекту на $1 інвестицій. Якщо ІП > 1, то проект, що розглядається, має позитивну чисту теперішню вартість.

Індекс може бути використаний для ранжирування проектів з різними потоками грошових коштів і тривалістю в часі. Але якщо проекти ранжирувати по ІП, то може виникнути ситуація, коли, наприклад, інвестиції у виробництво друкарських машинок будуть ефективнішими, ніж у виробництво сталі. Іншими словами, розміри проектів ігноруються.