Тема 89. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців

1. Типологія неповнолітніх злочинців

2. Емоційно-вольова сфера неповнолітніх

3. Нервово-психічні розлади в неповнолітніх

4. Викривлення моральної і правової свідомості

5. Характеристика за статевими ознаками

6. Культурно-освітня характеристика

1. Застосовуючи загальну типологію особи злочинця, можна виділити чотири основних типи неповнолітніх, які вчинили злочини в результаті:

- випадкового збігу обставин, легковажності та непідготовленості до опору ситуації, всупереч загальній позитивній спрямованості особи;

- того, що особа з нестійкою загальною спрямованістю опинилася у відповідній ситуації;

- переважної негативної спрямованості особи, що не досягла віку, рівня стійкої переваги злочинної поведінки над іншим варіантам;

- стійкої домінуючої активної антигромадської спрямованості особи, що обумовлює поведінку підлітка;

- впливу дорослих злочинців “наставників”, чи впливу однолітків задля зміцнення авторитету.

2. Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців характерне послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість і несамокритичність. Значне ослаблення вольових якостей відзначається в 15 – 25 % випадках.

3. Нервово-психічні розлади в неповнолітніх, що вчинили злочини, зустрічаються в 3 – 6 разів частіше, аніж у їх правослухняних однолітків. Такі розлади – це звичайно не важкі і стійкі захворювання, а психопатичні риси чи залишкові явища після травм.

4. Для неповнолітніх злочинців характерні істотні викривлення моральної і правової свідомості:

- тлумачення совісті, виходячи з особистих бажань чи групової солідарності;

- орієнтація на одержання термінового задоволення;

- байдужість до переживань і страждань інших людей; прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких;

- законодавчі заборони розглядаються як формальні;

- соціальна роль закону ігнорується, він протиставляється доцільності, а групові норми – нормам закону;

- неадекватне розуміння дозволеної і недозволеної поведінки;

- формується вороже-недовірливе ставлення до правоохоронних органів;

- поширена переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене і т.д.

5. Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців складає 90 – 95 %. Частка неповнолітніх дівчат, що вчиняють злочини, – 5 – 10 %.

6. Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців істотно нижче в порівнянні з однолітками. Значна частина неповнолітніх, які слабо навчаються, а також осіб, які залишили школу.

У 2007 р. в Україні структура контингенту неповнолітніх, які перебували на профілактичному та превентивному обліку в підрозділах кримінальної міліції була такою: учні загальноосвітніх навчальних закладів -  54,6 %; які не працюють і не вчаться – 21,2 %; учні профтехнічних навчальних закладів – 15,6 %.

Тема 90. Причини та умови злочинності неповнолітніх

1. Криміногенні детермінанти

2. Соціальні причини та умови

1. Кримінологи виділяють наступні негативні обставини, що відіграють вирішальну роль у формуванні особи неповнолітніх, здатних у визначеній ситуації вчинити злочин:

1). Незадовільні умови виховання в сім’ї. Істотні дефекти сімейного виховання мають місце в більшості випадків негативного формування особи і наступного переходу на злочинний шлях конкретних підлітків. У 30 – 40 % випадків злочинів неповнолітніх відмічається негативний вплив з боку батьків та інших старших членів сім’ї;

2). Відсутність (тимчасова чи триваюча) у батьків можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько 30 млн. громадян мають прибутки нижче прожиткового мінімуму. У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. При відсутності соціальної підтримки ці обставини формують мотивацію злочинів – крадіжок, хуліганства і т.д.;

3). Негативний вплив у найближчому оточенні – побутовому, навчальному, виробничому з боку однолітків чи дорослих. Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації, які породжують у нього неправильне уявлення про допустимість і безкарність злочинних дій; які свідчать про розрив між словами і вчинками самих вихователів і т.п.;

4). Підбурювання з боку дорослих злочинців, що має місце в 30 % випадків. Воно нерідко пов’язано з попереднім втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми дозлочинної антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою «переваг» життя злочинців;

5). Тривала відсутність занять у неповнолітніх, що залишили навчання, також обумовлює виникнення антигромадських поглядів і звичок, що можуть реалізуватися в ситуативних злочинах чи спричинити входження в злочинну групу;

7). Проникнення в середовище молоді стандартів повсякденної поведінки, не сумісних з ціннісними орієнтаціями нашого суспільства (культ сили, жорстокості, культ наркотиків, сексу тощо).

2. Поряд з цим, у тісній взаємодії з зазначеними факторами формуванню криміногенної мотивації та її прояву в злочинності неповнолітніх сприяють соціальні фактори:

- значний розрив в матеріальному забезпеченні дітей, вихідців із різних соціальних груп (соціальне розшарування);

- бездоглядність як відсутність належного контролю з боку сім’ї й освітніх установ за поведінкою, зв’язками, проведенням часу неповнолітніх. Вона відзначається в чотирьох п’ятих випадків злочинів неповнолітніх;

- безпритульність неповнолітніх-потерпілих, що сприяє створенню ситуації і приводів для злочинів;

- низький рівень роботи освітніх установ (формалізм, нечесність, непрофесіоналізм, нехтування індивідуальним підходом до виховання та навчання і т.д.);

- розпад системи працевлаштування підлітків;

- відсутність достатньої мережі клубних, спортивних і громадських установ для підлітків;

- збільшення частки дітей і підлітків з відставанням в інтелектуальному, вольовому та психічному розвитку.