Висновок

«Дітей, їх особисту гідність і їх потреби

треба так само шанувати, як і старших,

і тільки поводячись з ними лагідно,

щиро, розумно, як з рівними,

входячи в їх спосіб думання,

можна виховувати чесних, щирих,

правдолюбних і справді вільних людей»

Іван Франко

Школа - наш другий дім, і всім повинно бути в ній затишно, комфортно, кожен мешканець цього великого будинку повинен відчувати свою значимість, свою, хоч саму невелику роль у встановленні порядку, в організації вільного часу - загалом, відчувати свою затребуваність. Взагалі, бути успішним, займати активну життєву позицію, вміти жити, співіснувати, спілкуватися, бути толерантним свідомістю - це не та мета, яку ставлять перед собою виховні системи всіх шкіл? Дитячі роки - це певний життєвий етап, коли закладаються та формуються найважливіші риси характеру. Тому саме на школу покладається особливий обов'язок - виховувати справжнього громадянина своєї країни, порядної людини, всебічно розвиненої особистості. Школа - великий колектив, а дітям природно жити в колективі, колективно вирішувати свої проблеми, організовувати своє дозвілля. Наша мета - показати дитині, чим неорганізована група людей відрізняється від колективу, члени якого пов'язані один з одним товариськими відносинами, ділового співробітництва, взаємної допомоги і доброзичливості. У розвитку таких відносин важливу роль відіграє шкільне самоврядування. Об'єднати колектив, сформувати організацію з органами шкільного самоврядування - ось наше завдання.

В даній роботі описана та модель шкільного самоврядування, яка функціонує на даний момент в нашій школі. Може бути, в ній ще багато недодуманого, вимагає перегляду, коригування, але адже ми лише на початку свого шляху до ідеалу, у нас ще все попереду, адже не соромно не знати, соромно не хотіти знати. Ми хочемо знати, як можна працювати краще, тому віримо, що самовдосконалення нас виведе на вірний шлях.

П ри активній роботі і серйозної державної підтримки учнівське самоврядування буде хорошою опорою для створення здорового суспільства і прискорить розвиток суспільної свідомості молоді. Воно допоможе кожному знайти і реалізувати себе у тій сфері, яка його цікавить, будь-то політика, економіка чи мистецтво. Так само розвиток учнівського самоврядування прискорить розвиток молодіжних рухів і організацій, що здійснюють захист законних прав і інтересів молодого покоління. А головне, учнівське самоврядування служить для активного спілкування і зближення як класних, так і шкільних колективів, а так само сприяє спілкуванню між школами і різними молодіжними організаціями. Учнівське самоврядування дає: Учням: · розвиток навичок роботи в групі, команді; · веде до підвищення рівня навченості та якості навчання учнів; · веде до поліпшення дисципліни, зниження пропусків без поважних причин; · вибір ролі в органах учнівського самоврядування, які відповідають його нахилам та інтересам; · захищає права дитини; · вчить цивілізовано вирішити конфліктні ситуації; · допомагає самовизначитися у виборі подальшого шляху. Батькам: · організовує вільний час дітей; · веде до поліпшення навчальної результативності дітей; · знижує конфліктність в сім'ї; · дає можливість брати активну участь у шкільному житті. Вчителям: · допомагає організувати дітей; · згуртувати дитячий колектив; · підвищує дисципліну в класі, відповідальність учнів за свої вчинки; · розкриває творчі, організаторські, лідерські здібності дитини; · апробація інноваційних технологій; · узагальнення досвіду роботи через засоби друку; · поглиблення в проблему через дослідно-експериментальну роботу.

О тже, робота учнівського самоврядування в школі - досить складний і суперечливий процес. Вона постійно розвивається, змінюється, коригується. Вона приносить масу нових проблем, займає багато вільного часу і у дітей, і у вчителів. А найголовніше, під час роботи виникає безліч запитань, відповіді на які доводиться шукати часто досить довго, а іноді і не знаходити їх. Оскільки учнівське самоврядування досить молоде, готового матеріалу, на якому можна було б будувати роботу в нашій школі, практично не було. Доводилося спочатку (і це проблема не тільки нашої школи) за основу брати найкраще, що було колись у радянських школах (піонерська організація тощо) Неоціненну допомогу надали тут самі діти, коли стали пропонувати спочатку створити дитячу організацію, де був би свій президент, його помічники, свою назву та девіз. Поступово учні та вчителі розуміли, що робота дитячої організації не дає можливості кожному учню школи брати активну участь в управлінні життям школи. Можна дуже багато чого в школі робити разом, і це виходить набагато краще, ніж просто при маніпулюванні дитячим колективом. Учні стали активнішими. Незважаючи на всі труднощі в роботі з учнівським самоврядуванням, в нашій школі склалося тверде переконання: самоврядуванню бути! Але от яким самоврядуванню? Адже не секрет, що на початковій стадії роботи діти сприймають його лише як засіб досягнення визначених цілей: зробити своє життя легше і зручніше за рахунок задоволення виключно споживчих бажань. Доводилося стикатися з нерозумінням цілей і завдань руху.

На даній стадії ми домоглися того, що є колектив однодумців: дітей і дорослих, який об'єктивно оцінює свої можливості, прагне до вдосконалення, бажає змінити життя школи на краще.