54.Методи навчання.

Методи навчання (від гр. methodos — спосіб пізнання, шлях дослідження) — це упорядковані способи діяльності вчителя й учнів, спрямовані на ефективне вирішення навчально-виховних завдань. Серед методів навчання виокремлюють два види: метод навчання як інструмент діяльності вчителя для виконання керівної функції — научіння, а також метод навчання як спосіб пізнавальної діяльності учнів з оволодіння знаннями, уміннями і навичками — учіння. Загальні методи навчання є багатовимірним педагогічним явищем, що містить у собі низку аспектів: 1)гносеологічний (відповідність закономірностям пізнання); 2)логіко-змістовий (використання методів навчання відповідно до законів мислення і змісту навчального матеріалу); 3)психологічний (врахування психологічних механізмів пізнання); 4)педагогічний (досягнення навчальної мети).

55.Форми і засоби навчання.

Метод навчання характеризує змістовну частину навчального процесу,а форма означає зовнішню організаційну сторону навчального процесу. Форм навчання визначає час, місце,характер навчання, і кількість учнів. Найбільш поширеними формами навчання починаючи з античних часів і до 18 століття було індивідуальне і індивідуально-групове навчання, пізніше виникає більша різноманітність форм навчання.

До засобів належить той інструментарій, способи застосування якого створюють метод навчання. Тому засоби ширші за методи. Засоби можуть бути предметними, практичними, інтелектуальними, емоційними. Предметними засобами є натуральні об'єкти, наочні посібники, технічні засоби, прилади і ін., які беруть участь у навчальному процесі. Практичні засоби — це способи моторної діяльності вчителя і учнів: демонстрація досліду, графічна побудова, письмо і письмові вправи, трудова діяльність у майстерні, лабораторії, на польовій ділянці. Інтелектуальні засоби складаються із способів пізнавальної діяльності — логіки, уяви, інтуїції. Емоційні засоби включають сукупність можливих емоційних переживань учителя й учнів — інтерес, задоволення, радість, прикрість — і способи їх прояву. Отже, слово, наочність, практика є умовами і засобами навчання, вони по-різному використовуються в різних методах навчання.

56. Загальні тенденції навчання закордоном. Основні напрямки розвитку освіти закордоном.

Основні тенденції розв. освіти за кордоном:

-дуалізм освіти(залежність освіти від майнового стану батьків)

-спеціалізація освіти(передбачає розподіл учнів старших класів на потоки):

*академічний *спеціальний *загальний

-сегрегація освіти -педоцентризм освіти

Основні напрямки розвитку освіти закордоном.

Напрямки розвитку освіти закордоном:

а) розвиток системи держосвіти

б)обов'язкове введення академічних предметів у навчальні плани сер. школи(вводять математику, фіз.вих....)

в)формування ядра знань, що забезп. ввчення найнеобхіднішого матеріалу без інтелектуальних

перевантажень учнів

г) боротьба з сегрегацією і стратифікацією в системі базової освіти.

57. Методика естетичного виховання.

Методи естетичного виховання:

- роз’яснення, аналіз творів мистецтва, предметів і явищ;

- виконання естетичних завдань (визначення жанрів мистецтва тощо);

- вправляння у мистецтво (слухання музики, гра на музичних інструментах, малювання тощо).

У основі методики естетичного виховання лежить спільна діяльність педагога і дитини в розвитку в нього творчих здібностей до сприйняття художніх цінностей, до продуктивної діяльності, усвідомленого ставлення до соціального, природного, предметного середовищ. Естетичне сприйняття життєвих явищ завжди індивідуальне і вибіркове. У основі його лежить емоційний відгук на прекрасне. Дитина завжди відгукується на гарне у природі, матеріальному світі, мистецтві, на добрі почуття людей. Важливе значення у цьому мають особистий досвід малюка, його спонукання, прагнення, переживання.

Методи естетичного виховання дуже різноманітні. Вони залежить від багатьох умов: обсягу й якості художньої інформації, форм організації та видів діяльності, віку дитини.

Педагогічна наука і практика визначає ряд найефективніших методів, що сприяють формуванню в дітей естетичних почуттів, відносин, суджень, оцінок, практичних дій:

- метод переконання, спрямований на розвиток естетичного сприйняття, оцінки, початкових проявів смаку;

-метод привчання, вправи в практичних діях , призначених для перетворення навколишнього середовища і вироблення навичок культури поведінки;

- метод проблемних ситуацій, що спонукають до творчих і практичних дій;

- метод спонукування до співпереживання, емоційно-позитивної чуйності на прекрасне й негативному відношенню до потворного в навколишньому світі.

У дошкільному дитинстві широко застосовуються ігрові методичні прийоми. Дитина успішніше засвоює різноманітну діяльність, якщо вихователь створює ігрові ситуації, якщо художній матеріал представлено в захоплюючій формі, якщо розрив між дітьми виникають ігрові змагання.

Найважливіше значення гри у тому, що вона є такою формою організації життя дітей, коли складаються певні стосунки між ними, формуються їхні почуття, зокрема естетичні. У цілому нині лише комплекс різноманітних методів може забезпечити повноцінний естетичний розвиток дитини.

Естетика виховання учнів

Естетичне виховання передбачає формування в учнів здатності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності, високої естетичної культури, понять, почуттів. Опираючись на народно естетичні погляди, смаки, виховання сприяє формуванню навичок гарної поведінки, доброзичливого ставлення до людей.

Важливим засобом здійснення естетичного виховання є художньо-естетична діяльність. Її використання дозволяє цілеспрямовано розвивати художньо-естетичні смаки дітей; змінює потяг до духовної культури, мистецтва.

Форми: кіль цівка пісень, інсценізована казка, турнір знатоків поезії, жіночий день, новорічне свято, конкурс акторської майстерності.

Турнір знатоків поезії. Мета: формування естетичних смаків, творчих здібностей, моральних почуттів.

1)    конкурс поетичних почуттів (вірш про любов, сум та ін).

2)    конкурс гумору та сатири;

3)    конкурс поетичних масок;