17.Адмін-прав.Статус фізичних осіб

Правовий статус особи – це фактичне та юридичне становище людини у суспільних відносинах.

Адміністративно-правовий статус особи – це комплекс конкретно визначених встановлених адміністративно-правовими актами суб’єктивних прав та обов’язків особи, що гарантують її участь в управління державними справами, а також задоволення публічних та приватних інтересів через діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Часто вважається, що основою адміністративно-правового статусу особи є Конституція України. Однак більшість адміністративних прав та обов’язків навіть не згадується у Конституції та в Законах України. Більшість адміністративних прав та обов’язків встановлюються на рівні підзаконних актів, які в свою чергу не повинні суперечити Конституції законам України.

Адміністративно-правовий статус особи відрізняється від інших тим, що цей статус встановлюється переважно органами виконавчої влади та місцевого самоврядування; організація реалізації статусу (тобто виконання прав та обов’язків) також забезпечуються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. В межах наданої їм компетенції вони:1.видають правові акти,які впливають на зміст правового статусу гром. або тягнуть набуття ними прав і обов’язків в певній сфері.2.організовують виконання законів,які мають відношення до адмін.-прав. статусу громадян.3..допомагають,сприяють гром. в реалізації їх конкретних суб’єктивних прав.4.здійснюють охорону прав і свобод гром.А також в межах своєї компетенції встановлюють права та обов’язки адмін. прав. характеру в 1-й інстанції(наприклад правила дорожнього руху).

18.Структура адмін.-прав статусу

Адміністративний статус фізичних осіб складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності особи.

19.Правоздатність – це здатність особи бути суб’єктом адміністративних відносин, тобто мати адміністративні права та обов’язки.

Теорія держави і права в якості ознак правоздатності виділяє те, що вона виникає з народженням, припиняється зі смертю та є однаковою для всіх осіб. Дане твердження не відповідає адміністративному статусу особи, оскільки адміністративна правоздатність може мати різний об’єм, в залежності від фізичних та соціальних особливостей особи.Здатність бути суб’єктом адмін..правовідносин-загальна правоздатність.Існує конкретна або спеціальна правоздатність –можливість володіти суб’єктивним правом у конкретно визначених обставинах.

Є певні обставини, які можуть обмежувати коло правоздатності:

Фізичні обмеження правоздатності (вік та стан здоров’я). Вік може впливати на нашу адміністративну правоздатність наступним чином: є права та обов’язки які особа може реалізовувати лише перебуваючи у певному віці (мати адміністративний статус суб’єктів адміністративної опіки (діти сироти) або бути членом дитячої громадської організації). Стан здоров’я може з одного боку розширювати правоздатність, а з іншого його звужувати (інваліди та люди, що хворіють певними видами захворювань мають спеціальний адміністративний статус, який полягає у збільшені їхніх прав). З іншого боку, стан здоров’я може стати причиною звуження правоздатності та неможливості набуття прав певної сфери (вступ на деякі види державної служби, отримання водійських прав).

Обмеження, що виникають із несумісності певних юридичних відносин. Наприклад: державні службовці не можуть займатися будь-яким видом діяльності, що має на меті отримання прибутку.

Каральні обмеження. Означають, що в наслідок накладених на особу стягнень вона втрачає можливість мати та реалізовувати права. Наприклад особа може бути позбавлена керувати транспортним засобом, право займати певні категорії посад, певні обмеження щодо пересування та працевлаштування.

В адміністративному праві кожна особа володіє так званою мінімальною правоздатністю, яка доповнюється спеціальною правоздатністю, яка є індивідуальною для кожної особи та залежить від її фізичних та юридичних ознак.

Кожна конкретна особа, не може одночасно мати всі адміністративні права та обов’язки.

20.Адміністративна дієздатність – це здатність своїми діями реалізовувати адміністративні права та обов’язки. Вона також не є однаковою для всіх осіб. Її обсяг також залежить від віку, стан, здоров’я та належності до соціальної групи.

В залежності від віку:

• Повна. З 18 років. Хоча є категорія адміністративних прав та обов’язків, які особа може реалізовувати в більш старшому віці. Наприклад: право на керування деякими видами транспортних засобів, або зайняття певних категорій осіб.

• Обмежена. Віком від 16 до 18 років. З 16 років особа стає суб’єктом адміністративної відповідальності,зобов’язана мати паспорт.

• Часткова. Законодавство не регулює вік з якого настає часткова адміністративна відповідальність. Неповнолітні вважаються частково не дієздатні, якщо його розумовий та фізичний розвиток дозволяє йому реалізовувати адміністративні права та обов’язки (наприклад пішохода, учня, можливість звертатися до державних органів,скарга,виключення із школи,медична допомога).

Стан здоров’я:

Маючи спеціальний адміністративний статус викликаний певним станом здоров’я особа може отримувати позачергове право на звернення громадян, позачергову медичну допомогу та безкоштовне забезпечення ліками. В той же час реалізація деяких прав та обов’язків державних службовців може бути пов’язане виключно із станом здоров’я.

Належність до певних соціальних груп:

Законодавством визначені певні соціальні групи належність до яких може дати можливості особі реалізовувати права та здобувати обов’язки (наприклад: молодь, пенсіонери, чорнобильці, студенти,ветерани війни,військовослужбовці та члени їх сімей). Студент має право на вищу освіту, користуватися ресурсами бібліотеки та інші.

Отже, можна сказати, що в адміністративному праві виділяють загальну та спеціальну адміністративну правосуб’єктність. Тобто кожна особа володіє загальним (тобто мінімальним) статусом, який доповнюється спеціальним адміністративним статусом, що залежить від індивідуальних характеристик особи.В більшості випадків спеціальна правосуб’єктність доповнює загальну,проте є випадки коли спец. Адмін.-прав статус впливає на загальний,обмежуючи або видозмінюючи його(статус військовослужбовця впливає на такі права,як право на освіту,участь в управлінні,свободу пересування,вибір місця проживання)