Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
pricing_is_a_methodical_manual.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

4. Цінова політика підприємства

Підприємства, що прийняли маркетингову концепцію господарювання, перш ніж приступати до виробництва продукції визначеного виду, ретельно вивчають ринок: попит на свою продукцію в залежності від етапу її життєвого циклу, необхідне якість, прогноз обсягу продажів, ціни конкурентів на аналогічну продукцію й ін. І тільки після проведених маркетингових досліджень підприємство приступає до аналізу своїх можливостей у частині необхідних обсягів продажів, можливих витрат виробництва й ін.

Це загальна стратегія діяльності підприємства, частиною якої є цінова політика.

Таким чином, цінову політику підприємства (фірми) можна охарактеризувати як сукупність економічних і організаційних мір, спрямованих на досягнення за допомогою цін кращих результатів господарської діяльності, забезпечення стійкого збуту, одержання достатнього прибутку. Цінова політика припускає взаємозалежний облік необхідності відшкодування витрат і одержання необхідного прибутку, орієнтації на стан попиту і конкуренції; сполучення єдиних і гнучких цін на продукцію.

4.1. Мета підприємства на ринку і процес ціноутворення

Усвідомлення намірів підприємства з урахуванням виявлених можливостей внутрішнього і зовнішнього характеру визначає мети його розвитку й ієрархію задач.

Підприємство може приймати такі напрямки свого розвитку: екстенсивне, інтенсивне, інтегроване, диверсеційне.

Екстенсивний розвиток передбачає, що підприємство не виділяє конкретні сегменти ринку як цільові, а орієнтується на ринок у цілому, на широке число покупців.

Дії підприємства у всіх сферах ринку однакові, використовується той самий комплекс маркетингу: продукція, ціна, реклама, канали збуту і його стимулювання. Підприємство не змінює раніше поставлених цілей. Його задача — ріст обсягу продажів і прибутку на своєму сегменті ринку.

Такому напрямку розвитку відповідає маркетингова стратегія закріплення на ринку — найбільш простий і економічний варіант.

При екстенсивному розвитку підприємства важливе значення має етап ЖЦТ: стратегія закріплення на ринку прийнятна для раннього і середнього етапів життєвого циклу товару, але безперспективна для заключного етапу, коли товар застаріває.

Інтенсивний розвиток виходить з того, що екстенсивний шлях себе вичерпав. Потрібно виходити на нові ринки або розробляти модифікації існуючого товару.

Цьому напрямку розвитку відповідає стратегія розширення сегментів ринку. Вона вимагає додаткових витрат на вивчення нових ринків, рекламу, організацію доставки і продаж на них продукції. Ці витрати повинні окупатися прибутком від додаткового обсягу продажів.

Інтенсивний розвиток підприємства доцільно тільки тоді, коли діючий ринок насичений товаром, а резерви виробничої потужності і конкурентноздатність продукції дозволяють збільшити обсяг її виробництва і продажів.

Інтегрований розвиток припускає забезпечення підвищених доходів на основі об'єднання з іншими підприємствами з використанням їхнього досвіду і ресурсного потенціалу (консорціуми, асоціації і т.п.).

Диверсифікаційний розвиток означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні області виробництва. Диверсифікованість може мати різні форми. Широко використовується така її форма, як освоєння нової продукції, що за технологією виробництва, експлуатаційному чи призначенню обслуговуванню тісно зв'язана з виготовленої.

Диверсифікованість є способом підвищення стійкості підприємства на ринку і зниження ризику банкрутства. Основним напрямком розвитку можуть бути:

• збільшення обсягу прибутку;

• ріст показника рентабельності;

• підтримка прибутку на досягнутому рівні;

• попередження зниження прибутку до визначеного рівня;

• збереження своєї частки прибутку на сегменті ринку й ін.

можливі варіанти.

Усе викладене є складовою частиною політики (стратегії і тактики) маркетингу.

Одним з головних елементів маркетингової політики підприємства є ціна. Вибір методу ціноутворення і встановлення ціни на товар, тобто цінова політика підприємства, прямо залежить від обраного напрямку його розвитку і конкретних цілей.

На стадії проектування ціни однієї з задач є обґрунтований облік витрат на всіх етапах життєвого циклу товару.

Вибір цінової стратегії складає зміст концепції підприємства у визначенні цін на свою продукцію. Цим визначається планування виторгу і прибутку підприємства від продажу товарів.

Підприємству, що працює в ринкових умовах, насамперед необхідно виробити стратегію і принципи визначення цін, керуючись якими воно зможе ефективно вирішувати задачі, що коштують перед ним.

Практика діяльності підприємств в умовах ринкової економіки виробила визначені стратегії в області встановлення цін. Перелічимо найбільш розповсюджені, типові цінові стратегії підприємства.

Збереження стабільного положення на ринку при помірній рентабельності і досить задовільних інших показниках діяльності підприємства. Закордонні великі і надвеликі корпорації в більшості випадків задовольняються 8—10% рентабельності до акціонерного капіталу. У вітчизняній економіці нормальної (стосовно фондів) вважалася рентабельність 15%. Однак реальна норма рентабельності багато в чому залежить від стану економіки. Від цього ж залежить і оцінка інших показників; розширення частки ринку, на якому підприємство реалізує свої товари. Часто це зв'язано з прагненням до лідерства на ринку.

Однак і для підприємства, що не відноситься до групи лідируючих, постановка мети збільшити свою частку на ринку (скажемо, з 8 до 11% протягом одного року) може мати чимале значення. Відповідно до цим необхідно формувати ціну і весь комплекс маркетингових мір; максимізація прибутку, підвищення рівня рентабельності. Завдяки цьому збільшується прибутковість і розширюються відтворювальні, у тому числі й інвестиційні, можливості підприємства. Акціонерні товариства можуть збільшити виплати дивідендів по акціях.

При цьому можуть ставитися задачі збільшення абсолютної суми балансового прибутку, її складових, підвищення рентабельності підприємства (відносини прибутку до капіталу) чи рентабельності товарної продукції (відносини прибутку до собівартості). Мети максимізації прибутку підвищення рентабельності можуть бути поставлені як у частині поточної політики цін, так і в перспективній стратегії ціноутворення; підтримка і забезпечення ліквідності — платоспроможності підприємства.

Ця цінова і маркетингова стратегія підприємства актуальна в умовах ринку завжди, оскільки стійка неплатоспроможність підприємства грозить оголошенням про його неспроможність (банкрутстві). Якщо підприємство має надійних замовників, і проблеми розрахунків не виникає, то все рівно керівництву потрібно чітко уявляти собі умови і передумови, що забезпечують стабільну платоспроможність. При цьому варто мати на увазі, що фактична ціна — це оплачена ціна, що одержала відображення в надходженні грошей на рахунок підприємства.

Надійна і своєчасна платоспроможність замовників на товари підприємства — важлива умова ділового партнерства. Тому в ціновій стратегії необхідно вибирати замовників з урахуванням їх платоспроможності, йти на вигідні форми розрахунків (зокрема передоплату), надаючи бездоганним у платежах замовникам пільги за цінами, уникати завищення цін на товари, що поставляються; у завоювання лідерства на ринку.

Цінове лідерство відбиває положення підприємства на ринку як одного з найбільш активних при встановленні загальних цінових рівнів на якісь види продукції (часто більш низьких, чим діючі, чи більш високих на престижний, високоякісний товар); упровадженні нововведень у структуру цін, одним з перших змінюючи ціну на товар, що впливає на рівень біржових цін. Звичайно, для того, щоб зайняти лідируюче положення на ринку, підприємство повинне мати достатні можливості і потенціалом. Протилежною ціновою стратегією є стратегія пасивного проходження за лідером чи за конкурентом".

При проведенні даної стратегії підприємству необхідно враховувати особливості ціноутворення на зовнішньому і внутрішньому ринках країни. про залежність від конкретних ринкових умов підприємство може вибрати якусь особливу цінову політику, що включає тактику і стратегію. От деякі з них:

• забезпечення виживання підприємства в умовах ринкової конкуренції і запобігання банкрутства;

• вихід на нові ринки;

• упровадження на ринок нової продукції;

• завоювання лідерства по показниках якості;

• зосередження на рішенні інших конкретних задач (таких як бартерний обмін, інфляційне протистояння, задоволення вимог колективу й ін.).

Підприємству не рекомендується застосовувати заборонені законодавством чи етикою ринку цінові стратегії, а якщо уже воно змушено йти на це, те необхідно зважити наслідку, що можуть з'явитися результатом відповідних мір чи конкурентів застосування санкцій державними органами: До заборонених стратегій в області встановлення цін відносяться:

• стратегія монополістичного ціноутворення, спрямована на встановлення і підтримку монопольно високих цін. Звичайно при цьому переслідується мета одержати чи надприбуток монопольний прибуток;

• стратегія демпінгових цін, тобто цін, свідомо занижених підприємством у порівнянні зі сформованим ринковим рівнем цін з метою одержання великих переваг у порівнянні зі своїми конкурентами. Ця стратегія ціноутворення відноситься до монополістичної діяльності і вважається неприпустимою;

• стратегії ціноутворення, засновані на угодах (погоджених діях) суб'єктів, що хазяюють, обмежуючу конкуренцію, у тому числі угодах, спрямованих на:

а) установлення (підтримка) цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

б) підвищення, чи зниження підтримка цін на аукціонах і торгах;

в) розділ ринку по територіальному чи принципі якій-небудь іншій ознаці, обмеження доступу на ринок, відмовлення від висновку договорів з визначеними чи продавцями покупцями;

• стратегії, що ведуть до порушення встановленого нормативними актами порядку ціноутворення.