Тема 3. Парадигма управління потенціалом за вартісними критеріями

План: 1. Аналіз економічного зростання підприємства на основі концепції вартості активів.

2. Структурний аналіз ресурсного потенціалу підприємства в системі управління витратами.

1. Аналіз економічного зростання підприємства на основі концепції вартості активів

Проблема оцінки вартості підприємства як бізнесу виникає не тільки за умови злиття, поглинання, продажу частини підприємства як бізнесу. Частіше необхідно здійснити оцінку економічного зростання підприємства з позиції ринку і його критеріїв.

Існує велика кількість точок зору на категорію вартості підприємства. Кінцевим результатом вимірювання вартості підприємства є ціна його можливої реалізації на ринку. Розмір реінвестованого прибутку характеризує можливості економічного зростання в перспективі.

Відповідно методики «Дюпон» економічне зростання підприємства визначається як показник ринкової вартості підприємства:

ДС 

ДС1



ДС2

 ... 

ДСn

,

(1r)2

(1r)n

(1r)1

де: ДСi

– додаткова вартість по роках оцінки (і=1,2,…, n);

r –

середня вартість капіталу.

r 

R(1  T )L



dE

,

L  E

L  E

де: R– кредитна ставка банку;

T – ставка податку на прибуток; L – сума кредитів банку;

E – власний капітал;

d – відсоток дивідендів.

Суть професійного оцінювання вартості бізнесу полягає у визначенні поточних і майбутніх вигод від володіння бізнесом.

Основними джерелами інформації для оцінювача служать:

– ретроспективний баланс підприємства, реконструйований оцінювачем в економічний баланс;

– звіт про прибуток і збитки;

– звіт про рух грошових коштів;

– експертна оцінка про реальний стан активів підприємства;

– статистична і прогнозна інформація про ринок, на якому функціонує оцінюване підприємство.

Недоліки, які утруднюють використання фінансової звітності:

- фінансова звітність містить ретроспективну інформацію, відносно моменту оцінки старіє;

- велика частина активів оцінюється за витратами на придбання і не враховує ринкової вартості;

- залишкова вартість активів не відображає морального і фізичного стану об'єктів;

- деякі активи не відображені в балансі (рекламні матеріали, нематеріальні активи);

- дебіторська заборгованість вимагає переоцінки (особливо по прострочених і сумнівних боргах);

- товарно-матеріальні запаси не враховують їх ринкової вартості; - може мати місце подвійна бухгалтерія, яка не дає реальної картини; - можливе приховування активів для цілей оподаткування.

Щоб зробити фінансову звітність прийнятнішою для оцінки бізнесу, оцінювач реконструює її, використовуючи такі прийоми:

1. Складання економічного балансу, в якому всі балансові показники замінені на економічні (основні засоби, оцінені по ринковій вартістю; дебіторська заборгованість оцінена з боку можливості повернення; кредиторська заборгованість визначається з позиції реальних можливостей

підприємства її повернення).

2. Складання ретроспективного аналізу звіту про прибуток і збитки, що вимагає виключити випадкові доходи (наприклад, продаж земельної ділянки).

2. Складання прогнозного звіту про прибуток і збитки, що відображає думку оцінювача про майбутню прибутковість підприємства.

Формальний метод – використовується для оцінювання підприємств, які найчастіше продаються і оцінювач має досвід оцінки об'єктів певного вигляду (формула може бути запозичена з ринкової практики; або розроблена оцінювачем самостійно).

Гудвіл – величина, на яку вартість бізнесу перевищує вартість його матеріальних активів. Тобто це сукупність тих активів підприємства, які стимулюють саме це підприємство і приносять додаткову величину прибутку. На відміну від інших активів гудвіл не може бути проданий окремо від підприємства.

Гудвіл = Оцінка підприємства (для продажу) - Оцінка підприємства (не

для продажу)

Гудвіл визначається ціною, яку покупець готовий заплатити за підприємство зверху ринковій вартості його активів, умовно можна розділити на три групи:

1. Нематериальные активи, невід'ємні від підприємства: наявність навченого персоналу; система управління підприємством; наявність постійної клієнтури; подолані стартові труднощі; зручне місце розташування; досягнення

• сфері реклами і проштовхування товарів на ринок.

2. Нематериальные активи невідокремлені від працівника: особиста репутація працівників і власників; особисті, професійні якості працівників; підприємницькі здібності працівників і власників.

2. Нематериальные активи в загальному випадку відокремлені від підприємства: торгові марки; фірмові марки; технічні бібліотеки; авторські права; ліцензії; архіви; патенти; контракти по рекламі, поставки; списки і адреси клієнтів.

Оцінити нематеріальні активи достатньо складно, тому що пряме ринкове оцінювання окремих груп використовується рідко. Найтиповішим є використання «теорії великого казана». Така оцінка нематеріальної складової у вартості підприємства достатньо достовірна.

Метод надлишкового доходу включає:

1. Визначення прогнозних показників прибули і збитків.

2. Визначення як індикатор майбутніх перспектив показників звітів (про прибуток і збитки, можливо за 3-5 років).

3. Прогноз змін показників на 1 рік на основі прогнозів самого підприємства, опитувань працівників і власних думок.

4. Складання економічного балансу.

5. Визначення прогнозного операційного прибутку.

6. Облік зносу матеріальних активів.

7. Облік зносу нематеріальних активів.

8. Облік прибули на капітальні вкладення, які можна здійснити (придбання землі, обладнання) і на нематеріальні активи, за мінусом гудвілу.

9. Вилучити з прибутку нарахований знос і прибуток на інвестиції

(результати одержані на етапах 6,7,8 необхідно вилучити з прибутку, отриманого на етапі 3).

10. Визначити вартість гудвілу по величині надлишкового доходу.

10. Обчислити загальну вартість підприємства шляхом підсумовування вартості гудвілу, власного матеріального капіталу і нематеріальних активів, які оцінюються окремо.

Коефіцієнт капіталізації характеризується співвідношенням прибуток/вартість; використовується для визначення вартості капіталу, якщо відомий очікуваний прибуток

•  ^П ,

К

де: В – вартість підприємства, здатного приносити прибуток, котра встановлена оцінювачем;

П – прибуток; К – коефіцієнт капіталізації.

Існує група балансових методів оцінювання вартості підприємства визначення вартості підприємства методом балансового власного матеріального капіталу; метод ринкового власного матеріального капіталу; метод дисконтного наявного потоку.