- •1 Поняття юридичної науки. Система юридичних наук.
- •3 Основні доктринальні тлумачення права.
- •4 Теорія держави та права як наука, її місце та роль в системі юридичних наук
- •5 Плюралізм теорій походження держави.
- •6 Право як соціальна цінність.
- •7 Об’єкт та предмет теорії держави та права
- •8 Теологічна (теократична) доктрина походження держави.
- •10 Функції теорії держави і права
- •11 Патріархальна теорія тдп
- •13 Поняття та структура методології теорії держави та права.
- •14 Договірна теорія походження держави.
- •15 Правові норми в системі соціальних норм
- •16 Співвідношення теорії держави та права та філософії права
- •17 Соціально-економічна теорія походження держави.
- •18 Поняття та основні ознаки правових норм
- •19 Психологічна теорія походження держави.
- •20 Поняття та основний зміст функцій держави
- •21 Види правових норм
- •22 Технократична теорія походження держави
- •23 Поняття та основні ознаки правової держави.
- •24 Позитивістський (нормативний) підхід
- •25 Синтетичні доктрини походження держави.
- •26 Внутрішні функції України на сучасному етапі.
- •27 Соціологічний підхід до праворозуміння
- •28 Держава та громадянське суспільство. Співвідношення.
- •29 Зовнішні функції України на сучасному етапі.
- •30 Доктрина природного права.
- •31 Держава як суб’єкт політичної системи суспільства
- •32 Поняття державного ладу та його основні елементи
- •33 Аксіологічний (ціннісний) підхід до право розуміння
- •34 Поняття та основні елементи форми держави.
- •35 Системний підхід до праворозуміння.
- •36 Право в об’єктивному значенні
- •37 Поняття та класифікація форм державного правління
- •38 Інтеграційне праворозуміння
- •39 Право в суб’єктивному значенні
- •40 Поняття та види державно-політичних режимів
- •41 Співвідношення правових та моральних норм.
- •42 Джерела та форми права
- •43 Поняття та види державно-територіального устрою.
- •44 Види форми (джерел) права.
- •45 Система права України: поняття і структура.
- •46 Суть та структура апарату публічної влади
- •47 Поняття нормативно-правового акту та його види.
- •48 Проблема розмежування галузей права України
- •49 Ознаки державного суверенітету.
- •50 Поняття та ознаки нормативно-правового договору.
- •51 Поняття правової системи
- •52 Принцип розподілу влади. Сутність та принципи
- •53 Правовий прецедент
- •54 Співвідношення системи права та правової системи
- •55 Поняття монархії та її види.
- •56 Правові принципи як джерело право
- •57 Поняття та види правовідносин.
- •58 Поняття республіки та її види. Україна як республіка
- •59 Правова доктрина як джерело права.
- •60 Суб’єкти правовідносин та їх правосуб’єктність.
- •61 Поняття демократії. Сутність та основні ознаки.
- •62 Міжнародно-правові акти як джерело права.
- •63 Об’єкти правовідносин. Поняття та структура.
- •64 Авторитарний та тоталітарний політичні режими.
- •65 Правовий звичай як джерело права
- •66 Юридичний зміст правовідносин.
- •67 Ознаки унітарної держави. Україна як унітарна держава
- •68 Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
- •69 Поняття та ознаки правомірної поведінки
- •70 Ознаки та види федерації як територіального устрою
- •71 Метод правового регулювання. Поняття та види.
- •72 Поняття та ознаки неправомірної поведінки
- •73 Ознаки конфедерації як територіального устрою
- •74 Кодифікація законодавства. Поняття та ознаки
- •75 Поняття та основні ознаки правопорушення.
68 Систематизація нормативно-правових актів. Поняття. Види.
Систематизація — це впорядкування нормативно-правових актів з метою зручності в користуванні, внесення коректив в них і пристосування до змін, які відбулись в економічному і політичному житті суспільства, заміна старих, відживших нормативних актів новими, комп'ютеризація їх. Систематизація законодавства почала проводитись давно. Історії відомі чотири головних види систематизації: консолідація, інкорпорація, кодифікація, створення Зводу законів. Консолідація — це поєднання, об'єднання нормативних актів різних епох і пристосування їх до нових економічних і політичних відносин. Так, в багатьох країнах Європи в XVI—XVII століттях відбулася рецепція (пристосування) римського цивільного права до нових відносин. Консолідація широко використовувалась в Англії. Інкорпорація — це така систематизація нормативних актів, яка не вносить ніяких змін в зміст норм права цих актів. Вона може проводитись з різних підстав: хронологічно — по роках видання, по сферах правовогорегулювання, по галузях права тощо. Інкорпорація може бути за юридичною силою: офіційною (державною), неофіційною — кожна організація чи юрист самі проводять систематизацію. За обсягом вона може бути: генеральна (загальна), галузева, міжгалузева, спеціальна (по інститутах права). За критерієм об'єднання нормативних актів: предметна, хронологічна, по суб'єктах (хто приймав ці акти). Кодифікація — це така систематизація або впорядкування нормативних актів, яка пов'язана із переробкою їх змісту. Кодифікація в зв'язку із цим може бути тільки офіційною. За обсягом вона може бути: галузева, міжгалузева, спеціальна; за формою вираження: основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення тощо.Звід законів — це така систематизація, яка включає всі види систематизації (інкорпорацію, кодифікацію), в т.ч. і прийняття нових актів, яких не було раніше.
69 Поняття та ознаки правомірної поведінки
Правомірна поведінка – суспільно необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, яка виявляється у здійсненні норм права, гарантується і охороняється державою.
Ознаки:1 – виражає об’єктивну можливість і необхідність.2 – бажана і допустима.3 – відповідає інтересам громадянського суспільства.4 – гарантується і охороняється державою.5 – відповідає вимогам норм права.
Правомірна поведінка завжди включає два аспекти:інформаційний — поінформованість громадянина про свої права і обов'язки. Важливою є не тільки наявність розвинутого юридичного механізму захисту права на доступ до правової інформації, а й активне практичне використання його громадянами;поведінковий — уявлення про законні способи здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.
70 Ознаки та види федерації як територіального устрою
Федерація - складна форма територіального устрою, якій притаманні як загально федеративні, так і властиві кожному суб’єктові федерації система законодавства, механізм держави, бюджет, громадянство, кордони.
Основні ознаки федерації:
1-Територія федерації складається з територій її окремих суб'єктів: штатів, кантонів, республік.
2- У союзній державі верховна законодавча, виконавча і судова влада належить федеральним державним органам. Компетенція між федерацією та її суб'єктами розмежовується федеральної конституцією.
3- У деяких федераціях суб'єкти мають право прийняття власної конституції, мають свої вищі законодавчі, виконавчі і судові органи.
4- У більшості федерацій існує єдине загальфедеральне громадянство і громадянство федеральних одиниць [2].
5- Основну загальнодержавну зовнішньополітичну діяльність у федераціях здійснюють федеральні державні органи. Вони офіційно представляють федерацію в міждержавних відносинах ( США, ФРН, Бразилія, Індія та ін.)
6- Обов'язковою ознакою федеративної форми вважається двопалатна структура федерального парламенту. Одна палата розглядається як орган загальнофедерального представництва, депутати в неї обираються з усієї країни. Друга палата покликана представляти інтереси членів федерації.
Види:1-договірні (виникають на основі угоди, договору, установчого пакту - створюються, як правило, "знизу");конституційні (засновуються шляхом прийняття конституції - створюються головним чином "зверху", приклад - Індія);договірно-конституційні (їх більшість - США, ФРН, Швейцарія, Російська Федерація та ін.).
2-За способом взаємовідносин федерації та суб'єктів:на основі союзу (США, Танзанія, ОАЕ, СРСР - у минулому);на основі автономії (Бельгія, Австрія, Індія, Венесуела, Пакистан).
3-За способом розподілу і здійснення владних повноважень:централізовані (Індія, Пакистан, Венесуела, Мексика, Аргентина, Бразилія);відносно централізовані (США, Австралія, ФРН).
4- За принципом переваги або поєднання національного і територіального підходів:територіальний підхід (США, Індія, Мексика);національний підхід (у колишньому СРСР, нині його в чистому вигляді немає);поєднання національно-територіального і територіального підходів (Росія).
