Задача № 9

Нехай безінфляційна банківська кредитна ставка r становить 10 %, а ставка інфляції — 12 %. Імовірність втрати позичених коштів Р_в — на рівні 0,2. Визначити, за якою ставкою банк надасть інвестиційний кредит позичальнику.

Розв’язок. Спочатку визначимо безризикову ставку кредиту з урахуванням інфляції, використовуючи формулу 4.7.

r_і = (1+ r) (1 + і) – 1 = (1 + 0,1)(1 + 0,12) – 1 = 0,232 (23,2 %).

Далі, використавши формулу (9.8), визначимо відсоткову ставку за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів:

Таким чином, у даному конкретному випадку банк має право встановити для позичальника відсоткову ставку на рівні 54 %. Якби інфляційна складова кредитного відсотка становила 0, то значення відсоткової ставки за інвестиційний кредит з урахуванням імовірності (ризику) втрати позичених коштів було б таким:

Отже, інфляція значно впливає в умовах ризику на кредитний відсоток.

Більш ґрунтовно вплив ризику на відсоток за інвестиційний кредит слід розглянути за такими джерелами [3, c. 232—242 ].

Не менш складною проблемою управління відсотковим ризиком при кредитуванні інвестиційних проектів є управління «гепом» (розривом) в активах та пасивах, який відчутно впливає на рівні відсоткових ставок. Успішне управління «гепом» потребує передбачення майбутніх змін відсотків за кредитами. На практиці існує позитивний «геп», коли активи зі змінною ставкою перевищують пасиви зі змінною ставкою, та негативний «геп», коли пасиви зі змінною ставкою перевищують такі самі активи. На рис. 1 показано, що ступінь відсоткового ризику залежить від розмірів розриву між активами та пасивами й від напряму, швидкості й тривалості зміни відсоткової ставки.

Більш ґрунтовно стратегію управління «гепом» при інвестиційному кредитуванні слід розглянути за такими джерелами [6, c. 222—223].

Резюмуючи, підкреслимо, що комерційним банкам, які здійснюють інвестиційне кредитування, слід навчитися оперативно керу­вати кредитним і відсотковим ризиками та зводити їх до мінімуму.

І останнє питання, на якому слід зосередити увагу під час вивчення цієї теми, — це заходи для зниження ризиків при інвестиційному кредитуванні.

Всебічний аналіз фінансового стану суб’єкта інвестиційної діяль­ності та очікуваних проектних ризиків являє собою обов’язкову умову прийняття рішень щодо кредитування проектів.

Рис. 1 Структура «гепу»

Залежно від виду проекту, його належності до того чи іншого типу розробляється система заходів протидії ризикам:

- розподіл ризику між учасниками проекту;

- заставні операції та гарантування;

- страхування (хеджування);

- лімітування;

- екаутинг та ін.

Зокрема, розподіл ризику між учасниками проекту — це такий захист, що дає можливість засновникам проекту переносити частину своїх ризиків на інших учасників проекту (див. рис. 2).

Механізми гарантування та страхування ризиків при інвестиційному кредитування студентам слід ґрунтовно розглянути за такими джерелами [5, с. 85—132; 6, с. 224—228].

Сукупність заходів зі страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та відсотків називається хеджуванням. Сутність хеджування полягає в регулярному продажу валюти на строк чи обмін відсотків за валютами, в яких здійснюються інвестиції; продажу продукції проекту на товарній біржі з майбутньою поставкою за фіксованою ціною. При хеджуванні використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф’ючерси, валютні та відсоткові свопи, кепси та коларси.

У зв’язку з тим, що в Україні механізмів обігу таких фінансових інструментів майже не існує, то вони у вітчизняній практиці інвестиційного кредитування не використовуються.

Існує ще один спосіб зниження ризиків — лімітування об’єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продажів тощо. Інвестор обмежує розміри вкладень при капіталізації інвестицій, перешкоджаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конструкцій, обладнання. Фінансування здійснюється поступово — траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій. Банки, у свою чергу, з метою зниження міри ризику лімітують розміри позичок, застосовують овердрафт, кредитні лінії, відновлювані кредити, кредитують клієнтів у режимі «стенд-бай» тощо.

Рис. 2 озподіл ризиків між учасниками проекту

Для отримання додаткової інформації про об’єкт інвестування за кордоном використовують послуги екаутингових компаній. Ці фірми збирають, обробляють, аналізують та формують різні види бізнес-інформації: відомості про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів з бізнесу, перспективи розвитку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у вигляді бізнес-довідок. Великі ека­утингові фірми розробляють типові довідки бізнес-інформації та за бажанням замовника дають детальнішу інформацію, отриману шляхом поглибленого аналізу. Екаутинг часто сполучається з аудитом та являє собою важливий спосіб зниження ступеня інвестиційного ризику.