76.Поняття та завдання провадження у справах про адмі.Правопорушення

. Провадження у справах про адміністративні правопорушення – це визначений в законі порядок здійснення певних процесуальних дій, пов’язаних із розглядом і вирішенням справ про адміністративні правопорушення, винесенням про них законних та об’єктивних рішень та їх виконання.

Завдання визначено статтею 245 Кодексу.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення є частиною адміністративного процесу і відповідно на нього розповсюджується дія всіх принципів адміністративного процесу.

Проте кодекс закріплює далеко не всі принципи адміністративного процесу.

Кодекс про адміністративні правопорушення закріплює такі принципи даного провадження:

• Принцип законності. Стаття 245 (вирішення справ у точній відповідності з законом).

• Принцип встановлення об’єктивної дійсності по справі. Зобов’язує органи та посадових осіб, які ведуть справу, дослідити всі обставини, матеріали і докази у справі для того щоб виключити суб’єктивний підхід для винесення рішення.

• Принцип забезпечення права на захист та змагальності сторін. Даний принцип реалізується шляхом надання особі, що притягується до відповідальності, широких прав на всіх стадіях провадження. Ці права передбачені в статті 268. Даний принцип дає можливість доказувати свою правоту всіма дозволеними законом засобами, а також можливість оскарження постанов та дій відповідних органів, які виносяться з приводу справи.

• Принцип рівності громадян перед законом та органом, що розглядає справу. Стаття 248.

• Принцип гласності. Стаття 249. Полягає у відкритості розгляду справи про адміністративні правопорушення, що означає обов’язок органів та посадових осіб повідомляти учасників справи про час і місце її розгляду, а також обов’язок доводити зміст постанови до зацікавлених у справі осіб.

Важливою умовою реалізації права на захист є презумпція невинуватості. Суть якої полягає в тому, що особа, яка притягується до відповідальності, визнається не винуватою до того часу, поки інше не буде доведено і зафіксовано у встановленому законом порядку.

Проте на сьогодні застосування презумпції невинуватості в адміністративному праві є проблематичне: Дана презумпція не знайшла закріплення в кодексі; виходячи із змісту статті 62 Конституції України, яка дає визначення презумпції невинуватості, застосування її можливе лише у кримінальному процесі.

77.Особи,що беруть участь у провадженні про адмін. Правопорушення

У провадженні у справах про адміністративні правопорушення бере участь велика кількість суб’єктів.

Вони відрізаються один від одного місцем та роллю, яку відіграють в процесі.

В залежності від функцій, всіх учасників провадження про адміністративні правопорушення можна поділити на 4 групи:

• Органи та посадові особи, наділені правом приймати владні документи, які визначають рух і долю справи.

Суди (районні, міські та апеляційні), адміністративні комісії при виконавчих комітетах місцевих рад, виконавчі комітети місцевих рад (розглядають справи про адміністративні правопорушення в тому разі, коли не має ресурсів для створення адміністративної комісії), органи внутрішніх справ, органи та посадові особи, що здійснюють функції адміністративного нагляду, органи державно-ветеринарного та санітарного контролю, органи державного фінансового та податкового контролю, державні митні органи та інші. Ці органи та посадові особи уповноважені складати документи на всіх чи деяких стадіях провадження. Складені такими органами чи посадовими особами мають офіційні значення та є обов’язковими для виконання.

• Суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі.

До таких суб’єктів належать: особа, яка притягується до адміністративної відповідальності; потерпілий (може й не бути); законні представники обох сторін (батьки, усиновитили, опікуни та піклувальники); адвокат (є не обов’язковим учасником провадження, оскільки в більшості справ їх участь матеріально не вигідна для осіб та участь адвоката є не обов’язкова).

• Особи та органи, що сприяють здійсненню провадження.

Дані суб’єкти не зацікавлені в результатах вирішення справи, але вони володіють певною інформацією або спеціальними знаннями, які можуть допомогти встановити обставини розгляданої справи. Свідки (особи, яким можуть бути відомі обставини, які підлягають встановленню по справі, залучаються на стадії складання протоколу), поняті (їм можуть бути не відомі обставини справи, а їх залучають для закріплення доказів та підтвердження законності певних процесуальних дій), експерти (призначаються у випадку виникнення необхідності в спеціальних знаннях), перекладачі (залучаються в тому випадку, якщо особа, що притягається до відповідальності не володіє державною мовою, або коли потрібен перелік документів, який є доказами по справі).

• Особлива група учасників провадження – це громадські організації, трудові колективи та адміністрація за місцем роботи порушника.

Такі суб’єкти співпрацюють з державними органами, допомагаючи їм у здійсненні виховної роботи. В разі таких випадків такі суб’єкти повинні бути проінформовані про заходи адміністративного стягнення, що були вжити до них. Такі суб’єкти можуть подавати клопотання про пом’якшення деяких видів покарань або ж клопотати про звільнення особи від адміністративної відповідальності з подальшою передачею справи на розгляд трудового колективу чи адміністрації.