7. Партнерські агенти.

Партнерським агентам притаманні, насамперед, автономія та співробітництво (з іншими агентами) для того, щоб виконати завдання для своїх власників. Вони можуть навчатися, але цей аспект не є головним в процесі їх діяльності. Для того, щоб мати скоординований набір партнерських агентів, останнім можливо необхідно буде вести переговори з метою досягнення взаємно прийнятних угод щодо деяких моментів.Гіпотеза, тобто правильне пояснення або мета для систем із партнерських агентів – це специфікація мети в теорії розподіленого штучного інтелекту (РШІ), як зазначено Хансом та Сайном. Перефразовуючи цих авторів, можна стверджувати, що створення системи, яка зв'язує окремі розвинені партнерські агенти – це “ансамбль” агентів, здатних функціонувати з більшими можливостями, а ніж можливості окремих членів (агентів). Формально це можна представити так:V(Σagenti)>max(V(agenti)), де V представляє "сумарність дій". Вона може мати довільне визначення, включаючи такі атрибути, як, наприклад, швидкість, виконання найгіршого випадку, надійність, пристосованість, точність або деяка комбінація цих атрибутів.Мотивація для системи, що складається з партнерських агентів, може включати один або кілька наступних випадків (вони є спеціалізацією мотивації в системах розподіленого штучного інтелекту): 1) для вирішення проблем, які є дуже великими для одиночного централізованого агента в плані обмеження ресурсів чи наявного ризику; 2) для того, щоб зв’язати та забезпечити взаємодію численних існуючих систем зі спадщиною, тобто таких, як експертні системи, системи підтримки прийняття рішень тощо; 3) для того, щоб забезпечити вирішення розподілених проблем, наприклад, таких які є в розподілених мережах (з сенсорами) або в системах контролю повітряного руху; 4) для того, щоб забезпечити рішення, які базуються на розподілених джерелах інформації, наприклад, якщо мова йде про розподілені он-лайн джерела інформації, то природнім є використання підходу на основі розподілених і партнерських агентів; 5) для того, щоб забезпечити рішення там, де експертиза є розподіленою, наприклад, в галузі охорони здоров’я; 6) для того, щоб збільшити модульність (яка зменшує складність), швидкість (завдяки паралелізму), надійність (завдяки надмірності), гнучкість (тобто нові завдання компонуються більш легко від більш модульної організації) і повторну вигоду на рівні знань (завдяки розподілу ресурсів); 7) для того, щоб досліджувати результати в інших сферах, наприклад, для розуміння взаємодій між людськими спільнотами.

8. Інтерфейсні агенти.

При розгляді інтерфейсних агентів акцент слід робити на таких якостях, як автономність та навчання, що дозволяє виконувати завдання для своїх власників. Співробітництво з користувачем не потребує ясної мови спілкування агентів, яка є необхідною у випадку партнерських агентів. Інтерфейсні агенти підтримують та забезпечують допомогу, наприклад, при навчанні користувача на предмет використанняконкретних додатків, таких як електронна таблиця або операційна система. Агент користувача спостерігає і контролює дії, які вибираються користувачами в інтерфейсі, навчає новим найкращим діям та пропонує кращі шляхи виконання завдань. По суті агент користувача служить автономним особистим асистентом, який співробітничає з користувачем стосовно завершення деякого завдання в додатку. Щодо навчання, то інтерфейсні агенти зазвичай “вчаться” для того, щоб краще допомагати користувачеві чотирма способами:1) за допомогою спостерігання і імітування користувачів (тобто навчання від користувача);2) через отримання позитивного і негативного зворотного зв'язку від користувача (навчання від користувача);3) за допомогою отримання ясних інструкцій від користувача (навчання від користувача);4) за допомогою запиту у інших агентів поради (тобто навчання від подібних собі).1) Гіпотеза/цілі. Мета дослідження інтерфейсних агентів– це працювати в напрямку такої мрії: мати інтерфейси “людина-комп’ютер”, що управляються опосередковано. Аргументом є наступне. Існуючі інтерфейси “користувач – обчислювальна система” тільки реагують на пряму маніпуляцію, тобто комп'ютер пасивний і завжди чекає на те, щоб виконати надзвичайно конкретизовані інструкції від користувача. Це забезпечує лише незначну проактивну допомогу для складних задач або для проведення таких дій, як пошук інформації, які можуть тривати невизначений час.Агент володіє мінімумом допоміжних базових знань, і він вивчає відповідну “поведінку” від користувача та від інших агентів.2) Мотивація. Підсумовуючи, можна сказати, що інтерфейсний агент є квазі-інтелектуальною часткою програмного забезпечення, яке допомагає користувачеві, взаємодіючи з одним або більшою кількістю комп'ютерних додатків. Таким чином, мотивацію дії інтерфейсних агентів можна сформулювати так: «Це агенти, які зменшують обсяг робіт та інформаційне перевантаження користувача». 3) Переваги/ролі. Можна виділити три загальні переваги інтерфейсних агентів. По-перше, вони приводять до зменшення обсягів робіт, які повинні виконувати кінцевий користувач та розробник додатків. По-друге, агент з часом може адаптуватисядо переваг користувача та його звичок. Накінець, знання справи між різними користувачами в суспільстві може бути розділено (наприклад, коли агенти навчаються від подібних собі).