78.Поняття про крокову напругу та захист від неї.

_{Напруга кроку – напруга між двома точками ланцюга струму, які знаходяться одна від другої на відстані кроку, на яких одночасно стоїть людина, а=0,8м.}

_{Напруга кроку максимальна біля заземлення і зменшується в міру віддалення від нього. Поза полем розтікання (x більш 20 м) вона дорівнює нулеві, а також у випадку, якщо обидві ноги людини знаходяться на еквіпотенціальній лінії. Напруга кроку також збільшується зі збільшенням ширини кроку.}

_{Правилами ТБ забороняється наближення до впавшого на землю провода на відстань менше 6-8м. Виявившись у небезпечній зоні необхідно виходити з неї невеликими кроками в бік, протилежному місцю аварії.}

_{Умови ураження людини струмом і напругою кроку розрізняють ще і тим, що струм через тіло людини протікає по різних шляхах: рука-рука або рука-нога. Випадки ураження людини напругою кроку відносно поодинокі, однак велика напруга кроку викликає судороги в ногах, від чого людина може впасти, і струм буде проходити через все тіло. Найбільш небезпечно Uк при ударі блискавок, напруга від яких може досягати декількох десятків кВ.}

79. Заземлюючі улаштування. Класифікація заземлювачів.

_{Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Призначення захисного заземлення — усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус.}

_{Заземлювальний пристрій — це сукупність конструктивно об'єднаних заземлювальних провідників та заземлювача.}

_{Заземлювальний провідник — це провідник, котрий з’єднує заземлювальні об'єкти з заземлювачем. Якщо заземлювальний провідник має два або більше відгалужень, то він називається магістраллю заземлення. Заземлювач — це сукупність з'єднаних провідників, котрі перебувають в контакті з землею або з її еквівалентом. Розрізняють заземлювачі штучні, призначені виключно для заземлення, і природні— металеві предмети, котрі знаходяться в землі.Для штучних заземлювачів застосовують вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних електродів використовують сталеві труби діаметром З—5 см та сталеві кутники розміром від 40x40 до 60x60 мм довжиною 2,5—3 м. Можна також використовувати сталеві прути діаметром 10—12 мм. Для зв'язування вертикальних електродів використовують стрічкову сталь перетином не менше 4x12 мм та сталь круглого перетину діаметром не менше 6 мм. Для встановлення вертикальних заземлювачів попередньо риють траншеї глибиною 0,7—0,8 м, потім за допомогою механізмів забивають труби або кутники.}

_{В якості природних заземлювачів можна використовувати:— прокладені в землі водогінні та інші металеві трубопроводи., за винятком трубопроводів спалимих рідин, спалимих або вибухонебезпечних газів, а також трубопроводів, вкритих ізоляцією для захисту від корозії;— обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;— металеві конструкції та арматуру залізобетонних елементів будівель та споруд, які з'єднані з землею;— свинцеві оболонки кабелів, прокладених в землі. Природні заземлювачі мають переважно малий опір розтіканню струму, тому використання їх в якості заземлювачів дозволяє заощадити значні кошти. Недоліком природних заземлювачів є доступність їх не електротехнічному персоналу та можливість порушення неперервності з'єднання протяжних заземлювачів. В якості заземлювальних провідників, призначених для з'єднання заземлювальних частин з заземлювачами, застосовують стрічкову та круглу сталь. Заземлювальні провідники прокладають відкрито по конструкціях будівлі, в тому числі по стінах на спеціальних опорах. Заземлюване обладнання приєднують до магістралі заземлення за допомогою окремих провідників. При цьому послідовне включення заземлюваного обладнання не допускається.}