- •1. Категорії дидактики.
- •4.Форми навчання.
- •5. Досвід педагогів-новаторів.
- •6. Сутність, структурні компоненти та умови формування світогляду учнів.
- •9. Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо
- •10.Учнівський колектив, його прикмети і структура.
- •11. Загальне поняття про дидактику та рушійні сили навчання.
- •14. Педагогічні ідеї к.Д. Ушинського.
- •15. Методи формування свідомості учнів.
- •16. Закономірності та принципи виховання
- •18. Структура гармонійно розвиненої особистості.
- •20. Предмет і категорії педагогіки.
- •21. Специфіка, мета і завдання морального виховання учнів.
- •22. Методи навчання
- •23.Структура педагогічної науки
- •24. Загальні закономірності виховання.
- •25. Педагогічна теорія і. Песталоцці.
- •26. Методи формування колективу.
- •27. Я.А. Коменський «Велика дидактика».
- •28. Основи самовиховання.
- •29. Педагогічна система Макаренка.
- •30. Методи формування досвіду соціальної поведінки. Методи стимулювання діяльності учнів
- •31. Педагогічна діяльність Сухомлинського.
- •32. Педагогічна майстерність вчителя
- •33. Емпіричні методи педагогічних досліджень.
- •34.Трудове виховання та профорієнтація учнів
- •35. Зовнішні та внутрішні чинники формування особистості.
- •36.Мета і завдання естетичного виховання учнів
- •37. Педагогічні ідеї а.Дістервега.
- •38. Основні напрями підвищення якості освіти за кордоном.
- •39. Методика вивчення педагогічного досвіду.
- •40. В.О.Сухомлинський «Серце відддаю дітям», «Методика виховання колективу».
- •41. Методологічні основи педагогіки
- •43. Категорії дидактики
- •44.Структура педагогіки і її інтеграція з іншими науками
- •45. Сутність, завдання і методика трудового виховання.
- •46. Сутність і зміст соціалізації особистості
- •48. Педагогічні основи керування процесом самовиховання учнів
- •49.Сутність,завдання і методика фізичного виховання.
- •50.Сутність,завдання і методика екологічного виховання.
- •51. Методика екологічного виховання
- •52.Форми і засоби виховання.
- •53.Принципи навчання.
- •54.Методи навчання.
- •55.Форми і засоби навчання.
- •56. Загальні тенденції навчання закордоном. Основні напрямки розвитку освіти закордоном.
- •57. Методика естетичного виховання.
- •58. Теоретичні методи педагогічного дослідження
- •59. Педагогічні ідеї Дж. Локка
- •60. Сутність, завдання та методика патріотичного виховання
28. Основи самовиховання.
Самовиховання — це процес цілеспрямованої роботи над розвитком і вдосконаленням людини від підліткового віку до зрілості. Самовиховання в інтелектуальній і духовній сферах набуває вигляду самоосвіти. Відомо, що видатний російський діяч Д. І. Писарєв з усіх видів освіти найкращою вважав самоосвіту. Самоосвіта може бути організованою (навчання) або спонтанною (читання спеціальної чи науково-популярної літератури тощо). Самовиховання в морально-психологічній сфері полягає в самоконтролі за виявленими в себе недоліками і вадами характеру. Самовиховання у фізично-спортивній або гігієнічній сферах полягає у тренуваннях, проведенні оздоровчих процедур, стеженні за своїм здоров'ям і зовнішністю, виконанні лікарських порад. Цим займаються більшість юнаків та дівчат — школярів, студентів, робітників. Це було властиве і багатьом попереднім поколінням наших предків. Історія самовиховання набагато давніша, ніж історія цивілізованого виховання. Ще за часів первіснообщинного ладу були такі традиції, які змушували підлітків оволодівати всім, що вміють дорослі чоловіки.
Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи:
з'ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. З цією метою проводять анкетування. На цьому етапі в учнів формують спонукальні мотиви, свідоме ставлення до самовиховання. Насамперед домагаються усвідомлення вихованцем, що його доля залежить не лише від виховної роботи школи, а й від самостійної роботи над собою. Він також повинен збагнути, що самовиховання є його особистою справою і справою суспільства;
поява в учня прагнення до самовдосконалення. Педагог на цьому етапі повинен допомогти сформувати ідеал, до якого слід прагнути, виробити в учня стійке бажання наслідувати його. З'ясувавши відмінність між собою і своїм ідеалом, вихованець бачить, які риси він має виробити для його досягнення, яких недоліків слід позбутися. У процесі самовиховання учень порівнює себе з ідеалом. Оскільки він сам постійно змінюється на краще, ідеал також потребує вдосконалення, збагачення. Ідеал допомагає йому скласти програму самовиховання. На цьому етапі варто обговорити з учнями окремі фрагменти індивідуальних програм самоосвіти та самовиховання видатних осіб;
початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання. Цей процес здійснюється в різноманітних видах діяльності: навчанні, праці, самообслуговуванні, виконанні громадських доручень, участі в роботі гуртків тощо. Педагог допомагає учневі контролювати результати втілених рішень. Згодом зовнішній контроль педагога чи колективу послаблюється, зростають самостійність та ініціатива вихованця.
29. Педагогічна система Макаренка.
Педагогічна діяльність А. С. Макаренка ввібрала в себе кращі досягнення класичної та нової педагогіки. Його спадщина — досягнення всього прогресивного людства, яке прагне-до гуманної освіти.
Перша стратегічна лінія його світогляду — віра в педагогіку, її випереджуючу функцію в розвитку дитини, підлітка, юнака.
Велике значення праць А. С. Макаренка в розробці цілей виховання. Для кожної епохи і для кожного покоління, вважав А. С. Макаренко, мета виховання повинна визначатися діалектично, тобто її потрібно знаходити у вимогах суспільства в даний час.
А. С. Макаренко обґрунтував взаємозв'язок виховання і вивчення особистості дитини, колективу і особистості, навчання і виховання; показав співвідношення педагогіки з іншими науками, розкрив шляхи узгодження шкільного, сімейного і позашкільного виховання.
Теорія педагогічного колективу, розроблена і втілена в життя А. С. Макаренком, і сьогодні допомагає оновити виховну роботу в закладах освіти. Модель учнівського колективу, створена А. С. Макаренком, є неперевершеною. Це колектив, який виникає на основі спільної діяльності і спільних цілей, чіткої демократії життя дітей.
А. С. Макаренко підкреслював значення гри як методу навчання і виховання: "Потрібно йти назустріч постійному прагненню дітей до гри".
Внесок А.Макаренка в сучасну педагогічну науку неможливо переоцінити, його система пройшла через вогонь життєвого експерименту. Справи та ідеї Антона Семеновича вивчаються і розповсюджуються у всьому світі. Багато уваги приділяв Макаренко питанням фізичного й естетичного виховання дітей і молоді. На першому місці повинне стояти завдання — випустити здорове покоління. "Дохлі виробники і будівельники нам не потрібні, неврастеніки лише зіпсують нашу справу", — писав Антон Семенович.