35. Еволюційне та коеволюційне проектування мас.

Організаційне моделювання і проектування МАС спирається на наступні базові процеси: 1) функціональний аналіз і моделювання, спрямовані на специфікацію функцій МАС, ролей і складу агентів; 2) структурний аналіз і моделювання — визначення загальної структури МАС і ряду її основних параметрів; 3) задання та уточнення деяких параметрів конкретизації МАС, що визначають ефективну реалізацію МАС, тобто перехід від вихідної базової структури до конкретної структури МАС (чи перехід від класу МАС до екземплярів МАС); 4) визначення функціонально-структурної організації МАС; 5) еволюційне проектування, що включає функціонально-структурний синтез і структурно-функціональний аналіз. Функціональний аналіз МАС спрямований на визначення функцій агентів. Функції МАС можуть розглядатися в різних вимірах, що відповідають точкам зору спостерігачів. Структурний аналіз МАС спрямований на упорядкування множини можливих взаємодій між агентами шляхом виділення зв’язуючихїх абстрактних відносин і аналізу їхніх змін у часі. Функціонально-структурний підхід до розробки МАС припускає побудову її функціонально-структурної організації, тобто визначення функцій майбутньої системи і синтез відповідної базової структури з агентів, що виконують зазначені функції. Еволюційний синтез МАС означає породження і трансформацію її функціонально-структурної організації. Елементарний крок процессу еволюційного проектування включає дві нерозривно зв'язані фази: а) функціонально-структурний синтез (ФСС); б) структурно-функціональний аналіз (СФА). Загальна схема висхідного еволюційного проектування МАС задається рекурсивним ланцюжком: “середовище — функції МАС — розподіл функцій (ролей) між агентами — склад агентів — набір відносин між агентами — базові структури МАС — модифікації (.)...”, методика висхідного проектування МАС включає наступні основні етапи: 1. Формулювання призначення (мети розробки) МАС.2. Визначення типу та основних властивостей середовища МАС. 3. Визначення основних і допоміжних функцій агентів у МАС. 4. Уточнення складу агентів і розподіл ролей між агентами. Вибір архітектур і мов реалізації агентів. 5. Виділення базових взаємозв'язків (відносин) між агентами в МАС. 6. Визначення можливих дій (операцій) агентів. 7. Побудова базової архітектури (функціонально-структурної одиниці) МАС, аналіз її можливих станів (нормальний, вироджений, критичний тощо.). 8. Аналіз реальних поточних чи передбачуваних змін зовнішнього середовища (умов функціонування) чи внутрішніх протиріч МАС. 9. Визначення відповідних змін функцій агентів і формулювання стратегії еволюції МАС. 10. Побудова загальної архітектури МАС, інваріантної до розглянутої області змін середовища (чи самовідтворення функціонально-структурної одиниці МАС).

36. Опис ключових моделей, що визначають мас.

Загальний підхід до проектування МАС припускає побудову наступних основних видів моделей: 1) модель агента; 2) організаційна модель МАС; 3) модель взаємодії агентів. Розроблювальні моделі поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні моделі відносяться до системного рівня опису: основними компонентами в них є самі агенти, взаємодії між якими описуються з використанням відносин спадкування, агрегування тощо.Таким чином, розробляються абстрактні структури агентів. В свою чергу зовнішні моделі поділяються на два основні види: модель агентів і модель взаємодій.Модель агентів включає модель класів агентів і модель екземплярів агентів. Ці дві моделі визначають класи агентів та їх можливі реалізації, зв'язані між собою відносинами спадкування, агрегування та означування. Класи агентів задають різні атрибути агентів, включаючи атрибути, що описують переконання, цілі і плани агента. Аналітик визначає, як ці атрибути передаються в процесі спадкування. Наприклад, наслідувані плани можуть мати менший пріоритет.Внутрішні моделі будуються для кожного окремого класу агентів і описують внутрішні структури агентів: їхні переконання, цілі, плани тощо. Внутрішня модель, що представляє переконання, цілі і плани конкретного класу агентів, є безпосереднім розширенням об’єктно-орієнтованих моделей (переконання і цілі) і динамічних моделей (плани). Іншими словами, у рамках об'єктної моделі описуються об'єкти, щодо яких агент має визначену думку (переконання). Динамічні моделі, розширені поняттям невдачі та інших атрибутів, використовуються для безпосереднього представлення планів.Крім зазначених видів моделей, можуть будуватися також: 1) моделі задач; 2)соціальні моделі; 3) моделі комунікації. Данні методології дозволяють розроблювачу МАС без надзусиль переходити від перерахування вимог до розробки, яка гранично деталізована, і, у підсумку, природним чином створювати моделі, що можуть легко реалізовуватись у подальшому. Відбувається поступовий перехід від більш абстрактних до більш конкретних структур. Кожний вдалий крок вводить нові рівні представлення та у підсумку дозволяє створити МАС, що задовольняє вихідним вимогам.