Тема 98. Запобігання екологічним злочинам

1. Поняття та ознаки запобігання злочинам проти довкілля

2.Класифікація запобіжних заходів

3.Запобіжні заходи морально-виховного характеру

4.Запобіжні заходи інформаційного характеру

5.Запобіжні заходи економічного характеру

6.Технічні заходи запобігання екологічній злочинності

7.Запобіжні заходи соціального характеру

8.Запобіжні заходи правового характеру

1. Запобіжна діяльність у сфері охорони довкілля є складовою екологічної політики держави. У преамбулі Закону України від 25 червня 1991 р. “Про охорону навколишнього природного середовища” екологічній політиці присвячені чотири рядки та зазначено, що “…Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього природного середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорони, раціональне використання і відтворення природних ресурсів”.

Соціальна цінність запобігання злочинам проти довкілля включає не лише скорочення сфери застосування кримінально-правових норм, але й зменшення ціни екологічної злочинності, тобто скорочення її шкідливих наслідків. Враховуючи надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки злочинів проти довкілля, неможливість усунення в багатьох випадках наслідків вчинення злочинних посягань на природне середовище (забруднення довкілля, знищення об’єктів рослинного та тваринного світу, захворювання, смерть людей), на нашу думку, пріоритетним напрямком повинно стати їх запобігання.

2. За цільовим призначенням запобігання екологічним злочинам поділяється на:

- цільові або спеціальні (спеціально-кримінологічні), що мають спеціальну мету запобігання екологічної злочинності та явлють собою діяльність державних органів і громадських організацій щодо виявлення причин та умов вчинення злочинів і застосування заходів по їх усуненню, розкриття, розслідування, судового розгляду справ про злочини, покарання злочинців, їх виправлення та перевиховання; а також здійснення інших заходів, обумовлених обставинами вчинення конкретних злочинів проти довкілля. Спеціально-кримінологічне запобігання цілеспрямовано здійснюється державними органами та громадськими організаціями, які поряд з іншими функціями спеціально призначені для запобігання екологічних та інших пов’язаних з ними правопорушеннями. Здійснення цієї діяльності потребує застосування спеціальних методів і засобів, а також особливих професійних знань еколого-правового характеру;

- загальносоціальні, здійснення яких спрямовується на вирішення інших соціальних проблем, але побічно має ефект і щодо запобігання злочинності.

Загальносоціальні заходи запобігання злочинам, зокрема проти навколишнього природного середовища, хоча й не спрямовані на викоренення причин екологічних правопорушень (зокрема і злочинів), але сприяють вирішенню цього завдання шляхом утворення умов, які зменшують або нейтралізують вплив криміногенних факторів і тим самим закладають підвалини та формують можливості спеціально-кримінологічного запобігання, визначаючи його зміст і темпи зменшення кількості вчинених злочинів проти довкілля.

Загальносоціальні заходи запобігання злочинам проти довкілля включають у себе такі загальні процеси розвитку економіки, науки, техніки, що створюють можливість проведення та підвищують ефективність спеціальних кримінологічних заходів, і на відміну від них не прямо, а опосередковано вливають на криміногенне середовище, усуваючи або нейтралізуючи загальні, найбільш суттєві та розповсюджені причини злочинної поведінки в галузі екології.

3. Група заходів морально-виховного характеру становить собою заходи, спрямовані на вдосконалення екологічної свідомості суспільства в цілому та окремих громадян за допомогою екологічної освіти, еколого-правової пропаганди й виховання, підвищення морально-культурного рівня, оскільки вони детермінують правомірну поведінку людей в різних сферах взаємодії суспільства та природи.

Значення екологічного виховання важко переоцінити, оскільки екологічні моральні норми засвоюються з дитинства, підсвідомо визначають поведінку людини, її ставлення до природи. До завдань еколого-правового виховання та пропаганди слід віднести:

- ознайомлення з нормами, що встановлюють відповідальність за екологічні правопорушення;

- роз’яснення порядку реалізації юридичної відповідальності;

- забезпечення внутрішньої та зовнішньої згоди людей із правовими засобами примусу;

- переконання в необхідності попередження екологічних правопорушень;

- підвищення соціальної активності громадян та їхньої нетерпимості до цих правопорушень.

4. Інформаційні складові запобігання екологічної злочинності є важливим чинником оптимізації природоохоронної справи держави та підвищення екологічної культури суспільства і включають у себе заходи зі збирання, оброблення, оцінювання інформації про стан довкілля, наявність, розповсюдженість, якість природних ресурсів (системи моніторингу, кадастрів, обліку природних ресурсів), визначення екологічної місткості та репродуктивної спроможності довкілля, прогнозування змін його стану.

Інформаційна основа запобігання екологічної злочинності повинна створювати необхідне уявлення: про характер, інтенсивність, розповсюдженість і розвиток детермінант екологічної злочинності; динаміку та тенденцію екологічних правопорушень і злочинів, поширеність їх у регіоні, на підприємствах, в установах та організаціях; засобах впливу на них, правозастосовчу практику в сфері охорони довкілля.

Важливим джерелом екологічної інформації, зокрема й на регіональному рівні, є дані моніторингу довкілля, тобто системи спостережень і контролю за станом навколишнього природного середовища з метою розробки заходів щодо його охорони, раціонального використання природних ресурсів і попередження критичних ситуацій, шкідливих чи небезпечних для здоров’я людей, живих організміві їхніх співтовариств, природних комплексів і об’єктів злочин⁹². Система моніторингу усуває багато факторів, що сприяють злочинному забрудненню довкілля, дозволяє вдосконалити контроль за поведінкою службових та інших осіб, що виконують обов’язки на підприємствах, діяльність яких пов’язана з техногенним впливом на навколишнє середовище.

5. Вирішення проблем ефективної охорони довкілля залежить передусім від покращення економічної ситуації в державі та відповідного фінансування природоохоронної справи. Розглядаючи економіко-фінансову складову запобігання екологічній злочинності, слід зазначити, що правові норми, які регламентують економічний механізм охорони довкілля, були започатковані Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а пізніше були наявні в законодавчих актах про землю, надра, ліси, воду, атмосферне повітря, тваринний світ.

Відповідно до розділу Х Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” економічні заходи повинні передбачати:

• взаємозв’язок господарської діяльності підприємств з раціональним використанням природних ресурсів на основі економічних важелів;

• визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

• встановлення лімітів використання природних ресурсів;

• встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів;

• надання підприємствам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними маловідходних, енерго‑ і ресурсозберігаючих технологій;

• відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону довкілля.

6. Технічні заходи запобігання екологічній злочинності здійснюються з метою переходу на більш сучасні технологічні процеси, що забезпечують зменшення відходів та їх максимальну утилізацію, створення й експлуатацію високоефективних очисних споруд.

У ст. 10 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” зазначається, що “Екологічні права громадян забезпечуються обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище”.

Це вимагає заміни й вдосконалення технічної бази, відновлення обладнання, впровадження нових технологій та інформаційних систем.

Технічна складова загальносоціального запобігання екологічним злочинам тісно пов’язана з її економічною складовою, адже вартість очисних споруджень на підприємстві складає іноді до 40% вартості самого підприємства.

Відставання України у техногенній сфері стає загрозливим та веде до неефективності промисловості, її високої аварійності та невиправданих людських жертв. На сьогодні потребують опрацювання такі основні заходи: нові інформаційні технології, автоматизація екологічного управління, математичне моделювання для оцінки ризику деградації навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів, пакети програм для прийняття рішень в умовах ризику, експертні системи для прийняття рішень при екологічних і техногенних катастрофах.

7. З метою послаблення дії криміногенних факторів соціального характеру доцільним є проведення науково обґрунтованого комплексного оцінювання екологічного, соціального, економічного, фінансового стану регіонів країни з метою визначення районів чи їх частин, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі та регіоні (депресивні території).

Запобіжні заходи соціального характеру полягають у розробці та реалізації регіональних соціальних програм, спрямованих на вирішення найгостріших проблем депресивних територій, насамперед з питань забезпечення зайнятості населення, створення нових робочих місць, підвищення з цією метою ефективності роботи служб зайнятості; організації належного контролю за виконанням таких програм.

8. Одне з центральних місць серед складових запобігання екологічним злочинам займає право, що виступає як ефективний регулятор екологічних відносин у суспільстві та забезпечує інтереси особистості й соціальної справедливості у сфері екології. Саме видання нормативного акту, зокрема кримінально-правової норми, здатне регулювати поведінку людей та відзначається запобіжною, утримуючою властивістю. Загальнопревентивна властивість кримінального законодавства не проявляється безпосередньо в обмеженнях прав громадян, а є фактором, який впливає на їх свідомість, волю та емоції, тобто сприймається суб’єктивно й стримує негативні прояви особи. Ефективність цього впливу значною мірою залежить від ефективності застосування кримінально-правових норм. Сучасна кримінологічна наука свідчить про тісний зв’язок запобіжної функції кримінального законодавства з аналогічною функцією правозастосовчої практики. І стримуючий вплив кримінального законодавства по охороні довкілля, і практика його застосування органами кримінальної юстиції є частинами державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, зокрема й екологічною.

Удосконалення законодавства, яке регламентує різні аспекти боротьби зі злочинними посяганнями на довкілля, повинно включати насамперед удосконалення кримінального та екологічного законодавства, які є основними засобами здійснення кримінальної політики держави в галузі охорони навколишнього природного середовища. Визначальним є вдосконалення кримінального законодавства у цій галузі, адже саме кримінальний закон містить перелік суспільно небезпечних посягань на довкілля і визначає їх злочинами, а також установлює санкції, що містять кримінально-правову загрозу, що утримує багатьох людей від вчинення злочину. Під удосконаленням кримінального законодавства у сфері охорони довкілля слід розуміти оптимізацію Особливої частини кримінального законодавства, тобто такі зміни її змісту, при яких будуть створені найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності запобіжної дії всіх норм, що регламентують кримінально-правову протидію екологічній злочинності.