37 Поняття та класифікація форм державного правління

Форма правління - це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв'язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Монархія - така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор і т. ін.). Монархія буває абсолютною та обмеженою. Абсолютна монархія- верховна влада зосереджена в руках одноособового глави держави (монарха). За обмеженої монархії законодавча влада належить парламентові, виконавча - монархові (чи кабінету міністрів), судова - судам, які обираються чи призначаються.

Республіка - форма правління, де верховна влада в державі належить колегіальним виборним органам і здійснюється ними. У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати та бути обраним належить лише вищим верствам . У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку. Відомі три види демократичних республік: парламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках:- президент обирається парламентом - уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті; - уряд підзвітний парламентові;

- парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку.

У президентській республіці: - президент обирається всенародне або за особливою процедурою;

- президент є главою держави і здійснює виконавчу владу.

38 Інтеграційне праворозуміння

Інтеграційне праворозуміння – поєднує елементи різних підходів.

В межах цього підходу формуються універсальні ознаки права:

1-право виражає міру свободи, рівності, справедливості, гуманізму і є моральною засадою розвитку цивілізації та культури.

2 – право має нормативну, регулятивну, функціональну природу

3- право має інтелектуальний характер.

4 – виражається у офіційній формі та системному рівні

5 – має загальнообов’язковий характер

6 – виражає інтереси та волю суб’єкту соціальних відносин

7 – встановлюється, гарантується, забезпечується, охороняється державою і іншими суб’єктами права.

39 Право в суб’єктивному значенні

Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

— залежить від волі суб'єкта;

— реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки. Категорії об'єктивного та суб'єктивного права характеризуються:

— спільними рисами;

— відмінностями;

— взаємодією.

40 Поняття та види державно-політичних режимів

Державно-політичний режим - це поняття, що позначає систему прийомів, методів, форм, способів здійснення державної і політичної влади в суспільстві. Це функціональна характеристика влади. Характер державно-політічекого режиму ніколи прямо не вказується в конституціях держав (не вважаючи поширених вказівок на демократичний характер держави), однак майже завжди самим безпосереднім чином відбивається на їх утриманні.

Виділяють такі різновиди політичних режимів:

1. Демократичний. Державна влада здійснюється з урахуванням конституційних положень про розподіл влади, системи стримувань та противаг і т.д.

2. Авторитарний. При такому режимі переважають методи примусу, але при цьому зберігаються деякі риси лібералізму. Вибори в різні органи державної влади є формальними. Існує спотворений принцип поділу влади і як результат цього спотворення явне домінування виконавчої влади. Переобрання глави держави (якщо це президент) не обмежена.

3. Тоталітарний. Режим цілком грунтується на методах фізичного, психічного, ідеологічного примусу. Існують злиті партійно-державні органи. Законом встановлюються різні градації прав громадян. Місцеве самоврядування та поділ влади відсутня.

4. Перехідний. У деяких країнах існують проміжні, полудемократіческіе режими (Туреччина),в інших - режими перехідні від тоталітаризму до авторитаризму (країни Африки), від тоталітаризму і авторитаризму до демократії (постсоціалістичні держави Азії).