5. Використання мінерально-сировинної бази та вторин­ної сировини

• матеріаломісткість виробництва;

• енергомісткість виробництва;

• частка збагаченої сировини в загальних обсягах видобут­ ку;

• втрати сировини при видобутку;

• використання новітніх технологій у видобувних галузях;

• частка мінерально-сировинної продукції, що переробля­ ється в країні, в загальних обсягах видобутку (зокрема каменесамоцвітної сировини та декоративно-облицюваль­ ного каменю);

• рівень використання вторинної сировини в обсягах ново­ утвореної.

448

3. Високі і стійкі рівні зростання економіки

Виробнича стратегія, яка ґрунтується лише на переробці національної сировини, може під впливом кон'юнктури світо­вого ринку зробити Україну сировинним придатком техноло­гічно передових держав. Запаси сировини вичерпуються. Укра­їна ставатиме економічно і політично залежною від розвинених держав. Нині Україна перебуває у 3 технологічно­му укладі, ЄС і СІЛА — у 5 і ніхто й ніщо не стоїть на місці. Інтеграція України у високотехнологічне європейське та світове конкурентне середовище не на правах сировинного при­датка, а як рівноправного партнера можлива лише за умови інноваційної моделі розвитку економіки. Нехтування іннова­ційної складової виробництва веде до екстенсивного шляху розвитку і, отже, до вичерпання природних ресурсів.

В умовах збільшення ВВП інноваційна модель економічно­го розвитку відрізняється від споживчої моделі постійним збі­льшенням інвестицій в основний капітал і посиленням конку­рентоспроможності. Інвестиції і трудові ресурси є основними факторами забезпечення економічного зростання в Україні.

Важливим чинником інноваційного розвитку країни є фор­мування внутрішнього ринку високих технологій і трансфер технологій, створення ринку інтелектуальної власності.

Усі наведені фактори означають розбудову суспільс­тва знань, невід'ємними складовими якого є науково-технічний потенціал і сучасна динамічна інформацій­на інфраструктура.

Інноваційний характер розвитку економіки потребує значного стартового капіталу. На сьогодні фінансуван­ня інвестицій здійснюється переважно за рахунок вла­сних коштів підприємств. Існуюча податкова і фінан­сово-бюджетна системи не сприяють інвестиційним та інноваційним процесам у країні.

Основні завдання:

• Розбудова економіки за інноваційною моделлю.

• Розвиток стратегії технологічних проривів.

Індикатори зростання економіки:

• Розбудова економіки за інноваційною моделлю.

449

• ВВП України і галузей виробництва. Темпи збільшення валового внутрішнього продукту. ВВП і валової доданої вартості на душу населення. Порівняльний аналіз з краї­ нами ЄС.

• Проміжне споживання галузей і його частка у випуску продукції, самовитрати галузей.

• Аналіз матриць "витрати-випуск" у цінах споживачів.

• Рівень інфляції.

• Рентабельність підприємств.

• Структура оборотних коштів.

• Кількість підприємств, що впроваджували інновації; час­ тка інноваційної продукції в обсягах випуску.

• Кількість освоєних нових видів техніки, нових технологі­ чних процесів.

• Комплексна законодавча підтримка інноваційної діяльно­ сті.

• Кількість виданих патентів та ліцензій.

• Кількість застрахованих інноваційних ризиків.

• Інноваційна інфраструктура, яка включає: інформаційні центри, мережу інноваційних центрів розвитку трансфе­ ру технологій, технопарки, інноваційні бізнес-інкубатори, інжинірингові та консалтингові підприємства, підрозділи маркетингу і технологічного аудиту, освітні установи.

• Кількість регіональних інноваційних компаній із залу­ ченням місцевих та центральних наукових і проектних установ, навчальних закладів, окремих учених і потен­ ційних місцевих інвесторів.

• Спеціалізовані інноваційні компанії міністерств та відомств.

• Кількість транснаціональних вертикально-інтегрованих (промислово-фінансові групи) та горизонтально-інтегрова­ них структур (промислові кластери).

• Кількість нових робочих місць, створених технопарками і виконанням інноваційних проектів.

Індикатори активізації фінансування і кредитування інно­ваційних проектів

• Фінансове становище України і галузей виробництва та сфери послуг.

• Банківські кредити та активність.

450

Рівень збільшення інвестицій; обсяги і структура інвести­цій.

Показники механізму часткової бюджетної компенсації відсотків, які сплачуються підприємствами банкам за кредити під інноваційні проекти.

Показники концентрації ресурсів у провідних банках для кредитування вагомих інвестиційних проектів. Показники пільгового рефінансування НБУ кредитів ко­мерційних банків, наданих під інноваційні проекти, під закупівлю нових технологій.

Обсяги коштів технопарків, спрямованих на капіталовк­ладення з метою випуску інноваційної конкурентоспромо­жної продукції.

Показники оптимізації потоку амортизаційних відраху­вань, що реінвестуються у власну виробничу базу, надан­ня дозволу прискореної амортизації основних фондів під­приємств.

Показники створення фондів розвитку. Створення венчурних фондів, лізингових, страхових компаній, діяльність яких спрямовуватиметься на ефек­тивне впровадження досягнень прикладних наук в украї­нське виробництво.

Показники розвитку ринку цінних паперів як джерела залучення і перерозподілу інвестиційних ресурсів. Удосконалення механізмів банківського кредитування під заставу.

Використання профіциту бюджету на модернізацію виро­бництва (а не на споживання).

Обсяги коштів від приватизації, що спрямовуються на ін­новаційну діяльність та модернізацію виробництва на конкурсній основі і з урахуванням терміну самоокупнос­ті проектів.

Аналіз даних, що стосуються легалізації тіньових доходів і повернення капіталів українських громадян з офшорних зон в Україну. Розвиток стратегії технологічних проривів.

451

4. Розбудова суспільства знань

Україна має високий науково-технічний потенціал. Його можливості використовуються недостатньо та неоднаково за різними видами наук і технічних напрямків.

Велику кількість наукових розробок передано за кордон. Це відбувалося різними шляхами: через одержання українськими авторами грантів від іноземних наукових фондів, продаж пате­нтів, особисті контакти українських науковців з іноземними колегами.

Всередині держави впроваджується незначна кількість нау­кових розробок. Це відбувається через такі причини: недоста­тня лабораторна і виробнича база наукових інститутів і підпри­ємств, дуже низька заробітна плата науковців, низький рівень технологій на підприємствах, низька технологічна культура інженерів тощо.

Основні завдання:

1. Розвиток інформаційного простору України.

2. Підтримування високого рівня фундаментальної науки України.

3. Визначення науково-технологічних пріоритетів. Модерні­ зація бази наукових досліджень. Можливість технологічних проривів. (За. Визначення та постійне оновлення критичних технологій для підтримки функціонування та забезпечення розвитку виробничих галузей, поданих в розділі 2.)

4. Активізація інвестиційних процесів, розвиток різних форм фінансування і кредитування інноваційних проектів.

Індикатори розбудови економіки знань:

1. Розвиток інформаційного простору України:

• розвиток безкоштовної початкової освіти в галузі інфор­ маційного суспільства;

• показники формування єдиного інформаційного простору України (номенклатура доступних інформаційних ресур­ сів, інформаційних послуг);

• розвиток пунктів загального інформаційного доступу з метою забезпечення прозорості відносин громадськості і держави;

452

• розвиток загальнодержавних інформаційних мереж;

• показники розвитку електронної торгівлі;

• дані про розвиток електронного урядування;

• складові індексу конкурентоспроможності України;

• показники ефективності механізмів бюджетного та деце­ нтралізованого фінансування інноваційної діяльності;

• гармонізація інформаційного законодавства України із законодавством ЄС;

• еміграція інформаційного капіталу з України.

2. Підтримування високого рівня фундаментальної науки України:

• кількість наукових установ НАНУ, галузевих академій, вищих навчальних закладів за галузями знань і техноло­ гій. Кількість зайнятих у них працівників (у тому числі докторів наук, кандидатів наук);

• кількість наукових праць за галузями наук. Кількість на­ укових праць на одного працюючого, на одного мешканця;

• питома вага індексів цитування наукових праць, надру­ кованих в Україні;

• питома вага (на одного мешканця) індексів цитування на­ укових праць, надрукованих у закордонних наукових жу­ рналах;

• виокремлення найбільш перспективних наукових напря­ мків;

• розвиток діяльності та фінансування Фонду фундамента­ льних досліджень.

3. Визначення науково-технологічних пріоритетів. Модер­ нізація бази наукових досліджень. Можливість технологічних проривів. (За. Визначення та постійне оновлення критичних технологій для підтримки функціонування та забезпечення розвитку виробничих галузей, поданих у розділі 2.):

• кількість модернізованих лабораторій, сума інвестицій (з державного бюджету, за кошти організацій, іноземні ін­ вестиції) (зокрема для За);

• кошти, виділені на модернізацію лабораторної бази най­ більш перспективних наукових досліджень (зокрема для За);

453

• наслідки модернізації лабораторних баз наукових дослі­ джень (зокрема для За);

• кількість запатентованих винаходів. Питома вага кілько­ сті запатентованих винаходів на одного працюючого меш­ канця (зокрема для За);

• кількість наукових праць, проданих за кордон за галузя­ ми наук (зокрема для За);

• кількість наукових розробок, впроваджених у виробниц­ тво (зокрема для За).

4. Активізація інвестиційних процесів, розвиток різних форм фінансування і кредитування інноваційних проектів:

• винагорода наукових співробітників;

• інвестиції в науку (бюджетні, з виробництва, закордонні);

• кількість довгострокових кредитів, спрямованих на впро­ вадження наукових розробок;

• кількість фондів розвитку, створених міністерствами та приватними установами;

• кількість венчурних фондів, лізингових і страхових ком­ паній та обсяг здійсненого ними фінансування інновацій­ них впроваджень;

• обсяг податкових пільг, використаний на інвестування інноваційної діяльності.

454

5. Прогнозоване, надійне та достатнє енергозабезпечення України

На найближчі ЗО років енергозабезпечення України буде пов'язане з використанням вуглеводів як головного джерела енергії. Важливого значення набуває відповідальність України за стан системи газо- і нафтопроводів, що транспортують росій­ські і близькосхідні енергоносії до Європи.

Енергозабезпечення власними джерелами енергії покривати­ме третину енергопотреб держави.

Проблемою для довготривалого вирішення є стан вугільної галузі в цілому і способи добування вугілля з малопотужних крутосхильних вугільних пластів Донецького басейну.

Перспективним стає:

• використання нетрадиційних, особливо відновлюваних джерел енергії, як-от розвиток технологій вирощування ріпаку та переробки на пальне ріпакової олії;

• розвиток сучасної енергетики з використанням торфу;

• використання шахтного метану в енергетиці;

• розвиток атомної енергетики на основі низькозбагаченого природного урану;

• розвиток енергетики, пов'язаної з використанням цирко­ нію та інших твердих електролітів і створенням батарей паливних комірок;

• розвиток енергетики, що базується на дії вітру та соняч­ ного проміння.

Визначальними стають заходи, спрямовані на енергоощад-ність.

Основні завдання:

1. Вирішення організаційних, економічних і соціальних проблем, пов'язаних з постачанням енергоносіїв.

2. Оптимізація структури енергетичної системи України.

Індикатори енергозабезпечення:

1. Вирішення організаційних, економічних і соціальних про­блем, пов'язаних з постачанням енергоносіїв Вугілля.

• Запаси вугілля.

• Кількість зайнятих у вугільній галузі.

455

• Обсяги добування (тонн/день, кілокалорій/день).

• Питомі обсяги добування на одного працюючого.

• Якість вугілля. Енергетичні характеристики (кВтг/тонну, кВтг/кілокалорію).

• Середня собівартість і ціна.

• Відходи виробництва (кількість породи на 1 тонну вугіл­ ля, об'єми шахтних вод на 1 тонну вугілля).

• Заробітна плата за видами зайнятості.

• Точки беззбитковості шахт.

• Інвестиції в галузь.

• Бюджетні асигнування у вугільну галузь, їх розподіл та ефективність.

• Платіжний баланс галузі.

• Оснащення шахт вітчизняним та імпортним обладнанням.

• Соціально-економічні та екологічні проблеми, пов'язані із закриттям шахт.

Газ і нафта.

Нафтова і газова промисловість є основою паливно-енергети­чного комплексу України і залишиться такою впродовж не ме­нше двадцяти п'яти — тридцяти років. Така ситуація спосте­рігатиметься і в більшості країн Європи та світу.

Пріоритетним ресурсом в Україні є газ, його частка в енер­гобалансі становить 41 %, нафти 19 % .

Газ.

• Транспорт газу до Європи. Кількість і точність контроль­ них вимірювальних пунктів на кордонах України.

• Втрати газу при транспортуванні.

• Витрати енергії на транспортування газу.

• Внутрішнє споживання газу.

• Собівартість і ціна.

• Вплив ціни газу на рентабельність головних галузей виро­ бництва України.

• Рівень забезпечення газового господарства технікою і об­ ладнанням власного виробництва.

• Рентабельність.

• Внутрішні запаси газу і рівень їх добування.

• Інвестиції у газову промисловість.

• Фінансовий стан галузі.

456

Нафта.

• Собівартість і ціна транспорту нафти.

• Використання вітчизняного обладнання.

• Технологічний стан нафтопроводів.

• Реалізація нафтопродуктів у державі.

• Собівартість, ціна і рентабельність нафти.

• Інвестиції в основний капітал.

Уран.

• Обсяги добування і переробки уранової руди.

• Експорт урану та економічна вигода від цього.

• Імпорт ядерних касет.

• Вартість вивезення відпрацьованого ядерного палива.

• Сумарна собівартість 1 кВтг енергії на ядерному паливі.

• Шляхи вирішення проблеми ядерних відходів.

Торф.

• Величина розвіданих запасів торфу та об'єми добування.

• Енергетичні характеристики торфів в Україні (теплотво­ рна здатність).

• Використання торфу. ККД агрегатів на торфі (порівняль­ ний аналіз).

• Перспективи використання торфу.

• Розвиток будівництва сучасних котлів для спалювання торфу.

Гідроенергоресурси.

• Потенційні можливості станцій Дніпровського каскаду.

• Використання енергії станцій Дніпровського каскаду.

• Собівартість енергії Дніпровського каскаду.

• Розвиток гідроелектростанцій на інших ріках України.

Двооксид цирконію.

• Запаси.

• Обсяги концентрату руди, собівартість і ціна.

• Обсяги переробки. Собівартість і ціна кінцевого продукту, що випускається в Україні.

• Виробництво цирконієвого концентрату.

• Перспективи цирконієвої металургії.

2. Оптимізація структури енергетичної системи України.

Динаміка перебудови генеруючи потужностей в напрямку

забезпечення маневреності та підвищення економічності елек-

457

троенергетичної системи, (орієнтир — 50-55 % базисного еле-ктронавантаження, 30-35 % маневрового, 10-15 % пікового).

Ознакою забезпечення електричною енергією є баланс по­треби та пропозиції. Що стосується пропозиції електроенергії, то вона визначається за допомогою:

• кількості енергії, що виробляється;

• якості енергії та її відповідності міжнародним стандартам (зокрема сталістю частоти і напруги);

• оптимізації і дотримання графіків еклектронавантажен- ня;

• зведення до мінімуму витрат енергії при її транспортуван­ ні (не більше 3 %);

• запровадженням надійних і точних приладів вимірюван­ ня споживання енергії;

• досягненням стовідсоткової сплати за спожиту електро­ енергію;

• дотриманням нормативів електроспоживання у виробниц­ тві, сфері послуг і домашніх господарствах;

• розробкою питання щодо можливості розвитку в Україні атомної енергетики на природному урані;

• переглядом питання щодо доцільності створення україн­ ського "ядерного паливного циклу" {українська частина у цьому проекті торкається лише цирконієвої частини у виробництві твелів і власного концентрату фториду урану, а збагачення урану відбуватиметься в Росії, США, Франції чи Англії. Своїми силами Україна вирішуватиме лише 45 % вартості твелів. Також потребують розгля­ ду проблеми: актуальності терміну готовності підпри­ ємства — 2012 рік (початок закінчення терміну робо­ ти усіх ядерних реакторів України); маркетингу майбутньої продукції на ринку атомних касет поряд із продукцією США, Росії, Франції,, Англії і Китаю і, у зв'я­ зку з цим, рентабельності виробництва);

• модернізацією систем, пов'язаних з виробництвом, пере­ дачею і споживанням електричної енергії;

• створенням єдиного енергетичного "мосту" електроенергії ЄС — Україна — Росія.

458

Показники динаміки використання нетрадиційних джерел електроенергії:

• використання шахтного метану;

• виробництва електроенергії в системі газопроводів і газо­ постачання:

• перебудови функціонуючих газотурбінних агрегатів на па- рогазотурбінні агрегати;

• використання енергії перепаду тиску природного газу на газорозподільних станціях, розташованих поблизу вели­ ких споживачів газу; будівництво енергетичних модулів для виробництва електроенергії з використанням "дета- ндер-генератор" агрегатів;

• поширення використання вітроенергетичних установок;

• розробки та удосконалення технологій використання рос­ линних джерел пального (використання ріпакової олії, спирту тощо);

• розвитку малої гідроенергетики на притоках Дніпра, Дні­ стра, Дону і Південного Бугу;

• розвитку систем колекторів сонячного випромінювання і сонячних батарей;

• розвитку енергетичних систем, що базуються на твердих електролітах, водневої енергетики, інших новітніх дже­ рел енергії;

• розвитку цирконієвої енергетики (створення систем енер­ гетичних комірок на основі двооксиду цирконію);

• розвитку енергетичних систем, що використовують над­ провідність.

Споживання електроенергії:

• Графік енергетичних навантажень. Оптимізація типів ге­ неруючих систем у графіку енергетичних навантажень.

• Нормативи енергозатрат у народному господарстві. Графі­ ки відхилень. Порівняння з ЄС.

• Ціна та собівартість електроенергії.

• Системи обліку енергії. Облік спожитої енергії. Облік втрат.

Прийняття за основу базової програми розвитку енерге­тики України, розробленої Інститутом загальної енергети­ки НАНУ та моніторинг впровадження цієї програми.

459

6. Входження у європейську спільноту та членство України в ЄС

В умовах світової глобалізації досягти високого рівня жит­тя населення неможливо без забезпечення інтеграційних про­цесів із світовою спільнотою. Причому інтеграційні зусилля слід спрямовувати до більш досконалих соціальних і техноло­гічних систем. Членство України в ЄС стає необхідною умовою для подальшого високого рівня розвитку держави та громадян­ського суспільства.

Визначальним критерієм інтеграції України в ЄС повинен стати принцип повної відповідності внутрішніх перетворень фундаментальним основам розвитку ЄС, особливо тим, що ви­значатимуть політико-правові основи української держави.

Україна повинна максимально використовувати можливос­ті, закладені в "Європейській політиці сусідства" (ЄПС), а ЄПС розглядати як перехідний етап від партнерства до асоційова­них відносин з перспективою членства. Протягом цього етапу необхідно виконати комплекс заходів (План дій), спрямованих на інтеграцію України в єдиний ринок ЄС.

Досвід інтеграції в ЄС країн засвідчує, що менш розвинені країни, ставши членами ЄС, розвиваються і модернізуються швидшими темпами. Всередині ЄС відбувається процес вирів­нювання. Характерним є приклад Ірландії, яка на момент при­єднання до Євросоюзу належала до недорозвиненої периферії Європи і потребувала допомоги. Нині вона перетворилася на країну, що має найвищу серед усіх держав — членів ЄС част­ку високотехнологічного виробництва. Отже, інтегрування еко­номіки в структуру ЄС здатне стимулювати прискорений темп розвитку та економічної модернізації.

З урахуванням того, що в 2004 році до ЄС приєдналася ве­лика група країн, з якими Україна має добрі торговельні сто­сунки, можна очікувати, що ЄС перетвориться для України на головне місце для збуту експортних товарів, потіснивши з цієї чільної позиції країни — члени СНД.

Основні завдання:

1. Забезпечення поетапної реалізації стратегічної мети вступу до ЄС.

460

• набуття Україною членства в СОТ;

• підписання Угоди про асоціацію України до ЄС;

• створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

• створення Митного союзу між Україною та ЄС;

• вступ до Економічного та монетарного союзу ЄС.

2. Інституційне забезпечення інтеграції до ЄС.

• створення Міністерства європейської інтеграції;

• активізація роботи Центру європейського та порівняльно­ го права;

• створення Національного Конвенту з європейської інтег­ рації, до участі в якому запросити неурядові організації, що працюють за відповідними напрямами.

3. Входження до спільного освітнього та науково-техноло­ гічного простору.

• підготовка окремого Плану дій Україна — ЄС у галузі науки і технологій;

• підписання Болонської декларації з вищої освіти.

Критерії вступу до ЄС:

Перша група критеріїв (політичні):

• забезпечення свободи парламентських, президентських виборів і виборів до місцевих органів влади;

• створення та розширення діяльності демократичних ін­ ституцій, неурядових організацій;

• прийняття законодавства, що надійно захищає права мен­ шин і створення відповідних установ;

• посилення боротьби з організованою злочинністю та кору­ пцією;

• вирішення питань правового забезпечення та посилення спроможності боротьби з відмиванням коштів;

• створення надійно діючих інститутів у сфері юстиції і внутрішніх справ;

• здійснення заходів з протидії дискримінації в усіх сферах суспільного життя;

• гарантії незалежності судової влади, покращення функці­ онування судів;

• захист особистих свобод.

461

Друга група критеріїв (економічні):

• макроекономічна стабільність;

• здійснення адміністративної реформи та структурних ре­ форм;

• наявність ринкових інститутів;

• лібералізація торговельного режиму;

• відповідне правове забезпечення ринкових перетворень;

• поліпшення умов конкуренції;

• створення середовища, сприятливого для підприємниць­ кої діяльності;

• створення сприятливого інвестиційного клімату;

• підвищення кваліфікації робочої сили;

• поліпшення структури та диверсифікація експорту;

• здійснення промислової політики, спрямованої на зни­ ження матеріале- та енергомісткості продукції.

Третя група індикаторів ("членські"):

• визнання та включення до національного законодавства "спільного доробку" ЄС (аздиіз соттипапаиіаіге), тобто сукупності правових документів, напрацьованих Співто­ вариством (договори, постанови, директиви та інші акти);

• забезпечення дієвого застосування аздиіз через відповід­ ним чином пристосовані адміністративні та судові струк­ тури.

Критерії конвергенції — це умови, виконання яких дає дер-жавам-членам право вступу до Економічного та монетарно­го союзу і які стосуються цінової стабільності, дефіциту бю­джету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок.

• відношення державного дефіциту до валового внутрішньо­ го продукту не повинно перевищувати 3 % ;

• відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту не повинно перевищувати 60 % ;

• достатній рівень стабільності цін та сталість середніх те­ мпів інфляції протягом одного року до проведення тако­ го дослідження. Причому цей рівень не повинен переви­ щувати більш як на півтора відсоткових пункти три кращих показники рівня стабільності цін країн-членів;

462

• довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати більш ніж на два відсоткових пункти три кращих показники стабільності цін країн-членів;

• протягом щонайменше двох років і без значного напру­ ження з боку відповідної країни нормальне відхилення величини обмінного курсу не повинно виходити за грани­ чні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів.

Крім того, критерії конвергенції повинні забезпечити збалан­сованість економічного розвитку в Економічному та монетар­ному союзі і не допускати виникнення ані найменшого напру­ження між державами-членами.

Додаток З

Маркетинг-прогноз тотального економічного