Тема 5. Окремо наукові методи кримінологічного дослідження

1. Поняття окремо наукових методів кримінологічного дослідження

2. Види окремо наукових методів кримінологічного дослідження

3. Характеристика методу аналітичного обстеження

4. Характеристика соціологічних методів

5. Метод соціологічного обстеження

6. Сутність статистичного аналізу

7. Дисперсійний і кореляційний аналіз

1. Окремо наукові методи кримінологічних досліджень – це способи та прийоми конкретного дослідження об’єкта чи процесу з метою його оптимального регулювання.

2. До окремо наукових методів відносяться:

- аналітичне обстеження (групування і ранжирування);

- соціологічне обстеження (контент-аналіз, вибірка, експертні оцінки);

- статистичний аналіз (апроксимація, екстраполяція, інтерполяція);

- соціологічні методи (анкетування, інтерв’ювання);

- функціональний аналіз (дисперсійний і кореляційний) тощо.

3. Аналітичне обстеження статистичних даних про злочинність показане у виді групування злочинів. Статистичне групування – це розподіл одиниць сукупності на однорідні групи, що якісно розрізняються між собою за тими чи іншими істотними для даного дослідження ознаками.

Основне завдання угрупувань у кримінологічному дослідженні – дати найбільш повну і всебічну кількісну сторону в нерозривному зв’язку з якісною стороною, що дозволить показати об’єктивну характеристику злочинності, особи злочинців, жертв злочинів, причин та умов вчинення злочинів і реакції держави та суспільства на них.

Ранжирування злочинів здійснюється за ознакою суспільної небезпеки в плані виявлення ефективності застосування кримінально-репресивних заходів.

4. Соціологічні методи включають опитування у вигляді анкетування та інтерв’ювання.

Опитування – це метод збору даних про об’єктивні факти, думки, знання тощо, заснований на безпосередній (усне опитування – інтерв’ю) і опосередкованій (письмове опитування – анкетування) взаємодії між дослідником (інтерв’юером) і опитуваним (респондентом).

Інтерв’ювання дозволяє збирати інформацію про факти, суб’єктивні судження, мотиви поведінки, установки тощо. Тому особистісний характер відносин між інтерв’юером і респондентом, суб’єктивність оцінок пред’являють тверді методологічні і методичні вимоги до підготовки і проведення опитування, невиконання яких веде до перекручування результату. Інтерв’ювання використовується не так часто, як анкетування, тому що воно більш трудомістке.

Виділяють три види інтерв’ю:

- формалізоване – за тестом;

- фокусоване – вивчається конкретний об’єкт;

- неформалізоване (вільне), без тесту; при цьому необхідно визначитись з переліком інформації з конкретного завдання.

Анкетне опитування (анкетування) – один з ефективних і широко використовуваних у кримінології методів одержання даних про думки і настрої осіб; рівень знань особами вимог права; їх схильностях, симпатіях і антипатіях; оцінки своїх дій і поведінки інших у тих самих ситуаціях; не зафіксованих в інших документах даних про минуле, про оточення і т.п.

Анкетне опитування (анкетування) може бути груповим чи індивідуальним.

Процес застосування методу анкетного опитування складається з наступних етапів:

- формулювання питань, що випливають із програми дослідження;

- розміщення питань в анкеті;

- обговорення і рецензування анкети;

- пробне опитування;

- облік зауважень і підготовка остаточного варіанта анкети;

- розмноження анкети;

- поширення і збір анкет;

- логічний аналіз анкет;

- кодування анкет і складання таблиць;

- статистична обробка інформації, зібраної в результаті анкетного опитування.

Переваги анкетного методу в порівнянні з інтерв’юванням полягають у тому, що він дає можливість:

- у короткий термін і при невеликих матеріальних витратах охопити велику групу досліджуваних осіб, одержати інформацію «з перших рук»;

- швидко провести повторні опитування через визначений проміжок часу з метою виявлення змін, що відбулися;

- шляхом ретельної розробки, одержання кваліфікованих консультацій підготувати питання анкети на високому якісному рівні за змістом і формою;

- при необхідності забезпечити ефект анонімності опитуваних.

5. Соціологічне обстеження – це метод дослідження суспільних процесів і явищ.

Контент-аналіз – це прийом оцінки змісту тексту за ключовим словом, яке часто вживається і відображає основний зміст тексту.

Для соціологічного обстеження групи більш 500 чоловік, як правило, застосовується вибірковий метод. Процес виборки заснований на взаємозв’язку і взаємозумовленості якісних характеристик соціальних об’єктів. Висновки про явище в цілому на підставі вивчення його виборки будуть достовірними в тому випадку, якщо вибірка за своїми основними характеристиками є моделлю всієї досліджуваної сукупності фактів. Розрізняють вибірки ймовірні і цілеспрямовані.

Ймовірна (випадкова) вибірка зводиться до того, що кожен елемент сукупності має рівну можливість потрапити у вибірку.

Цілеспрямована вибірка – це вибірка, до якої не застосовується принцип ймовірності чи випадковості; вона здійснюється за допомогою методів: пропорційної вибірки; основного масиву; типологічної вибірки. В залежності від мети визначається припустима точність вибірки.

Метод експертних оцінок полягає в одержанні, обробці та інтерпретації висновків фахівців у певній галузі, теорії та практики з визначених питань, важливих для дослідника. Кількість залучених експертів як правило не перевищує 20-30 чоловік. При оцінці висновків зайві думки відкидаються.

6. Статистичний аналіз припускає використання таких способів, як апроксимація й екстраполяція.

Апроксимація (наближення) – це заміна одних математичних об’єктів іншими, більш простими, але близькими за суттю до вихідних, наприклад, заміна кривих ліній близькими до них ламаними. Це буває важливо при дослідженні динаміки злочинності.

Екстраполяція означає поширення висновків, отриманих зі спостереження за однією частиною явища, на іншу його частину. Метод екстраполяції використовують для короткочасних прогнозів злочинності.

Інтерполяція – це спосіб відновлення показників динамічних рядів, відомості про розміри явища, які за певних причин були відсутні, шляхом обчислення середньої арифметичної простої сусідніх значень відомих рядів динаміки. Інтерполяція дає можливість зробити припущення, що загальна тенденція, яку маємо зараз, мала місце і у той період часу відомості про які були втрачені або відсутні.

7. Дисперсійний аналіз – це сукупність методів визначення розмірів частин цілого в дисперсійних системах. Дисперсія в математичній статистиці і теорії ймовірності є мірою розсіювання величини, за якою спостерігається.

Кореляція – це ймовірна статистична залежність. На відміну від функціональної залежності кореляція виникає тоді, коли залежність однієї з ознак від іншої ускладнюється низкою випадкових факторів.

Дисперсійний і кореляційний аналіз необхідні при дослідженні злочинності для визначення її зв’язку з причинами та умовами, а також зв’язку між останніми.