- •1 Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •3 Основні доктринальні тлумачення права.
- •4 Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5 Плюралізм теорій походження держави.
- •6 Право як соціальна цінність.
- •7 Об’єкт та предмет теорії держави та права
- •8 Теологічна (теократична) доктрина походження держави.
- •10 Функції теорії держави і права
- •11 Патріархальна теорія тдп
- •13 Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14 Договірна теорія походження держави.
- •15 Правові норми в системі соціальних норм
- •16 Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17 Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18 Поняття та основні ознаки правових норм
- •19 Психологічна теорія походження держави.
- •20 Поняття та основний зміст функцій держави
- •21 Види правових норм
- •22 Технократична теорія походження держави
- •23 Поняття та основні ознаки правової держави.
- •24 Позитивістський (нормативний) підхід
- •25 Синтетичні доктрини походження держави.
- •26 Внутрішні функції України на сучасному етапі.
- •27 Соціологічний підхід до праворозуміння
- •28 Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29 Зовнішні функції України на сучасному етапі.
- •30 Доктрина природного права.
- •31 Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32 Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33 Аксіологічний (ціннісний) підхід до право розуміння
- •34 Поняття та основні елементи форми держави.
- •35 Системний підхід до праворозуміння.
- •36 Право в об’єктивному значенні
- •37 Поняття та класифікація форм державного правління
- •38 Інтеграційне праворозуміння
- •39 Право в суб’єктивному значенні
- •40 Поняття та види державно-політичних режимів
- •41 Співвідношення правових та моральних норм.
- •42 Джерела та форми права
- •43 Поняття та види державно-територіального устрою.
- •44 Види форми (джерел) права.
- •45 Система права України: поняття і структура.
- •46 Суть та структура апарату публічної влади
- •47 Поняття нормативно-правового акту та його види.
- •48 Проблема розмежування галузей права України
- •49 Ознаки державного суверенітету.
- •50 Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51 Поняття правової системи
- •52 Принцип розподілу влади. Сутність та принципи
- •53 Правовий прецедент
- •54 Співвідношення системи права та правової системи
- •55 Поняття монархії та її види.
- •56 Правові принципи як джерело право
- •57 Поняття та види правовідносин.
- •58 Поняття республіки та її види. Україна як республіка
- •59 Правова доктрина як джерело права.
- •60 Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність.
- •61 Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62 Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63 Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64 Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65 Правовий звичай як джерело права
- •66 Юридичний зміст правовідносин.
- •67 Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава
- •68 Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69 Поняття та ознаки правомірної поведінки
- •70 Ознаки та види федерації як територіального устрою
- •71 Метод правового регулювання. Поняття та види.
- •72 Поняття та ознаки неправомірної поведінки
- •73 Ознаки конфедерації як територіального устрою
- •74 Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки
- •75 Поняття та основні ознаки правопорушення.
71 Метод правового регулювання. Поняття та види.
Метод правового регулювання – сукупність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини певного виду.
Види:
За способом сполучення дозволів і заборон розрізняють загально дозволений і спеціально – дозволений види. Загально дозволений вид правового регулювання означає, що дозволено все, що прямо не заборонено законом; спеціально – дозволений вид – дозволено лише те, що прямо закріплено в законі.
За територіальним статусом правотворчого суб’єкта розрізняють централізоване і децентралізоване правове регулювання. Централізоване – коли суб’єктом правотворчої діяльності є законотворчий або інший центральний нормотворчий державний орган. Децентралізоване – суб’єктом нормотворчої діяльності є республіканський, обласний чи інший місцевий територіальний орган.
За обсягом суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання, розрізняють загальне та індивідуальне правове регулювання. Загальне – коли обсяг суспільних відносин, що регулюються, кількісно невизначений. Індивідуальне – коли правове регулювання розраховано на одну конкретну ситуацію.
72 Поняття та ознаки неправомірної поведінки
Протиправною поведінкою вважають поведінку, що характеризується порушенням норм права. Одним із видів такої поведінки і є правопорушення. Кожне правопорушення конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких належать: суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків; протиправність діяння; винність особи, яка скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта правопорушення; покарання і стягнення.
Отже, правопорушення - це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищеназваних ознак. Слід розрізняти правопорушення як юридичний факт і склад правопорушення як наявність конкретних елементів, закріплених у законі як модель правопорушення.
73 Ознаки конфедерації як територіального устрою
Конфедерація - тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.
Основні ознаки конфедерації:відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедерації не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право нуліфікації, тобто відхилення);наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.
Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію.
