26. Методи формування колективу.

Набуття соціального досвіду,самореалізація особистості значною мірою відбувається у процесі спілкування і взаємодії у колективі, який є важливим виховним, організуючим і регулюючим чинником.

Колектив – організована форма обєднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Певними особливостями наділений дитячий колектив, який вдрізняється від інших колективів віковими межами , специфічною діяльністю, відсутністю життєвого досвіду об’єднаних у нього індивідів, потребою в педагогічному керівництві.

Дитячий колектив – обєднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю. Колектив здійснює організаторську(керує своєю діяльністю), виховну(є носієм моральних переконань), стимулюючу( сприяє формуванню морально цінних стимулів, регулює поведінку, взаємовідносини індивідів), функції.

Дитячий колектив, за твердженням Макаренка А., у своєму розвитку долає кілька стадій.

На першій стадій(після організаційного оформлення колективу) важливо сформулювати систему педагогічних вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання. Важливо у цей період сформувати ядро активу учнів ,які добре вчаться ,виконують вимоги шкільного режиму і правила для учнів, вимогливі до себе, мають організаторські здібності. Таку стадію розвитку колективу не слід затягувати .

На другій стадії вимоги вчителя підтримує частина вихованців ,актив ставить вимоги до товаришів і до самих себе. Починається вона створенням органів самоврядування. Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи ,педагоги висувають до учнів категоричні вимоги , спираючись на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму розглядають як свідому протидію і вживають певних заходів впливу.

На третій стадії вимоги висуває колектив. Цього досягають, згуртувавши вихованців у спільній діяльності. Вимоги педагогів і активу учнів стають лінією поведінки всього учнівського колективу.

На четвертій стадії кожен учень сприймає загальноприйняті у колективі вимоги як вимоги до себе.

Засобом згуртування учнівського колективу є формування в ньому традицій. Шкільні традиції виховують в учнів почуття обов’язку, честі, гордості за колектив, його успіхи в навчанні та праці.

27. Я.А. Коменський «Велика дидактика».

Я.А.Коменський — фундатор педагогіи як окремої науки. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління

У його багатющій педагогічній спадщині, і передусім у «Великій дидактиці», вперше у світі педагогічна теорія набула якості науки. Коменський ніде не дає визначення педагогіки як науки, але зі змісту його праць ясно, що педагогіку він розуміє як науку про виховання дитини; Коменський ніде не дає визначення уроку, але з його творів ми вільно можемо вивести розуміння уроку як форми організації навчання.

Класична праця Коменського «Велика дидактика» (1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три найважливіших принципи: виховуючий характер навчання; зв’язок навчання з життям; відповідність навчання віку учнів.

Багато уваги Коменський надавав проблемі визначення змісту освіти. Він виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту навчання. Він пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу.

В дидактичному вченні Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання. Він не тільки вказав на необхідність керуватися ними в навчанні, але і розкрив сутність таких принципів навчання, як наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок; посильності навчання.

Одним з центральних питань в дидактиціКоменського є питання про методи навчання. «Метод навчання повинен зменшувати важкодоступність навчання з тим, щоб воно не викликало в учнів незадоволення і не відвертало їх від подальших занять», 3 точки зору успішності навчання Коменський надає особливого значення використанню таких методів, які забезпечують свідоме, легке, ґрунтовне засвоєння матеріалу, що вивчається.