Тема 5. Словник професійного мовлення. Терміни та терміноїди. Шляхи збагачення української термінології.

Професійна лексика – словниковий масив, яким послуговуються представники тієї чи іншої галузі. Вона неоднорідна щодо будови, призначення та нормативності вживання своїх одиниць. Сюди входять:

• загальновживані слова (базовий словник) для забезпечення комунікації;

• спеціальна лексика: терміни, терміноїди, номени;

• професіоналізми (ненормативна лексика на позначення спеціальних понять) – співвідносні з поняттям соціального діалекту, але має вужче значення, вужчий ареал (простір) функціонування. Прикладами можуть бути: лаба, флешка, компакт, сімка, гірчичник, …

Терміни – номінативні («для називання») одиниці, які використовуються на позначення спеціальних понять у тій чи іншій галузі наукового знання. Терміни вирізняються низкою специфічних ознак:

1. однозначність (наявність загальноприйнятої дефініції);

2. семантична стійкість (значення не змінюється з часом);

3. позаконтекстуальність (значення не залежить від контексту);

4. обмеженість уживання (функціонує в межах певної галузі)

Важливо усвідомити, що кожне наукове поняття має дві складові: термін (спеціальне слово) та визначення (дефініція). Якщо один з цих компонентів не вирізняється чітко, то стає питання: а чи дійсно науковим є це поняття, чи воно входить до галузевої терміносистеми, чи не належить воно до терміноїдів?

Терміноїди – спеціальні лексеми, які використовуються для називання неусталених понять, які ще не мають (або ніколи не мали і не матимуть) чітких меж та усталених дефініцій. Такі одиниці, як правило, або взагалі не потрапляють до словників, або тлумачаться в різних джерелах концептуально по-різному (моніторинг, бренд (від англ. Brand – тавро, клеймо, тобто товарний знак), акаунт («account» обліковий запис), ноу-хау, чип, соціальні мережі). Цю стадію проходять нові явища, пов’язані зі стрімким розвитком технологій, це свого роду адаптація та апробація нових слів, здебільшого запозичених разом із новими технологіями.

Номени – номенклатурні назви (показовий приклад – періодична система Менделєєва. Всі назви елементів – номени, пишуться з великої літери. Поряд з ними функціонують і терміни на позначення речовини: Оксиген – кисень, Гідраргіум – водень, гідроген, Сіліціум – кремній, Купрум – мідь, Флюорум - фтор. Спеціалісти записують відповідні номени латиницею. Те саме спостерігається в біології та медицині). Номенами також є назви одиничних, ексклюзивних понять, які умовно співвідносяться із власними іменами (торгові марки, бренди, назви серій продукції чи виробів тощо). Номенам завжди відповідають власне терміни, вони утворюють семантичні пари типу «загальне-окреме» або «рід-вид»: пасажирський літак – ТУ-134, торгова марка – «Samsung», мережа супермаркетів - «Епіцентр», програмне забезпечення «Windows», копіювальна техніка – «Ксерокс» тощо.

Групи термінів за виникненням та виконуваною функцією:

• базові та похідні (атом – атомна маса, градус – градус відхилення, градус Цельсія, градуювання, двигун – авіадвигун, паливо – паливна суміш, рідке паливо. Іноді зустрічаємо утворення похідних термінів від іншої основи, як правило, - іншомовного відповідника: тертя (фрикція – «friction») – фрикційний, замерзання, заморожування – антифриз тощо);

• притягнуті – запозичені з інших галузей (діагностика, матерія та матеріал, архітектура);

• загальнонаукові (терміни, які потребують уточнення семантики в різних терміносистемах) - принцип, закон, система, автомат. Склад, пристрій, комплекс тощо.

За структурою вирізняємо однокомпонентні та багатокомпонентні терміни.

Однокомпонентні нерідко бувають базовими: атом, прилад, модуль, висота, графітизація. Такі терміни мають одну основу. Серед однокомпонентних вирізняється група похідних термінів, утворених складанням основ: аеромеханіка, радіолокація, поліетилентерефталіат (композитне волокно), мотор-редуктор, ракета-носій.

У багатокомпонентних термінах обов’язково виступатимуть базові терміни, відбувається нарощування структури та звуження значення (взаємозумовлений процес): аеродинаміка – аеродинамічний – аеродинамічна сила, гравітація – гравітаційний – гравітаційне поле (іноді важко встановити, який саме компонент виступає базовим, отже, говоримо про суму базових понять).

Серед багатокомпонентних термінів зустрічаємо двокомпонентні (висота звуку, вищий пілотаж, радіолокаційний приймач, поліефірні волокна, інтегруючий пристрій, елемент Грове, таких термінологічних сполук більшість); трикомпонентні (градус умовної в’язкості, високовольтна лінія передачі, чутливість вимірювального приладу, зворотні тригонометричні функції); чотирикомпонентні (єдина автоматизована система зв’язку, системи управління літальних апаратів, об’єктив зі змінною фокусною відстанню, поріг чутливості вимірювального приладу).

Шляхи збагачення української термінології безпосередньо пов’язані з проблемою гармонізації терміносистем різних мов. Вже йшлося про те, що терміносистеми будь-якої мови формуються, з одного боку, ново надходженнями, як здебільшого стають інтернаціональними термінами, з іншого – за рахунок власних слів, що переосмислюються, набувають нового значення та термінологізуються. Крім того, українське наукове мовлення має справу з перекладанням російськомовних відповідних одиниць. Це відбувається в різний спосіб і є також предметом уваги перекладознавців.

Отже, з погляду походження можемо виділити такі групи термінів:

1) запозичені терміни, що хронологічно поділяються на такі підгрупи:

• давно запозичені (велика кількість загальнонаукових термінів) – математика, фізика, логіка, термін, модель, фіксація, елемент, система тощо, відтоді ж прийшли терміни юридично-правової сфери;

• відносно недавні запозичення, пов’язані з класичними точними та природознавчими науками: алгоритм, логарифм, функція, вектор, призма, автомат, електрика, механізм, назви хімічних елементів. Медичного інструмента тощо; зазначимо, що сучасні терміносистеми гуманітарної галузі (соціологія, філософія, історія) в українському науковому середовищі сформувалися дещо пізніше, оскільки об’єктивно після Середньовіччя технології цивілізації (що ведуть до збагачення та побутового комфорту) розвиваються й сприймаються швидше, аніж абстрактні пошуки духовної сфери;

• новітні запозичення, передусім пов’язані з новітніми технологіями (інформаційні, комп’ютерні технології, назви засобів комунікацій, медичне устаткування, робототехнічна галузь та нанотехнології, космонавтика), а також з новими досягненнями в усіх галузях наукового знання (економіка, соціальна філософія, текстологія, семіотика, мікробіологія, імунологія тощо)

2) терміни, що з’явилися в наслідок переосмислення та розширення значення власне українських лексем: крило, ланка, ланцюг, білий шум, ніс, корабель, стрижень, вісь, осереддя, верстат, коливання, відхилення, пристрій, ударна хвиля тощо;

3) свого часу неологізми, утворені з власномовного матеріалу на позначення нових науково-технічних реалій: двигун, літак, пересувач, вмикач, паливо, кисень, водень, розчин, відсік (рос. отсек), насос, гальма, відбиваність (рос. отражаемость), промисловість тощо;

4) величезна кількість кальок з російської мови: монтажні роботи, логарифмічна лінійка, канал зв’язку, камера згорання, повітряна навігація, гідравлічна навісна система (тривалий час як наукова, тим більше технічна функціонувала саме російська мова), навіть запозичені російською мовою іноземні терміни адаптувалися до української вимови, відбулося вторинне запозичення: трансплантація, фюзеляж, антифриз, мнемотехніка, …

Можна навести й цікаві приклади поєднання одиниць з різних мов на позначення нового поняття (їх мало, але вони є): термінологія (лат. + грець.), світлофільтр (рос. + фр.) ракета-носій (англ. + рос.), інтегруючий пристрій (англ. + рос.). З цих прикладів бачимо, що запозичені слова активно використовуються для утворення слів іншої частини мови за допомогою українських морфем. За таким же зразком з’явилися слова типу монтажник, ремонтник, моторний, інтенсивність, флюсовий тощо.