В

Сутнісні характеристики сучасного українського студентства

рамках такого підходу отримані значущі результати сучасними дослідниками В. І. Добреньковим і О. І. Кравченко, В. В. Ємельяновим, Д. Л. Константиновським і В. Н. Шубкіним, О. П. Омельченко, О. М. Руткевичем, а також Е. Еріксоном.

Розуміння студентства як соціального шару, де інтегровані окремі цілі одиниці – групи, засновані на внутрішніх взаємозв'язках, дозволяє аналізувати ідентичності студентства, особливості молодіжної субкультури, специфіку поведінкових стратегій.

Розгляд студентства як етапу життя в концептах теорії соціалізації дає можливість виявити його психофізичні вікові особливості та їх вплив на емоційний світ, інтереси і устремління, ідеї і поведінку.

Дослідження показали, що у студентському віці відбувається подальший психічний розвиток людини, складне переструктурування психічних функцій усередині інтелекту, зміна всієї структури особи у зв'язку з її входженням у нові, ширші і різноманітніші соціальні спільноти (Б. Г. Ананьєв, В. Г. Лісовський, І. С. Кон та ін.).

Студентство як окрема вікова і соціально-психологічна категорія виділене в науці відносно недавно – у 1960-х роках ленінградською психологічною школою. Як вікова категорія студентство співвідноситься з етапами розвитку дорослої людини, оскільки воно є «перехідною фазою від дозрівання до зрілості» і визначається як пізня юність – рання дорослість (18–25 років). Виділення студентства усередині епохи зрілості-дорослості засноване на соціально-психологічному підході.

Інтенсивний фізіологічний і психологічний розвиток організму в цей період безпосередньо впливає на динаміку становлення всієї інтелектуальної системи, ціннісної свідомості, на бачення перспектив індивідуальної самореалізації, соціальну активність. На цьому етапі соціалізації в значній мірі формуються рівень трудової активності особи, її творчий потенціал, пізнавальні і професійні інтереси, мобільність, виявляються адаптивні якості.

Проблемам соціалізації присвячені праці таких авторів, як М. Мід, Р. Бенедикт, З. Бауман, П. Бергер, Т. Луман.

Значущий евристичний потенціал має праця А. Ковальової, де розглядаються концепції соціалізації молоді.

У працях В. Астахової, Н. Паніної, Р. Гурової, А. Донцової підкреслюється, що успішна соціалізація неможлива без залучення до високих моральних цінностей. Актуальність постановки такої проблеми особливо значуща у взаємозв'язку із специфікою соціалізації у наш час, обумовленої труднощами освоєння досвіду старшого покоління в переломну, кризову епоху, відмічену духовним вакуумом.

Аналіз студентства як соціокультурної спільноти відкриває можливості дослідження ціннісного світу, установок, моделей поведінки, життєвого стилю даної категорії молоді. Увага дослідників до ціннісних і смисложиттєвих орієнтацій студентства зумовлена рядом чинників. Перш за все, актуалізація, реалізація соціальних ресурсів студентської молоді детермінується її ціннісними преференціями. По-друге, її статус як передінтелігенції грає найважливішу роль у продукуванні і трансляції ціннісно-нормативних структур суспільства. І в зв'язку з цим безперечний інтерес представляє заломлення соціокультурної детермінації та індивідуалізації в ціннісних орієнтаціях студентства на тлі цивілізаційних змін українського суспільства.

На соціокультурних чинниках особистісної поведінки акцентується увага у працях В. Ядова, Г. Блумера, П. Бурдьє.

Значний блок літератури присвячений дослідженню освіти і студентства в контексті соціокультурної трансформації. У цих працях виявляється зв'язок змін в освіті і динаміки життєвих стратегій студентства, розкриваються освітні орієнтації вузівської молоді в умовах ринку.

Соціокультурний підхід як методологія дозволяє описувати всю сукупність значень, символів, смислів, поглядів, норм, цінностей, що впливають на соціальну взаємодію студентів і навіть зумовлюють її.

Активістський підхід виводить вивчення студентства у діяльнісне поле цієї категорії молоді. Методологічна посилка М. Вебера про те, що людські вчинки, дії, справи – це початковий матеріал формування всіх суспільних явищ і зв'язків, продуктивно використовується для характеристики студентських стратегій вибору навчального закладу, навчання і виходу на ринок праці. Аналіз поведінки студентів у ході здобуття освіти представляє не тільки науковий, але і практичний інтерес як прогностична проекція їх стратегій майбутнього професійного розвитку. Так, у проведеному Державним університетом «Вища школа економіки» (Москва) Моніторингу економіки освіти знаходять відображення проблеми поведінки студентів у широкому освітньому просторі.

Комплексний аналіз сутнісних характеристик сучасного українського студентства може бути доповнений на основі і інших методологічних підходів.

Подієвий підхід дозволяє представити студентство як поле, що безперервно змінюється, коливається, пульсує; воно заповнене суспільними подіями (М. Кастельс, В. Кремінь, Г. Клімова, Л. Герасина).

Системний підхід змогу розглядати студентство у взаємозв'язку порядків статусів і типових для них ролей. Саме системний підхід до дослідження студентства, як соціального феномена дозволяє виявити дійсно загальні сторони, зв'язки і відносини студентства з іншими шарами і сферами суспільства, форми соціалізації і адаптації, чуттєво-практичні, теоретичні і ціннісні способи освоєння навколишнього світу. (Б. Гершунський, Е. Гусинський, Ю. Турчанова та ін.).

У представлених підходах простежується достатньо виражена тенденція до осмислення студентства як якоїсь соціальної цілісності. У сучасній соціології молоді, включаючи студентство, все більш міцні позиції завойовують концепції, що долають фрагментарність її пізнання. Узагальнене розуміння студентства виходить з уявлення про нього як про соціокультурне явище, що володіє певною часткою соціальної суб’єктності.

Під соціальною суб’єктністю розуміється здатність суспільства, соціальних груп, особи виступати як активний початок соціальної реальності. Ця активність виявляється у відтворенні і оновленні суспільних відносин, у соціальному конструюванні і проектуванні реальності, включаючи її ціннісно-нормативну сферу в різних формах соціальної діяльності¹.

Соціальна суб’єктність студентства може розглядатися в сукупності таких об'єктивних і суб'єктивних характеристик, як вікові межі і соціально-психологічні особливості, соціальні статуси і ролі, суспільна функція, етап життя, пов'язаний з переходом до властивості бути переважно не об'єктом соціалізації, а її активним суб'єктом. Разом з тим це соціокультурна спільність, тобто така, що володіє специфічною системою цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю. Становлення пріоритетів ціннісного світу студентства знаходиться у тісному взаємозв'язку із зовнішніми детерминантами. Глобальні тенденції гуманізації суспільних відносин, актуалізація цінностей приватного життя, індивідуалізація суспільної свідомості суттєво впливають на ціннісний дискурс студентства.

Таким чином, студентство – це соціальна група, яка складається з молоді, що навчається у вищих навчальних закладах. Істотна соціальна ознака студентства – його близькість за характером діяльності, інтересами, орієнтаціями до соціальної групи інтелігенції, фахівців. Соціальна суб’єктність освоюється і привласнюється у когнітивній, професійній, громадянсько-політичній, моральній та інших сферах життєдіяльності історично конкретного суспільства. Вона є носієм динамічної і специфічної ціннісно-нормативної системи в рамках домінуючої культури.

2. Демографічні та інтелектуальні характеристики студентства роблять його однією з найбільш ресурсоємких суспільних груп. Вік і освіта в умовах сучасного суспільства є найважливішими соціальними ресурсами. Вони продукують такі характеристики студентства, як високий ступінь мобільності, динамізм, здатність адекватно відповідати на виклики швидкомінливого суспільства, тобто створюють певну якісну основу всіх видів діяльності в студентському житті (А. Ковальова, В. Луков)².

Спектр діяльнісного поля студентства достатньо широкий. Він обумовлюється множинністю соціального позиціонування даної групи та її мотиваційними установками. Сьогодні соціальна позиція «студент» – це своєрідна ніша, де достатньо безпроблемно співіснують різні сфери зайнятості: навчання, робота і дозвілля.

Провідна предметна діяльність – навчання, її векторна спрямованість, якість змісту, результативність – не може не розглядатися поза контекстом збагнення значущості вищої освіти у ціннісному світі студентства.

Соціальна цінність освіти має і культурну, і практичну значущість, тобто в ній можуть бути виявлені інструментальна і термінальна цінності. Для одних студентів вища освіта є інструментом для досягнення результату – професійного або соціального успіху. Інші – розглядають її як самоцінність, направлену на поповнення особистістю своїх знань. Тоді це вже термінальна цінність.

Динаміка мотивів вибору освіти, ставлення до вищої освіти, яку спостерігають соціологи, починаючи з 90-х років минулого століття фіксує істотні зміни в уявленнях студентів. Вони відображають трансформацію ролі освіти в українському суспільстві. Освіта, головним чином вища, позиціонується сьогодні в суспільній свідомості як головний механізм відтворення суспільного інтелекту і випереджаючого розвитку людини. Крім того, суспільством вже усвідомлено, що рівень освіти людей безпосередньо пов'язаний з їх зайнятістю і доходами.

Один з провідних мотивів – наявність диплома для досягнення успіху в житті, як формальний чинник, що фіксується в опитуваннях 1990-х років, – йде в минуле. Зростає значення мотиву «інтерес до професії», але домінуючі позиції займають економічні мотиви.

Дані досліджень російських соціологів В. І. Добренькова, О. І. Кравченко свідчать про наявність у сучасних студентів таких провідних мотивів здобуття вищої освіти:

– бути високоосвіченою і культурною людиною – 58%;

– добитися успіху в житті – 54%;

– зробити кар'єру – 37%;

– мати певний статус – 29%².

В інтерпретації результатів дослідження освітніх цінностей студентства, представленій у фундаментальній праці українського вченого Л. Г. Сокурянської, також наголошується ряд аналогічних висновків. Виявлений достатньо високий рівень орієнтації молоді на освіту як цінність. Усвідомлюючи значення освіти в житті людини, 95% опитаних називають рівень освіти однією з головних умов життєвого успіху. Інструментальна, прагматична цінність освіти продовжує домінувати у ціннісній свідомості студентської молоді, витіснивши її термінальний ціннісний дискурс. Останні опитування показали, що в українських студентів ієрархія освітніх цінностей вибудовується таким чином:

– освіта як чинник матеріального благополуччя – 55%;

– освіта як чинник професійної підготовки – 47%;

– освіта як чинник підвищення соціального статусу – 42%³.

Бути студентом сьогодні престижно. Інтелігенція незалежно від своїх доходів орієнтує дітей тільки на вищу освіту. Вступ до ВНЗ відбувається по-різному в сім'ях з різних соціальних шарів. У робочих і селян нижче мотивація на досягнення, вони рідше орієнтують дітей на вступ до ВНЗ. Не в останню чергу на подібні орієнтації сильно впливають можливості доступу до вищої освіти. Дослідження показують, що рівень доходів сім'ї визначає освітні можливості дітей у цих сім'ях. Максимальний розрив освітніх можливостей дітей спостерігається на рівні здобуття вищої освіти. Нерівність доступу до вищої освіти підсилює не тільки диференціація матеріальних можливостей сімей, але і поселенський чинник. Діти, що проживають у сільській місцевості і малих містах, традиційно слабо конкурують з іншими абітурієнтами за якістю середньої освіти. Можливості їх сімей забезпечувати студента в період навчання теж сильно обмежені⁴.

В Україні ця проблема загострюється у зв'язку з нерівномірним територіально-регіональним розміщенням ВНЗ, як приватних, так і державних. Сьогодні на Східну Україну доводиться 2/3 всіх ВНЗ. Готовність виїжджати зі свого регіону для вступу до вищого навчального закладу проявляють не більше 20% хлопців і дівчат. І лише гостродефіцитні спеціальності виступають передумовою зміни місця проживання, але які, як правило, труднодоступні, перш за все, для жителів сіл. З цих причин частка студентів з сільської місцевості у соціальному складі студентства неухильно скорочується.

Диференціація статусних характеристик студентства виявляється, як вже наголошувалося вище, і через соціальну приналежність батьків. Даний зв'язок вельми приблизний, але все таки така статусна ознака, як освіта батьків, є однією з домінантних у виборі освітніх стратегій юнацтва. Так, переважна більшість батьків студентів мають вищу освіту, третина – середню спеціальну освіту, 8% – загальну середню⁵.

Участь різних соціальних груп у формуванні студентського контингенту неоднакова. Імущі шари представлені в студентських колективах у більшій кількості, ніж їх частка у складі населення країни. Так, контингент студентів державних ВНЗ переважно представлений вихідцями з сімей робочих, представників гуманітарної, наукової інтелігенції, ІТР, а студенти недержавних ВНЗ – в основному з сімей представників гуманітарної інтелігенції, підприємців, держслужбовців.

Соціальний склад студентства досить строкатий. Значні його відмінності спостерігаються в державних і небюджетних вищих навчальних закладах. У студентському контингенті недержавних ВНЗ переважають діти підприємців, працівників приватних фірм, керівників вищої ланки держпідприємств і установ.

Статусні позиції батьків впливають не тільки на можливості молодої людини стати студентом того або іншого вищого навчального закладу, але і на його матеріальне положення. Основним джерелом доходу для більшості студентів, як і раніше, є допомога з боку батьків і близьких. Значні розміри матеріальних витрат батьків на навчання дітей у ВНЗ перетворилися на одну з реалій. Разом з цим набирає силу тенденція зростання значущості додаткової роботи для студентів. Різні джерела виявляють вторинну зайнятість у 20–30% студентів. Рівень змісту додаткових заробітків змінюється від курсу до курсу. На початкових курсах це випадкові і тимчасові заробітки, часто не пов'язані з вибраною професією. До завершення навчання у ВНЗ вони набувають, як правило, характеру постійної роботи. Мотив її вибору корелюється з орієнтацією на професійну діяльність за фахом. Та все ж дані досліджень показують, що робота практично кожного другого студента не пов'язана з профілем майбутньої професії. Очевидно, що проблеми працюючого студента повинні ув'язуватися як з умовами освітнього середовища, так і з інституційними параметрами сучасного ринку праці.

Наявність роботи на етапі навчання і зв'язок поточної роботи з отримуваною спеціальністю, а також ступінь суспільної активності, рівень успішності у ВНЗ в своїй сукупності є ознаками процесу становлення соціальної суб’єктності в діяльнісному полі студентів. У них знаходять відображення базові цілі і структура ціннісного відношення до вищої освіти. Його інструментальний або термінальний ракурс впливає на якісну сторону навчальної діяльності, її векторность, отримання професіоналізму і до закінчення навчання – на стратегії професійної самореалізації.

Саме у післявузівських соціально-професійних планах і стратегіях їх реалізації особливо яскраво виявляється становлення соціальної суб’єктності студентів.

У післявузівському самовизначенні випускників значущу роль грає цілий ряд чинників: економічний (матеріальні ресурси сім'ї), демографічний (вік, стать), поведінковий (дії студента в ході навчання), інституційний (тип і статус ВНЗ, спеціальність). Але організуючим, регулюючим і направляючим чинником ефективної діяльності майбутніх фахівців у обраній ними сфері виступають цінності професії і стратегії вибору роботи. Вони, як і освітні цінності, фокусують у собі і смисложиттєву, і прагматичну мотивацію. Домагання студентів у майбутній роботі можна типологізувати по орієнтації на:

– професіоналізм як внутрішньоособистісна якість (робота повинна бути цікавою, сприяти схильностям індивіда і відкривати нові горизонти для особистісного зростання);

– статусне зростання (робота забезпечує можливості високого заробітку, кар'єрного зростання і престижу);

– умови праці (робота цінна, перш за все, хорошим колективом і комфортом на робочому місці).

Опитування студентів вищих навчальних закладів, проведене Аналітичним центром Юрія Левади, дало можливість виділити в структурі переваг у виборі майбутньої роботи ряд позицій, що мають різний ступінь привабливості для студентів. Практично рівнозначними для опитаних були: «можливість отримувати нові знання, уміння», «можливість кар'єрного зростання», «цікава, змістовна робота». Наступний рівень домагань зайняли позиції: «хороший колектив і «висока заробітна плата». Російські соціологи на основі факторного аналізу роблять висновок, що основним інтересом у майбутній зайнятості є кар'єрне зростання і лише потім професійне, що є більш типовим для суспільств з ліберально орієнтованою господарською ідеологією⁶.

Дослідницька група харківських соціологів під керівництвом Л. Г. Сокурянської, що робила зріз відповідних цінностей українських студентів, відзначає домінування у них домагань матеріального достатку. Проте, як підкреслюють учені, дану інструментальну цінність слід розглядати в контексті стратегії самореалізації. Ця стратегія в умовах поліпшення економічного стану в країні і споживчого ринку товарів і послуг, що розширюється, міняє свої змістовні підстави. Її стратегічною метою стає не виживання, а досягнення вищої якості життя. У цьому розумінні віднесення матеріальної орієнтації до інструментальних цінностей є вельми умовним. Тим паче, що разом з нею все більшу значущість набирають такі цінності, як прагнення отримати престижну роботу, самостійно ухвалювати рішення, добитися високого положення в суспільстві, зробити кар'єру⁷.

Таким чином, аналіз післевузівських соціально-професійних планів допомагає скласти більш повну картину ідентифікації особистості студента з професією. Позитивна динаміка цього процесу є значущою умовою професійного самовизначення і ефективної трудової діяльності майбутніх фахівців.

Продовжуючи розглядати становлення суб’єктності студентства як продукта реалізації певних цінностей і ціннісних орієнтацій, украй важливо виділити і охарактеризувати ті з них, які несуть життєвизначаючі сенси. Мова йде про базові цінності, пов'язані з життєвими цілями особи, з її ідеалами. Вони складають стрижень ціннісної свідомості особи, зумовлюючи її вчинки у різних сферах життєдіяльності.

У контексті трансформаційних процесів в українському суспільстві проблема ієрархії смисложиттєвих цінностей студентства носить стратегічний характер, бо, по суті виявляючись передінтелігенцією, студентська молодь є одним з головних джерел змін сучасного соціуму. Динаміка смисложиттєвих цінностей дозволяє зрозуміти, в якому напрямі йде розвиток даної соціальної групи: зорієнтована вона на відтворення тих, що давно склалися, тобто традиційних норм, цілей життя і засобів їх досягнення або на інновації в досягненні раціональних цілей, що властиво суспільству модерна. Вона ж дає можливість фіксувати ознаки постмодерністських орієнтацій, що виражають прагнення до самореалізації і «якості життя». Як вважають учені, в соціокультурних характеристиках українського суспільства відбиваються процеси всіх вказаних вище цивілізаційних зрушень.

Ядром смисложиттєвих цінностей, де виявляється їх модерністський і постмодерністський дискурс, виступають цілі досягнення життєвого успіху і самореалізації особи. Вони часто розкриваються в єдності термінальних і інструментальних цінностей. До перших можуть бути віднесені особиста свобода і незалежність, можливість розвитку, високе службове і суспільне положення, професійна кар'єра та ін. До інструментальних – заповзятливість, освіченість, професіоналізм, наполегливість у досягненні мети, прагматизм, економізм та інше.

Становлення базових життєвих сенсів відбувається під впливом безлічі чинників. Кардинальні соціально-економічні перетворення трансформували відносини власності, зумовивши глибоку диференціацію і поляризацію українського суспільства, перш за все, по економічному критерію. Змінилися соціальні і культурні форми суспільного буття. У суспільних практиках суперечливо виявляються інноваційність і традиційність. Руйнування ідеологічних догматів, відсутність сталої загальноприйнятої системи цінностей сформували світоглядний індивідуалізм і плюралізм.

Разом з об'єктивними чинниками важливу роль у конструюванні змісту і диспозиції смисложиттєвих цінностей студентства грають внутрішні детерминанти. До найбільш значущих з них можна віднести соціально-психологічні особливості, діяльнісні установки, соціальне самопочуття студентської молоді.

Дане різноманіття впливів обумовлює соціокультурний плюралізм студентства, що фіксується дослідниками. Він є прямим віддзеркаленням соціокультурної трансформації сучасного українського суспільства.

Поколінський аналіз ціннісних преференцій, здійснений соціологами Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна в середині 1990-х – на початку 2000-х років, виявив ціннісну диференціацію українського студентства на основі соціокультурних (цивілізаційних) критеріїв. У результаті кластерного аналізу було виділено п'ять груп студентів.

1. «Постмодерністи-прагматики» – 4%. Головними цінностями для них є економічна незалежність, сімейне і матеріальне благополуччя. Реалізації цих цінностей сприяє достатньо високий рівень розвитку (по самооцінках) таких особистісних якостей (інструментальних цінностей), як упевненість в собі, прагнення до самореалізації, наполегливість, прагматизм. Одночасно для них найменше характерні такі якості, як готовність поступитися власним благополуччям заради громадянського обов'язку, суспільних інтересів.

2. «Нові традиціоналісти» – 22%. Для них характерна орієнтація на такі традиційні цінності, як сім'я, здоров'я, хороші, добрі відносини з навколишніми людьми. Проте прагнення до самореалізації, а також такі модерністські якості, як ініціативність, рішучість, незалежність в думках і діях, творчий підхід до справи, прагматизм, здатність бути лідером, тобто якості, що актуалізують досягнення особою поставлених перед собою цілей (цінності «досягнення»), виражені у представників даної групи вельми слабо. В той же час їм властиві орієнтації на такі модерністські і постмодерністські цінності, як економічна незалежність, матеріальне благополуччя і особиста свобода.

3. «Модерністи-індивідуалісти» – 24%. Вони зорієнтовані на такі цінності, як здоров'я, сімейне благополуччя, економічна незалежність, матеріальне благополуччя, особиста свобода, побутовий комфорт, самореалізація, розвиток своїх здібностей. При цьому не представляється важливою участь у суспільному житті.

4. «Модерністи-комуналісти» – 32%. Їм властиві орієнтації на цінності здоров'я, сімейного благополуччя, економічної незалежності, особистої свободи, хороших відносин з навколишніми людьми, освіченості, розвитку своїх здібностей. З інструментальних цінностей (якостей) у них, перш за все, розвинені сумлінність і відповідальність. Готовність поступитися власним благополуччям ради громадянського обов'язку виражено в цій групі більше, ніж в останніх.

5. «Постмодерністи-ідеалісти» – 18%. Вони відрізняються високим рівнем орієнтації на здоров'я, розвиток своїх здібностей, особисту свободу, економічну незалежність. В оцінці ступеня вираженості особистісних якостей ними відмічений низький рівень прагматизму [8].

Даний кластерний аналіз показав, що у ньому представлені всі соціокультурні (цивілізаційні) типи цінностей і ціннісних орієнтацій. При цьому домінує модерністський ціннісний дискурс, традиційні і постмодерністські цінності виражені в істотно меншому ступені. Детермінуючими чинниками індивідуалізації і прагматизації ціннісної свідомості студентської молоді є достатньо висока матеріальна забезпеченість, високоурбанізований спосіб життя і, що особливо важливо, «когнітивна мобілізація», тобто рівень освіти, освітній капітал батьківської сім'ї.