3.2 Наукова підготовка виробництва

Наукову підготовку виробництва традиційно розглядають як сукупність взаємопов’язаних процесів наукового пошуку та обґрунтування можливих напрямків розвитку принципово нової техніки і технології, в результаті здійснення яких невизначеність загальної цілі та умов підготовки промислового виробництва послідовно зменшується до рівня, достатнього для розгортання конструкторських розробок.

З точки зору потреб промислового підприємства наукова підготовка виробництва включає такі елементи [17, с. 139]:

• вивчення можливостей реалізації досягнень науково-технічного прогресу відповідно до профілю діяльності підприємства;

• визначення перспектив розвитку виробництва продукції, оновлення основних засобів, структури та інших елементів відповідно до тенденції зміни продукції;

• вивчення попиту на нову продукцію, визначення районів її споживання та джерел необхідних ресурсів;

• характеристика властивостей нової продукції;

• рекомендації до складання технічного завдання.

Етап наукової підготовки виробництва може стосуватися також розробки нових чи удосконалення діючих на підприємстві технологій виробництва традиційних продукції, робіт чи послуг. Для підприємств трубопровідного транспорту актуальними є питання удосконалення саме техніки і технології виробництва, оскільки існуючі технічні засоби та технології здебільшого є морально застарілими, енерго- та ресурсовитратними. Тривала експлуатація об’єктів трубопровідного транспорту привела до значного рівня їх фізичного зношення, а відтак до зниження надійності роботи трубопровідних систем, зростання рівня аварійності, підвищення витрат на ремонт та технічне обслуговування виробничих об’єктів. Актуальними є і питання раціоналізації наявних виробничих потужностей, ліквідації надлишкових потужностей, узгодження виробничих потужностей окремих підрозділів та об’єктів трубопровідного транспорту з реальними потребами у транспортуванні та постачанні нафти, нафтопродуктів і газу на внутрішньому ринку та для цілей транзиту.

Для розв’язання низки питань на етапі наукової підготовки виробництва проводяться пошукові дослідження, виконуються науково-дослідницькі та дослідно-промислові роботи.

Наукові дослідження спрямовані переважно на пошуки найдоцільніших шляхів практичного використання результатів фундаментальних досліджень у господарській діяльності.

Пошукові дослідження включають важливий елемент дослідницького прогнозу – наукове передбачення, тобто довготермінове прогнозування розвитку техніки і технологій. Завершальним етапом пошукового дослідження є оцінка наявних ресурсів для проведення науково-дослідницьких розробок.

Науково-дослідницька розробка порівняно з пошуковим дослідженням носить значно конкретніший характер і спрямована на створення певного виробу чи технологічного процесу, на перевірку принципово нових технічних рішень на експериментальних зразках і в лабораторних умовах. Однак і на цьому етапі можливі багатоваріантні рішення науково-технічної проблеми.

Результати наукових досліджень є засобом наукового обґрунтування планових і проектних рішень і використовуються на наступних етапах підготовки виробництва.

Важливою складовою наукової підготовки виробництва, яка б забезпечила належну оперативність всього процесу та створила необхідні передумови для його планування, є система оцінки науково-дослідницьких робіт. Оцінка рівня організації та ефективності наукової підготовки виробництва стає можливою за умови чіткого визначення кінцевого продукту на кожному із етапів досліджень та організації його використання. Так, формалізованим продуктом фундамен-тальних досліджень можуть бути певні ідеї, теорії, гіпотези, відкриття; продуктом прикладних досліджень є відповідні методи, методики, рекомендації.

Серед показників, що характеризують рівень організації та ефективності наукової підготовки виробництва, можна виділити такі [17, с.143-145]:

• рівень наукового потенціалу – характеризує творчі можливості відповідного дослідницького підрозділу та визначається за формулою

, (3.1)

де - фонд заробітної плати працівників з науковими ступенями;

- фонд заробітної плати працівників, що не мають наукових ступенів;

• темпи приросту наукових знань (швидкість нагромадження наукової інформації) – показник, що характеризує інтенсивність розвитку науки та визначається через середній абсолютний приріст чи темп приросту

, (3.2)

або , (3.3)

де - обсяг наукової інформації на початок і кінець періоду дослідження;

- тривалість періоду дослідження в прийнятих одиницях;

• наукомісткість капіталовкладень – визначається співвідношенням витрат на наукові дослідження, пов’язані з певним об’єктом, та капітальних вкладень у той же об’єкт

. (3.4)

Для більшої деталізації замість загальної суми капіталовкладень можна брати величину капіталовкладень в активну частину основних засобів, і тоді формула (3.4) набере вигляду

, (3.5)

де - наукомісткість активної частини капіталовкладень;

- активна частина капіталовкладень.

При визначенні наукомісткості капіталовкладень слід пам’ятати, що не всі витрати на науку мають економічну природу, ідентичну капіталовкладенням, а тому в розрахунки потрібно включати тільки частину з них, а саме: витрати на проведення науково-технічних заходів, наприклад, придбання нової техніки. Тоді показники наукомісткості капіталовкладень наберуть такої форми:

та , (3.6)

де - витрати на придбання нової техніки;

• наукомісткість продукції (робіт, послуг) - визначається як відношення витрат на науку до обсягу виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг)

, (3.7)

де - обсяг виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) в натуральних або вартісних одиницях;

• науковіддача – обернений до наукомісткості показник

; (3.8)

• питома вага галузевих наукових досліджень в загальних обсягах наукових досліджень по даному об’єкту

, (3.9)

де - витрати на наукові дослідження галузевими структурами;

- загальні витрати на наукові дослідження по даному об’єкту.

Крім наведених, можна застосовувати і інші показники, наприклад, кількість працівників, зайнятих у сфері наукової підготовки виробництва та їх частка в загальній чисельності працівників, кількість наукових публікацій на одного працівника, тривалість періоду розробок, патентоспромож-ність пропозицій, кількість ліцензій тощо.