17. Філософська думка в Україні

Специфічними рисами української філософії, які формувалися на основі українського національного характеру («української ду­ші»):

а) кордоцентризм (від латинського кордос — «серце») — людина сприймає навколишній світ, оцінює своє місце в ньому не стільки «го­ловою» (мисленням), скільки «серцем» — емоціями, почуттями;

б) антропоцентричність, або людиновимірність — безпосередня спрямованість на людину, осмислення її сутності, шансів на самореалізацію та щастя в житті;

в) екзистенційність — гостро-емоційне переживання кожного конкретного моменту існування, життя взагалі. Людина шукає не абстрактну об'єктивну Істину, єдину для всіх, а свою особисту «прав­ду» — сенс, мету власного життя. Загальноприйняті цінності пропуска­ються крізь особистий життєвий досвід, і навпаки — особистий життє­вий шлях пропонується іншим як один із можливих способів буття;

г) толерантність і діалогічність. Українську філософську думку характеризує терпимість, шанобливе ставлення до виявів незгоди з її ідеями, прагнення вести коректну дискусію.

18. Свідомість.

Свідомість є філософською категорією і об'єктом філософських досліджень.

Матеріалісти вважають, що свідомість є породженням матерії: на їхню думку, матерія, еволюціонуючи, на певному етапі свого розвитку породжує свідомість.

На побутовому рівні розуміння свідомість є сукупністю психо­логічних явищ; це характеристика психіки, здатність оперувати ідеальними образами; здатність людини бачити навколишній світ і себе в ньому.

Поняття свідомості є вужчим, ніж поняття мислення. Свідо­мість — це вища, поняттєва форма мислення.

Головною ознакою свідомості є здатність людини відділяти себе від зовнішніх речей.

Свідомість передбачає перетворення об'єктивного змісту пред­мета в суб'єктивний зміст духовного життя людини. Інакше кажучи, природа свідомості ідеальна, в наших думках немає ані грама матерії, речовини.

Однак слід пам'ятати: свідомість не «фотографує» світ, не робить з нього достеменного зліпку; краще порівняти її з художником, який пише картину, не тільки вдаючись до копіювання предметів, а й при­вносячи їх авторське бачення.

Процес усвідомлення досить тривалий. Його можна умовно поді­лити на кілька етапів:

— «копіювання» зовнішніх обрисів предметів на основі даних органів чуття;

— розчленування (аналіз) цих образів;

— визначення внутрішньої сутності чуттєвих образів, які відобра­жають реально існуючі матеріальні речі;

— поєднання чуттєвих образів з усвідомленням їх внутрішньої сут­ності, внаслідок якого людина усвідомлює призначення матеріального предмета. Усвідомлювати який можна сісти. (Цікава довідка: мозок сприймає чуттєву інформацію об'ємом у 100 тис. біт/сек, однак усвідомлюється тільки 1/1000 частина цієї інформації.)

Джерелами свідомості є:

— матеріальні предмети;

— соціокультурне середовище;

— внутрішній духовний світ людини;

— космічне смислове та інформаційне поле.

19. Діалектика

Діалектика — це особливий стиль мислення і особливе сві­тосприйняття, побудовані на уявленнях про розвиток і взаємодію всього існуючого/Діалектичне світосприйняття має свою альтерна­тиву — метафізику.

Діалектика вважається також особливим, переважно філософським методом пізнання світу, хоча загалом цей метод універсальний, придат­ний також і для науки, подекуди і для повсякденного вжитку.

Діалектика розглядає дійсність:

а) як таку, що перебуває у процесі безперервного розвитку «по спіралі», коли кожен новий етап містить у концентрованому вигляді найзначніші досягнення попередніх етапів;

б) суперечливу, що складається з різних, частіш за все протилеж­них, аспектів;

в) цілісну і взаємопов'язану при всій своїй суперечливості (на­приклад, пов'язані між собою світло і тінь).

Виділяють три етапи в історії діалектики:

• антична суб'єктивна діалектика (Зенон, софісти, Сократ). Голов­ний зміст — використання діалектичних прийомів для обґрунтування своєї філософської позиції; діалектика як мистецтво дискусії;

• класична об'єктивна діалектика (Ґ.Геґель, Ф. Енґельс). Голов­ний зміст — розробка форм і методів логічного мислення, що дозво­ляють відтвори світ таким, яким він є насправді;

• сучасна нелінійна діалектика (герменевтика, П. Рікьор). Голо­вний зміст — розкриття і тлумачення множинності сенсів, прихованих у навколишньому світі.

Розвиток медицини пред'являє особливі вимоги до філософської культури медичного працівника. Це обумовлено тим, що з отриманням нової інформації забезпечити правильне мислення без застосування основних принципів матеріалістичної діалектики - об'єктивності та всебічності дослідження, вивчення явищ і процесів у розвитку, розкриття суперечностей у самій сутності предмета, єдності кількісного і якісного аналізу - стає практично неможливим. Серед фундаментальних наук саме філософія сприяє формуванню здатності до аналізу й синтезу фактів, логічного моделювання конкретної ситуації і системного мислення . Тільки філософія - гранично узагальнене теоретичне бачення світу здатна звести незліченні, здавалося б, розрізнені, приватні спостереження, факти, закономірності до деяких принципових положеннях.