13.Поняття та особливості адмін-прав відносин.

Адміністративні правовідносини – це такий вид правовідносин, які підпадають під регулювання адміністративно-правові норм.

Обсяг та якість цих відносин визначені предметом правового регулювання адміністративного права.

Адміністративні правовідносин мають свої особливості, які відрізняють їх від інших правовідносин.

Головна особливість адміністративних правовідносин полягає в тому, що вони виникають з питань компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування.

В суб’єктивному складі завжди присутній суб’єкт владних повноважень в особі органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Правовідносини, що виникають між двома приватними суб’єктами, або є з приводу реалізації.

Іноді в якості ознак адміністративних відносин зазначається, що вони виникають з ініціативи владного суб’єкта та забезпечуються заходами адміністративної відповідальності. Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки багато адміністративних відносин виникають або з ініціативою приватних осіб або ж посадова вступає в цивільні відносини в силу припису закону, а не з власної ініціативи.

З врахуванням таких особливостей можна дати наступне визначення:

Адміністративні правовідносини – це суспільні відносини, що виникають в сфері виконавчо-розпорядчої та організаційної функції державної влади та місцевого самоврядування, які врегульовані нормами адміністративного права та в яких їх суб’єкти взаємопов’язані та взаємодіють шляхом реалізації суб’єктивних прав та обов’язків встановлених та гарантованих адміністративно-правовими нормами.

14.Структура адмін.-прав відносин.

Всі адміністративно-правові відносини мають складну внутрішню організацію. Структурними елементами адміністративних правовідносин є такі елементи як суб’єкт, об’єкт та зміст.

Об’єкт адміністративних правовідносин – це те з приводу чого виникають правовідносини. На сьогоднішній день думка щодо об’єкта адміністративних відносин є неоднозначною серед різних дослідників. Одні дослідники об’єктом називають матеріальні речі, інші визначають конкретні дії щодо поведінки людей.

При аналізі адміністративних правовідносин можна зробити висновок, що їх об’єктом може бути лише вольова поведінка людей та їх конкретні дії,те з приводу чого ці дії вчиняються –це можуть бути різні процеси,явища,інформація,продукти духовної творчості а також предмети матеріального світу. Деякі види адміністративних правовідносин виникають лише на рівні поведінки і не пов’язані з конкретними об’єктами матеріального світу.

Суб’єктом адміністративних відносин може бути учасник відповідних суспільних процесів, якого адміністративно-правова норма наділила певними правами та обов’язками. Такий учасник повинен володіти двома ознаками: соціальною та юридичною.

Соціальна ознака – можливість участі в суспільних відносинах в якості відокремленого здатного здійснювати єдину волю персоніфікованого суб’єкта.

Юридична ознака – це визнання адміністративними нормами здатності суб’єкта бути носіям прав та обов’язків та приймати участь у правовідносинах.

Мало бути просто персоніфікованим суб’єктом, а не обхідно бути ще нормами адміністративного права наділеним можливістю реалізовувати саме такі адміністративні права та обов’язки (напр.. особа яка перебуває на державній службі не може реалізовувати права та обов’язки державо службовця).

Суб’єкти адміністративних відносин бувають індивідуальними та колективними.

Індивідуальні суб’єкти – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, особи які мають спеціальний адміністративний статус (фізичні особи).

Колективні суб’єкти – це організовані групи людей, які наділені правами вступати у відносини з іншими суб’єктами в якості єдиного публічно-правового органу. До них належать державні органи, об’єднання громадян, трудові колективи (юридичні особи).

Необхідною умовою вступу в адміністративні правовідносини є наявність в них адмін. правосуб’єктності:адмін. правоздатність та дієздатність.Зміст адміністративних правовідносин – складають суб’єктивні права та обов’язки їх учасників.

Суб’єктивне право – це можливість суб’єкта адміністративного права на власний розсуд задовольняти ті інтереси які передбачені об’єктивним правом.

Юридичний обов’язок – це передбачена адміністративним правом і охороною держави необхідність ухилення від окремих дій або вчинення певних дій учасниками адміністративних відносин в інтересах.