68 Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.

Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна старих, відживших нормативних актів новими, комп'ютеризація їх. Систематизація законодавства почала проводитись давно. Історії відомі чотири головних види систематизації: консолідація, інкорпорація, кодифікація, створення Зводу законів. Консолідація — це поєднання, об'єднання нормативних актів різних епох і пристосування їх до нових економічних і політичних відносин. Так, в багатьох країнах Європи в XVI—XVII століттях відбулася рецепція (пристосування) римського цивільного права до нових відносин. Консолідація широко використовувалась в Англії. Інкорпорація — це така систематизація нормативних актів, яка не вносить ніяких змін в зміст норм права цих актів. Вона може проводитись з різних підстав: хронологічно — по роках видання, по сферах правовогорегулювання, по галузях права тощо. Інкорпорація може бути за юридичною силою: офіційною (державною), неофіційною — кожна організація чи юрист самі проводять систематизацію. За обсягом вона може бути: генеральна (загальна), галузева, міжгалузева, спеціальна (по інститутах права). За критерієм об'єднання нормативних актів: предметна, хронологічна, по суб'єктах (хто приймав ці акти). Кодифікація — це така систематизація або впорядкування нормативних актів, яка пов'язана із переробкою їх змісту. Кодифікація в зв'язку із цим може бути тільки офіційною. За обсягом вона може бути: галузева, міжгалузева, спеціальна; за формою вираження: основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення тощо.Звід законів — це така систематизація, яка включає всі види систематизації (інкорпорацію, кодифікацію), в т.ч. і прийняття нових актів, яких не було раніше.

69 Поняття та ознаки правомірної поведінки

Правомірна поведінка – суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка виявляється у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.

Ознаки:1 – виражає об’єктивну можливість і необхідність.2 – бажана і допустима.3 – відповідає інтересам громадянського суспільства.4 – гарантується і охороняється державою.5 – відповідає вимогам норм права.

Правомірна поведінка завжди включає два аспекти:інформаційний — поінформованість громадянина про свої права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;поведінковий — уявлення про законні способи здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

70 Ознаки та види федерації як територіального устрою

Федерація - складна форма територіального устрою, якій притаманні як загально федеративні, так і властиві кожному суб’єктові федерації система законодавства, механізм держави, бюджет, громадянство, кордони.

Основні ознаки федерації:

1-Територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів: штатів, кантонів, республік.

2- У союзній державі верховна законодавча, виконавча і судова влада належить федеральним державним органам. Компетенція між федерацією та її суб'єктами розмежовується федеральної конституцією.

3- У деяких федераціях суб'єкти мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі законодавчі, виконавчі і судові органи.

4- У більшості федерацій існує єдине загальфедеральне громадянство і громадянство федеральних одиниць [2].

5- Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють федеральні державні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах ( США, ФРН, Бразилія, Індія та ін.)

6- Обов'язковою ознакою федеративної форми вважається двопалатна структура федерального парламенту. Одна палата розглядається як орган загальнофедерального представництва, депутати в неї обираються з усієї країни. Друга палата покликана представляти інтереси членів федерації.

Види:1-договірні (виникають на основі угоди, договору, установчого пакту - створюються, як правило, "знизу");конституційні (засновуються шляхом прийняття конституції - створюються головним чином "зверху", приклад - Індія);договірно-конституційні (їх більшість - США, ФРН, Швейцарія, Російська Федерація та ін.).

2-За способом взаємовідносин федерації та суб'єктів:на основі союзу (США, Танзанія, ОАЕ, СРСР - у минулому);на основі автономії (Бельгія, Австрія, Індія, Венесуела, Пакистан).

3-За способом розподілу і здійснення владних повноважень:централізовані (Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).

4- За принципом переваги або поєднання національного і територіального підходів:територіальний підхід (США, Індія, Мексика);національний підхід (у колишньому СРСР, нині його в чистому вигляді немає);поєднання національно-територіального і територіального підходів (Росія).