Тема 7 теоретичні основи планування діяльності підприємства

1. Зміст і завдання планування на підприємстві

З найдавніших часів людина намагається планувати свою діяльність. Потреба планувати різноманітні види діяльності обумовлена дією об’єктивних економічних законів, оскільки процеси осмисленого встановлення цілей, визначення необхідних для їх досягнення ресурсів та передбачення результатів забезпечують загалом значно вищу ефективність функціонування різноманітних соціально-економічних систем.

Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономіч­на позиція дає уявлення про планування як один з методів регулювання пропорцій суспільного виробництва. З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження цілей учасників діяльності.

Основна сутність планування полягає у встановленні цілей та обґрун­туванні способів їх досягнення. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. Це відбувається завдяки дії з боку суб’єкта планування на об’єкт його впливу.

Загальний зміст планування як процесу діяльності людини полягає в проектуванні бажаного майбутнього стану.

Планування – це система дій, необхідних для подолання розбіжності між найбільш ймовірним та бажаним станом об’єкта управління.

Планування притаманне загалом усім сферам життя суспільства. Однак особливо актуальним воно є для складних ієрархічно структурованих систем, що забезпечують різноманітну економічну діяльність. Сучасне підприємство уявля­ється нині як складна відкрита соціально-технічна система, пов’язана специфічними відносинами з навколишнім середовищем. Об’єктом планування є його діяльність, здійснення різновидів якої потребує цільової орієнтації, визначеної в часі та засобах досягнен­ня цілей. Цілі функціонування підприємства — це чітко й однознач­но сформульовані наміри, подані у вигляді переліку основних показ­ників, які підлягають досягненню й зазвичай мають кількісну оцінку. Вони задають напрям розвитку підприємства й відображають бажаний стан, якого необхідно досягти в майбутньому. Цілі можна визначити як кінцеві економічні результати діяльності підприємства, які воно планує отримати в заздалегідь установлені терміни.

Планування як сфера і вид діяльності об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає всім процесам спільної спрямованості, забезпечує координування зусиль, сприяє найбільш повному та ефективному використанню ресурсів.

Планування діяльності підприємств в умовах централізованої командної економіки та в умовах економіки ринкового типу суттєво відрізняється. Централізована економіка застосовувала ідеологію директивного планування, яка розглядала план як закон, який не можна змінювати і належить виконувати за будь-яких умов. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство здійснювати планування у формі неперервного процесу передбачення змін у зовнішньому середовищі та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку і подальшого зростання.

В умовах ринкової економіки підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Це означає, що підприємство має повну самостійність і найширші права у визначенні та реалізації виробничої програми, організації та плануванні матеріально-технічного і кадрового забезпечення, визначенні шляхів свого розвитку, виборі методів мотивації праці тощо. Разом з тим, підприємство несе і всю повноту відповідальності за рівень обґрунтованості та ефективність планових рішень.

Кожне підприємство, незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництва, самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання. Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що в ринкових умовах господарювання планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою ефективного функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.

В процесі планування вирішуються такі основні завдання:

• виявлення напрямів розвитку споживчого попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства;

• оцінювання соціально-економічного стану підприємства;

• наукове прогнозування майбутнього стану підприємства з урахуванням тенденцій розвитку національної та світової економіки;

• забезпечення стійкого збалансованого зростання обсягів виробництва;

• збільшення прибутку і рентабельності виробництва та продукції, забезпечення високої фінансової стійкості підприємства;

• зниження витрат за рахунок покращення використання усіх виробничих ресурсів підприємства;

• підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг);

• інтеграція зусиль всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення високих кінцевих результатів.