6.4 Організація складського господарства

Складське господарство є важливою ланкою системи матеріально-технічного забезпечення виробництва. Основна мета складського господарства полягає у забезпеченні збереження сировинних та матеріальних ресурсів і готової продукції.

Складське господарство складається з мережі складів зі спеціальними пристроями й устаткуванням для переміщення, штабелювання та збереження матеріальних цінностей, а також із ваговим і вимірювальним устаткуванням, обчислювальною технікою, протипожежними засобами.

Загалом складське господарство підприємства виконує ряд важливих функцій:

- приймання матеріальних цінностей за певними параметрами, облік і оформлення документів;

- створення необхідних умов для збереження матеріальних цінностей, їх перетарювання, переміщення й розміщення на складах;

- підготовка та відпуск матеріальних засобів у виробництво й на сторону;

- підготовка складських приміщень і площ;

- переміщення вантажів усередині складів з метою більш раціонального використання площі складів, забезпечення оперативності постачання матеріально-технічних ресурсів до місць їх споживання чи з інших причин;

- приймання від виробничих підрозділів готової продукції з оформленням документів, розміщення її на складах і забезпечення охороною;

- підготовка партій готової продукції до відвантаження споживачам (затарювання, етикетування, сортування, розфасування, комплектування, пакування тощо);

- відпускання готової продукції споживачам з оформленням відповідної документації;

- розроблення й реалізація заходів щодо вдосконалення тарно-складського господарства, вантажно-розвантажуваль-них робіт, механізації та автоматизації складів;

- управління рівнем запасів матеріально-технічних ресурсів.

Правильна організація складського господарства сприяє прискоренню обертання оборотних засобів, скороченню тривалості виробничого циклу, організації ритмічної роботи всіх ланок виробництва. До основних завдань, які вирішуються в процесі організації складського господарства, відносяться:

• вибір типу складів;

• визначення потреб у складських приміщеннях;

• розміщення складів та їх обладнання;

• визначення системи складського обслуговування.

Зрозуміло, що вирішення означених завдань буде залежати від галузевої специфіки підприємства, номенклатури і обсягів матеріальних цінностей, багатьох інших факторів.

Залежно від ролі у виробничо-господарській діяльності розрізняють такі види складів як постачальницькі, виробничі та збутові.

Постачальницькі (матеріальні) склади призначені для зберігання матеріальних цінностей, що поступають ззовні від постачальницьких підприємств та організацій. Такими цінностями можуть бути сировина, матеріали, паливо, напівфабрикати тощо.

Виробничі склади створюють для зберігання напів-фабрикатів власного виробництва, інструментів, запасних частин для обладнання, різної технологічної оснастки.

Збутові склади призначені для зберігання готової продукції та відходів виробництва.

За рівнем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані склади.

Універсальні склади призначені для зберігання широкої номенклатури матеріальних ресурсів, що мають різне призначення. Найчастіше універсальними є центральні матеріальні склади з номенклатурою матеріальних цінностей, що перевищує тисячу найменувань.

Спеціалізовані склади створюються для зберігання однорідних груп матеріалів. До них відносяться склади твердого та рідкого палива, паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів тощо.

За характером технічного облаштування розрізняють відкриті, напівзакриті, закриті та спеціальні склади.

До відкритих складів відносять споруди у вигляді різних естакад, відкритих бункерів, траншей, майданчиків, які відповідним чином підготовлені для проведення складських робіт та зберігання матеріальних ресурсів. Відкриті склади використовують переважно для зберігання великогабаритної продукції: лісоматеріалів, твердого палива, залізобетонних виробів та конструкцій, матеріалів у контейнерах, прокату чорних металів (балок, швелерів, рейок, труб, сортового прокату, груболистової сталі тощо).

Напівзакриті склади – це споруди, що мають навіс та одну, дві або три стіни чи огорожу. Напівзакриті склади призначені переважно для зберігання різних будівельних матеріалів, пиломатеріалів, дрібно сортного прокату чорних металів, вогнетривкої цегли і т.п.

Закриті склади – це будівлі та споруди, що мають покрівлю та огорожу з усіх сторін. Вони призначені для зберігання матеріальних цінностей, що потребують захисту від атмосферних впливів. На закритих складах найчастіше зберігаються: тонколистова сталь, металева та транспортна стрічка, дріт у мотках, кабельна продукція, гумотехнічні вироби, пластмасові вироби, хімічна продукція, дрібні металеві вироби, вимірювальні прилади, інструмент, технологічна оснастка, різноманітне обладнання.

Спеціальні склади – це склади переважно закритого типу (наземного або підземного облаштування), призначені для зберігання специфічних видів матеріальних ресурсів: рідкого палива, мастильних матеріалів, вибухових речовин, інших видів матеріальних ресурсів, які потребують особливих умов зберігання.

Незалежно від типу складу всі роботи, які здійснюються на складах можна звести до таких основних операцій: приймання матеріальних ресурсів, їх розміщення, зберігання, підготовка до виробничого використання, відпускання виробничим та іншим підрозділам підприємства, облік матеріальних цінностей.

Усі матеріали, які надходять на склад, мають пройти кількісний та якісний вхідний контроль. Кількісний контроль полягає у перевірці відповідності кількості маси, об’єму або ж обсягу вантажів, які надійшли на склад, даним, що вказуються в рахунках-фактурах та інших супроводжуючих документах. Якісний контроль має на меті встановити відповідність якості матеріалів стандартам, технічним умовам, зразкам та іншим вимогам, які відображені в договорах поставки. Результати приймання матеріальних цінностей на склад мають бути оформлені відповідними приймальними актами, а у випадку незадовільних результатів – рекламаційними актами для виставлення претензій постачальникам або транспортним організаціям. Матеріали, які пройшли контроль, необхідно підготувати до зберігання шляхом їх маркування або консервації.

При розміщенні і зберіганні матеріалів на складах слід дотримуватися таких правил:

- у процесі зберігання має забезпечуватися якісне і кількісне заощадження матеріальних цінностей. З цією метою на складах підтримується відповідна температура, вологість, дотримуються вимоги протипожежної безпеки тощо;

- при розміщенні матеріальних цінностей потрібно враховувати зручність виконання приймально-відпускних операцій;

- розміщення матеріальних ресурсів повинно забезпечувати легкість та зручність доступу для перевірки їх наявності та стану збереження;

- розміщення матеріальних ресурсів слід здійснювати виходячи з вимоги найраціональнішого використання площі та кубатури складських приміщень, а також діючого підйомно-транспортного устаткування.

Складський облік матеріалів ведуть у спеціальних картотеках. В облікових картах зазначають страховий і максимальний запаси матеріальних цінностей, а також їх наявність з урахуванням всіх надходжень і видач. На основі даних обліку працівники складів зобов’язані своєчасно подавати інформацію відділу матеріально-технічного забезпечення стосовно відхилень від норм запасів. У тих випадках, коли залишок зменшується до величини страхового запасу або ж перевищує максимальний запас, складські працівники повинні терміново інформувати керівництво відділу матеріально-технічного забезпечення. У першому випадку відділом МТЗ вживаються термінові заходи щодо прискорення чергової поставки, а у другому – до її уповільнення або до заміни поставки надлишкового матеріалу іншим, більш необхідним.

Для запобігання фактам псування, крадіжок, втрати матеріальних цінностей з різних причин, на складах слід регулярно проводити інвентаризацію. Інвентаризація полягає у підрахунку, обмірі, зважуванні усіх наявних матеріальних цінностей з метою встановлення відповідності між фактичною їх наявністю та обліковими даними. Виявлені в процесі інвентаризації недоліки фіксуються у спеціальних актах, у яких вказуються причини та винуватці допущених порушень.

Окремі види матеріальних ресурсів потребують попередньої підготовки до споживання їх у виробництві. Наприклад, металевий прокат слід попередньо розкроїти або розрізати, сипучі матеріали – висушити та розфасувати, готові вироби – укомплектувати і т.п. З цією метою на складах створюють відповідні заготівельно-підготовчі дільниці, які комплектують відповідним устаткуванням (гільйотинними ножицями, циркулярними пилами, фасувальними пристроями та ін.).

Основою для відпуску товарно-матеріальних цінностей зі складу є ліміти, які встановлюються для окремих цехів з урахуванням їх виробничої програми і норм витрат, а також ліміти, встановлені для окремих дільниць, служб, бригад. Залежно від типу виробництва застосовуються різні системи лімітування і забезпечення виробничих підрозділів матеріальними ресурсами: пасивна система – для підприємств одиничного і дрібносерійного виробництва з нестабільною номенклатурою матеріалів; активна система – для підприємств великосерійного і масового виробництва з відносно стабільною номенклатурою і ритмічним споживанням у виробництві матеріальних ресурсів.

За пасивної системи склад забезпечує виробництво матеріалами на основі лімітних відомостей і разових вимог. Цехи отримують матеріали зі складу і доставляють їх у цехові комори, зазвичай, власними засобами. За активної системи склад забезпечує цехи матеріалами на основі спеціальних планів – карт або ж графіків, які визначають кількість (у межах встановлених лімітів) і дату відпускання матеріалів.

Облаштування і оснащення складів залежить від багатьох факторів. Найважливіші з них – це габарити, кількість вантажів, умови зберігання, характер споживання у виробництві, а також режим їх отримання і відвантаження.

Устаткування для збереження вантажів можна поділити за родом матеріалів, що зберігаються: для збереження штучних великогабаритних, тарно-штучних, сипучих, рідких і газоподібних вантажів відповідно до фізичного стану й характеристик вантажів.

Штучні вантажі можуть зберігатися на складах у штабелях (плоских, стоячих або ящикових піддонах) або на стелажах, типи та параметри яких залежать від вантажів, що зберігаються, а також призначення складу, технології перероблення вантажів, терміну їх зберігання та інших чинників.

Сипучі вантажі зберігаються на відкритих складських майданчиках у штабелях і траншеях різноманітної форми та закритих складах, а у разі невеликих запасів — у бункерах різноманітної форми.

Рідкі вантажі можуть зберігатися на складах у відповідній тарі (бочках, різноманітних резервуарах ).

Для механізації вантажно-розвантажувальних робіт і виконання робіт з переміщення вантажів всередині складських приміщень застосовують різноманітні пристрої та машини: крани-штабелери, електронавантажувачі, крани-балки та мостові крани, електрокари й різноманітні засоби безперервного транспорту.

Для кількісної характеристики обсягів складської діяльності, оцінки рівня організації та ефективності складського господарства можна використати таку систему показників [17, с.403-409].

1. Складський оборот – обсяг матеріальних ресурсів, що відправляються зі складу у виробничі підрозділи підприємства за рік

, (6.16)

де - обсяг складського обороту у натуральних одиницях;

- обсяг поступлення матеріальних ресурсів за рік;

, - залишок запасів на складі на початок і кінець року відповідно.

Якщо обсяг складського обороту визначається у грошових одиницях, то його називають складським товарооборотом (складською реалізацією).

Розрізняють також показник внутрішньоскладського обороту, який залежить від коефіцієнтів переробки відповідних ресурсів на складі

, (6.17)

де - внутрішньоскладський оборот; - коефіцієнт переробки матеріальних ресурсів (товарів) на складі.

Розрахунок показників складського та внутрішньо-складського обороту слід здійснювати за окремими групами та видами матеріальних ресурсів.

2. Складський запас – це показник, який характеризує обсяг запасу матеріальних ресурсів, що постійно знаходиться на складі і призначений для забезпечення нормальної роботи підприємства. Оскільки обсяги запасів на складах постійно коливаються, то для характеристики складського запасу використовують величину середнього запасу, яку найчастіше визначають за формулою середньої хронологічної

, (6.18)

де - середній загальний запас у натуральних одиницях; - обсяг загального запасу на окремі дати звітного періоду; m – кількість дат звітного періоду, станом на які є дані про величину загальних запасів.

3. Коефіцієнт обертання запасів – показник, який характеризує швидкість оновлення матеріальних ресурсів на складах. Чим швидше відбувається таке оновлення, тим більше обертів здійснюють матеріальні ресурси (запаси). Показник обертання складських запасів визначають таким чином:

. (6.19)

4. Тривалість зберігання запасу – показник, який характеризує час пролежування запасів на складах підприємства, тобто непродуктивний час перебування їх на підприємстві

(6.20)

або , (6.21)

де - середньодобова витрата матеріального ресурсу (обсяг середньодобової видачі ресурсу зі складу).