29. Основні категорії діалектики в медицині

Крім основних законів, існують так звані категорії - опорні наукові поняття, що виражають найбільш важливі властивості, особливості предметів і явищ об'єктивного світу. Категорії тісно пов'язані з основними законами діалектики. Вони виявляють зміст і дію основних законів, будучи гносеологическими сходинками на шляху проникнення в причини, сутність і зміст досліджуваних процесів.

В медицині - конкретній науці з різноманітністю клінічних проявів захворювання у кожного хворого, необхідна тісна, підконтрольна зв'язок цього одиничного або особливого з загальними законами і категоріями, синтез одиничного і загального. Не даючи конкретної відповіді на питання, категорії діалектики озброюють лікаря правильними методологічними засадами вивчення і тлумачення досліджуваних процесів і явищ. Без опори на філософію неможливо з розрізнених фактів створити єдину теоретичну базу медицини. Лікар зможе діяти найбільш раціонально і ефективно тільки тоді, коли буде спиратися не тільки на приватні знання, але й на знання загальних закономірностей функціонування організму, розглядаючи людину як складну біосоціальную систему. Досягнення цієї мети можливо лише на основі синтезу філософського та медичного знання.

30. Філософський підхід до розуміння людини

Пізнання людини — центральна проблема філософії. Вона знайшла відображення у словах Сократа, а пізніше Г. Сковороди: «Пізнай самого себе». Прагнення людини пізнати свою власну природу є одним з головних стимулів розвитку філософської думки.

Кожна окрема людина поєднує в собі риси загальнолюдські, що притаманні всім людям як членам одного людського роду; соціально-типові, властиві їй як представникові певного конкретного суспільства, народу, класу, нації; індивідуальні, що складають неповторну своєрідність окремої людини. Усі ці риси органічно пов’язані між собою. З одного боку, індивідуальні особливості людини є специфічною формою прояву й поєднання соціально-типового і загальнолюдського. З іншого — загальнолюдська «родова» природа не може існувати інакше, ніж втілюючись в окремих людських індивідах, що живуть у конкретному часовому і соціальному просторі. Для філософії первинне значення має пізнання загальної «родової» природи людини, що дає ключ до розуміння індивідуальних розбіжностей між людьми та змін, які відбуваються з ними протягом історії людства.

Серед вічних філософських проблем, що формуються навколо пізнання «родової» природи людини й визначають антропологічну спрямованість філософських роздумів, можна назвати такі: що таке людина взагалі, якою є її природа, її сутність? Розв’язання кожної з названих проблем потребує постановки і з’ясування безлічі питань. Відповіді на них залежать від розвитку сукупних науково-філософських знань, зумовлених конкретно-історичними умовами, а також від домінуючих у суспільстві світоглядно-ціннісних орієнтацій.

19