Алгоритм зняття протичумного костюму

Необхідні матеріали	Послідовність дій	Примітка
1. Протичумний костюм. 2. Посудини з дезрозчином.	1. Злегка зволожити костюм дезрозчином. 2. Протягом 1-3 хв старанно помити у дезрозчині руки в гумових рукавичках. 3. Ганчіркою, зволожено дезрозчином, обмити клейончастий фартух і нарукавники. 4. Чоботи і калоші обтерти ганчіркою з дезрозчином зверху донизу. 5. Повільно зняти рушник і занурити його у дезрозчин. 6. Руки в рукавичках занурити в дезрозчин. 7. Зняти клейончастий фартух, згортаючи його зовнішньою стороною усередину, і другу пару рукавичок (анатомічних). 8. Руки у першій парі рукавичок занурити в дезрозчин. 9. Зняти окуляри, відтягуючи їх двома руками уперед, нагору і назад. 10. Занурити їх у 70° спирт на 20 хв. 11. Руки у рукавичках занурити в дезрозчин. 12. Зняти ватно-марлеву маску, не торкаючись обличчя 'її зовнішньою стороною, і згорнути усередину з кінця її зав'язок. 13. Руки у рукавичках занурити в дезрозчин. 14. Розв'язати шворки коміра і пояс халата, стягти верхній край рукавичок, розв'язати шворки рукавів і зняти халат. 15. Руки у рукавичках занурити в дезрозчин. 16. Зняти косинку, згортаючи кожен кінець її назовні трубочкою і захопивши на потилиці її кінці в одну руку. 17. Руки у рукавичках занурити в дезрозчин. 18. Зняти рукавички, обережно перевіряючи їх цілість шляхом набирання в них дезрозчину (не повітря!). 19. Чоботи або калоші ще раз обмити в баку з дезрозчином і зняти у чистому приміщенні. 20. Після зняття костюму помити руки теплою водою з милом.	1. Для миття кожної калоші або чобота беруть окрему ганчірку. 2. Усі предмети костюму в порядку їх зняття цілком занурюють у бак з дезрозчином (5 % розчин хлораміну) або складають у великі бікси для знезараження автоклаву- ванням. Для перенесення в дезкамеру їх поміщають у камерні мішки. Бікси і камерні Мішки ретельно обмивають дезрозчином. 3. Окуляри знімають, не торкаючись їхньої внутрішньої поверхні. 4. Після роботи рекомендується прийняти душ

Завдання № 9

1. Оцініть придатність даної вакцини до застосування.

Бактерійні препарати повинні бути імуногенними /вакцини/, нешкідливими, не містити сторонніх мікроорганізмів, мати зручне розфасування для транспортування, зберігання і застосування.

Бактерійні препарати випускаються в ампулах і флаконах. На кожній ампулі або флаконі повинна бути наклеєна етикетка з такими позначеннями:

1. установа-виготовлювач,

2. назва препарату.

3. кількість препарату і доз,

4. номер серії,

5. контрольний номер,

6. термін придатності препарату або дата виготовлення.

Перед застосуванням бакпрепарату він підлягає детальному огляду.

Препарати без етикеток або інструкцій не придатні для використання.

Не застосовуються також препарати в тріснутих або розбитих ампулах, флаконах , а також ті, які змінили властивий їм колір, або препарати з закінченим терміном придатності.

Бактерійні препарати випускаються в сухому і рідкому вигляді. Якщо в сухому вигляді, то вміст повинен повторити форму посудини, бути спаяним із стінками посуду. При неправильному зберіганні або закінченні терміну придатності препарат буде у вигляді кульок.

Якщо бактерійний препарат випускається в рідкому вигляді і в ньому передбачається можливість осаду, то на кожній ампулі /флаконі/ пишеться: "Перед використанням збовтувати!". Якщо немає такого напису, то бактерійний препарат повинен бути прозорим і не мати осаду.

Якщо на флаконі порушена цілісність завальцьованого ковпачка , то даний бактерійний препарат не можна використовувати для щеплень.

Огляд препарату з метою визначення його придатності називається бракуванням. Однією із важливих умов збереження імуногенних властивостей бакпрепаратів є дотримання температурного режиму зберігання і транспортування вакцин /"холодний ланцюг"/ на всьому шляху від підприємства виготовлювача до осіб, які підлягають щепленням. Негативно впливає також температура нижче 0°С /за виключенням вакцин проти поліомієліту, кору, паротиту/. Особливо шкідливо впливає на препарати неодноразове заморожування і розмерзання. Більшість бактерійних препаратів зберігається при температурі від +4 до +8°С. Поліомієлітна вакцина зберігається в замороженому стані, паротитна, і корова - вище +4°С. Конкретні умови зберігання бактерійних препаратів описані в настановах до них. Для контролю режиму зберігання розроблені інструкції, які вкладаються в коробки з вакцинами.

2.На ботулізм захворіло 6 осіб з різних сімей, котрі були учасниками спільного святкового обіду. На ньому були присутніми ще 10 людей. Серед страв, які вживали усі учасники свята, були м'ясні консерви, гриби, кремовий торт і т.ін. Консервовані продукти готувалися в домашніх умовах.

Складіть план епідеміологічного обстеження спалаху. Як можна запобігти захворюванню у тих людей, котрі поки що здорові?

Ботулізм - окрема хвороба з групи харчових отруєнь, яка характеризується переважним ураженням центральної не­рвової системи і черепно-мозкових нервів ботулинистичним токсином.

Збудник ботулізму (Clostridium botulinum) - рухливі па­лички, які за несприятливих умов утворюють дуже стійкі спори. Позбутися їх у харчових продуктах можна лише методом автоклавування (нагрівання до 120 °С під підвищеним тиском). Спри­ятливі умови спонукають до проростання спор у вегетативні фор­ми, які в анаеробних умовах (герметично закриті консерви, ков­баси), при певній температурі (не нижче 3-10 °С) утворюють найсильнішу біологічну отруту - ботулотоксин. Цей токсин стійкий до дії багатьох хімічних факторів, однак руйнується при нагріванні (кип'ятіння витримує протягом 10-15 хв). Отруєння найчастіше вик­ликають типи А, В і Е,

Джерело збудника. Клостридії ботулізму часто виявляють в кишечнику здорових тепло­кровних тварин. Цей мікроб за сприятливих умов може розмножуватись у грунті. Хвора людина безпосередньої епідеміо­логічної небезпеки не становить.

Механізм і шляхи передачі. У продукти харчування СІ. botulinum найчастіше попадає з частинками грунту або з кишкового вмісту тварин під час оброб­ки їхніх туш. Лише за певних умов (див. вище) клостридії вироб­ляють ботулотоксин, який, потрапляючи в кишечник людини, і спричиняє виникнення хвороби. Таким чином, найчастішими факторами передачі при ботулізмі є овочеві, грибні, м'ясні і рибні консерви.

Прояви епідемічного процесу. Ботулізм трапляється переважно там, де розповсюджене домашнє консервування, коптіння ковбас, шинки тощо або не дотримується технологія обробки овочів і м'яса на консервних заводах. Захворю­вання, пов'язані з рибою і м'ясо-ковбасними виробами - пере­важно влітку, а з грибами - взимку. Найчастішими є групові спалахи, особливо сімейні. Основні напрямки епідеміологічного обстеження. З'ясо­вують факти вживання термічно не оброблених чи консервова­них продуктів. Виявляють методом опитування підозрілу спільну страву і вилучають її залишки для виявлення ботулотоксину. Контролюють режим виготовлення страв, терміни їх зберігання і реалізації. Встановлюють коло споживачів для на­дання їм медичної допомоги. Для виявлення ботулінічного токсину або самого мікроба досліджують залишки їжі, блювотиння, кал, сечу, кров хворого, а також бомбажні консерви. Наявність токсину доводять у біо­логічній пробі на білих мишах.

Протиепідемічні заходи головним чином спрямовані на другу ланку

Хворих госпіталізують з клінічних, а не з епідеміологічних міркувань.

Провідна роль у профілактиці ботулізму належить запобі­ганню бактерійного забруднення продуктів харчування і недопу­щенню токсиноутворення. Для цього слід ретельно мити продукти перед їх консервацією, запобігати попаданню кишкового вмісту на м'ясо і рибу при їх розробці, створити достатню концентрацію кухонної солі (не менше 10 %) і оцтової кислоти (рН не вище 4,0), стерилізувати консерви під підвищеним тиском при температурі 120⁰ С.

Бомбажні консерви підлягають обов'язковому знищенню. Особам, котрі разом із хворим на ботулізм харчувалися тими ж продукта­ми, профілактично вводять протиботулінічну сироватку.

Для запобігання і ботулізму не­обхідно поліпшувати санітарно-гігієнічний та санітарно-техніч­ний стан підприємств харчової промисловості, об'єктів громадсь­кого харчування, використовувати новітні технології приготування і зберігання харчових продуктів, суворо контролювати стан здо­ров'я декретованих працівників, прищеплювати санітарно-гігієнічні навички населенню. Дуже важливо налагодити ветеринарний нагляд за станом м'ясо-молочних і тваринницьких ферм, ринків.

Специфічна профілактика не розроблена.

Висновки:

Епідеміологічне обстеження осередку ботулізму розпочинають із з'ясування обставин отруєння і виявлення інших осіб, котрі харчувалися разом з хворим. Цікавляться, чим харчувався пацієнт протягом тижня . Загострюють увагу на консервованих продуктах. Важливо уточнити умови і термін їх зберігання. Отримані дані, як правило, дозволяють встановити розміри осередку, шляхи й фактори передачі.

Залишки продуктів, які, ймовірно, стали факторами передачі інфекції для виявлення ботулотоксину використовують біологічну пробу на білих мишах.

3. У хворого на сальмонельоз взяли на бактеріологічне дослідження блювотні маси, промивні води шлунку. Помістить їх для відправки в лабораторію у відповідну ємність, заповніть супроводжувальну документацію.

Алгоритм забору проб харчових продуктів

на бактеріологічне дослідження

Матеріальне забезпечення

Послідовність дій

Посуд для забору проб харчових продуктів, ізотонічний розчин натрію хлориду, стерильні тампони, стерильні ложки, направлення.

1. Проведіть взяття проб харчових продуктів на санітарне дослідження: продукти заберіть в кількості 100 г - 200 г із різних місць стерильною ложкою. Залишки їжі з тарілок зберіть стерильним тампоном, змоченим в ізотонічному розчині хлориду натрію. 2. Помістіть всі проби в стерильну або перекип'ячену тару. 3 . Заповніть супроводжуючий документ в двох екземплярах за такою схемою: дата (число, місяць, час); адреса (вулиця, номер будинку); ким взяті проби (посада, прізвище, ім'я); місце звідки взята проба; маса проби; причини, які стали приводом для відбору проби; мета бактеріологічного дослідження; підпис особи, яка проводила забір проб і підпис представника адміністрації харчового об'єкту. 4. Відправте проби харчових продуктів в бактеріологічну лабораторію, на тару наклейте етикетку, де вкажіть назву продукту, номер проби, найменування харчового об'єкту або адресу вогнища інфекції, дату і час взяття проби.