24 Позитивістський (нормативний) підхід

До праворозуміння орієнтується на належність права до нормативних систем суспільства та його залежність від держави. При цьому виявляються ознаки, притаманні соціальним нормам взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву тощо) та своєрідні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм і які здебільшого пов'язані з волею держави. У цьому випадку право переважно розглядається як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що відбивають державним чином організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин. Важливою рисою нормативізму є ідея динаміки права, його постійного і безпосереднього відновлення, самовдосконалення.

25 Синтетичні доктрини походження держави.

26 Внутрішні функції України на сучасному етапі.

1. Політична - держава регулює сферу політичних відносин.

2. Економічна - держава регулює сферу економічних відносин.

3. Соціальна- держава забезпечує соціальну захищеність особистості, його діяльність спрямована на зняття й зм'якшення соціальних протиріч шляхом фінансової, матеріальної, програмної й іншої підтримки .4. Культурно-виховна- держава займається організацією утворення, виховання, підтримкою й розвитком науки, культури.

5. Екологічна -і держава забезпечує екологічну безпеку особистості, видає й проводить у життя відповідні природоохоронні закони

6. Охорони правопорядку - держава забезпечує охорону й відновлення порушеного правопорядку як результату державно-правового регулювання суспільних відносин .

7. Фінансового контролю- держава контролює легальність доходів фізичних і юридичних осіб, частина яких у вигляді податків підлягає вилученню й напрямку в бюджет для задоволення загальсоціальних інтересів, утримування державного апарата; витрата податків також є об'єктом контролю відповідних державних органів.

27 Соціологічний підхід до праворозуміння

На відміну від нормативного, визнає основою права не сукупність (систему) абстрактних і формальних соціальних норм, а безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядковану взаємодію соціальних суб'єктів, "живе" право як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів та прийняття інших юридичних рішень.

Такий підхід до визначення сутності, змісту, форм існування, призначення права притаманний ліберальним та гуманістичним традиціям у праворозумінні. Існує в цій теорії кілька етапів виникнення та існування права 1-Живе право (існує у правилах самого життя і виявляється як внутрішній порядок людських союзів, 2- Право юристів(міститься у судових рішеннях), 3 – виникнення та функціонування офіційного права, що його формулюють офіційні органи в законах і інших актах. Ця теорія визначає завдання юридичної науки не у сфері права, а у вивченні процесу дії у суспільстві, де відбувається врегулювання суперечностей між різними суспільними групами.

28 Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.

Громадянське суспільство – це, асоціація людей у який кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану.

Ознаки (риси) громадянського суспільства — у його співвідношенні з державою:

1) не існує до держави і поза державою;

2) не включає державу, розвивається самостійно — без безпосереднього втручання держави;

3) складається із суб'єктів — вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;

4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;

5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;

6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;

7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах[6], гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;

8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.

Держава здатна сприяти розвитку суспільства або перешкоджати йому.