20.1. Трудовий договір: сторони, зміст, порядок укладання і розірвання. Порядок працевлаштування неповнолітніх осіб. Пільги неповнолітніх у трудових відносинах.

Трудовий договір — особлива угода між пра­цівником і власником відповідного підприємства. Сторонами трудового договору є роботодавець і працівник. Зазвичай укладенню трудового до­говору передує досягнення згоди між сторона­ми про його основні умови. Більшість цих умов регламентована законодавчо (норма робочого часу, тривалість відпустки та ін.), а деякі умови договору можуть бути зафіксовані окремо, осо­бливо під час укладання контракту (забезпечення житлом, робота в нічний час, поїздки у відрядження та ін.). При цьому не допускається погіршення умов праці порівняно з передбаченими законом.

Трудовий договір може бути письмовим та усним; безстроковим (укла­дається на невизначений строк), строковим і таким, що укладається на час виконання певної роботи. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, також не можна вимагати від працівника відомості про його пар­тійну чи національну належність, походження та документи, подання яких не передбачене законодавством.

У загальному випадку для укладення трудового договору необхідні пас­порт, трудова книжка або документи, що їх замінюють; у деяких випадках — документ про освіту (наприклад претендентам на посаду лікаря, ветеринара, викладача, наукового співробітника та ін.).

Окрім дотримання загальних вимог щодо процедури та форми укладення договору, угодою сторін може бути встановлене випробування з метою пере­вірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування не встановлюється при прийомі на роботу осіб, молодших за 18 років, та в деяких інших випадках (зокрема для сезонних та тимчасових працівників).

Укладення трудового договору оформлюється наказом керівника про при­йом на роботу. При прийомі працівника на роботу власник (керівник) підпри­ємства або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права та обов'язки.

Особі, яка влаштовується на роботу вперше, не пізніше п'яти днів після початку роботи має бути заведена трудова книжка — основний документ про трудову діяльність працівника.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник підприємства або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від обсягу, складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей (кваліфікації) працівника, фінансових можливостей підприємства.

Згідно з діючим законодавством (гл. XIII КЗпП України), заробітна плата неповнолітнім особам при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як і дорослим працівникам, які працюють на аналогічній посаді повний робочий день.

Законодавство чітко визначає підстави та порядок припинення дії тру­дового договору. Трудовий договір може бути припинений за загальними підошвами, і ініціативи працівника або з ініціативи роботодавця.

Загальними підставами для припинення трудового договору є обопільна угода сторін, закінчення терміну дії строкового договору, призов працівника на військову службу, переведення працівника за його згодою на інше підприємство, набуття законної сили вироку суду та ін.

Працівник має право розірвати трудовий договір у визначений ним строк. Особа, яка бажає розірвати договір, має подати роботодавцеві відповідну письмову заяву за два тижні до бажаного дня звільнення.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи пиши ми підставах, передбачених законодавством (реорганізація підприємства, невідповідність працівника займаній посаді, прогул, поява на роботі у нетверезому стані, розкрадання майна та ін.).

Неповнолітній особі, якій уже виповнилося 16 років, для вступу на роботу необхідно подати роботодавцеві:

- заяву про прийняття на роботу;

- атестат про середню освіту;

- паспорт;

- свідоцтво про народження;

- медичну довідку про стан здоров'я;

- письмовий дозвіл одного з батьків;

- довідку з місця проживання;

- довідку про ідентифікаційний номер.

Неповнолітні до 16 років, як правило, до роботи не допускаються,. Лише у виняткових випадках і за згодою батьків дозволяється приймати на роботу осіб 15-річного віку, а учнів — після виповнення 14 років, якщо це не завдає шкоди їхньому здоров'ю і навчанню.

Неповнолітні мають такі пільги:

- забороняється використовувати осіб, яким не виповнилося 18 років, на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах;

- забороняється приймати неповнолітніх на роботу за сумісництвом;

- забороняється залучати неповнолітніх працівників до нічних, понад­нормових робіт і робіт у вихідні дні;

- для неповнолітніх установлюється скорочений робочий день;

- оплата учнів, що працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку;

- відпустки за перший рік роботи неповнолітнім працівникам надаються за їхньою заявою і до закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві;

- звільнення працівника молодше 18 років з ініціативи власника допуска­ється тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх;

- батьки, усиновителі, опікуни неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового до­говору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні ін­тереси.

Висновок. Трудовий договір — особлива угода між працівником і влас­ником відповідного підприємства. Неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, трудового часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, установ­леними законодавством України.

20.2. Назвіть основні відмінності між правомірною та протиправною поведінкою. Наведіть приклади життєвої ситуації, в якій порушено норми права. Визначте, до якого виду правопорушення (проступку чи злочину) слід віднести діяння учасників ситуації.

Правомірною є поведінка, що відповідає правовим нормам, гарантується державою і є необхідною для забезпечення суспільного поряд­ку та безпеки, реалізації прав та свобод людини і громадянина.

Дії переважної більшості громадян і органі­зацій є правомірними. Наприклад, правомірною поведінкою є процес отримання громадянами вищої освіти. Для забезпечення цього процесу держава створює мережу відповідних закладів, приймає закони, які регулюють порядок отримання вищої освіти, встановлює відповідальність за порушення права на отримання освіти. Обов'язковими ознаками правомірної поведінки є:

- виконання юридичних вимог;

- соціальна користь;

- відповідність вимогам правових норм;

- дотримання встановлених юридичними нормами заборон. Протилежністю правомірної поведінки є правопорушення.

Правопорушення — це суспільно небезпечна протиправна поведінка винної особи, що тягне за собою юридичну відповідальність. Залежно від ступеня суспільної небезпеки правопорушення поділяють на злочини і про­ступки.

Ознаки правопорушення:

- завдає суспільству шкоди, а тому є суспільно небезпечним;

- заборонене нормами права;

- виявляється у формі дії або бездіяльності;

- винне діяння.

За здійснення правопорушення особа несе юридичну відповідальність.

Основні відмінності між правомірною та протиправною поведінкою:

- правомірна поведінка суспільно корисна, а протиправна порушує норму права;

- правомірна поведінка бажана для суспільства, а протиправна завдає суспільству шкоди;

- правомірна поведінка соціально допустима, а протиправна — винне ДІЯННЯ.

Розглянемо життєву ситуацію. До Марії зранку приїхала в гості подруга, і тому вона вирішила затриматись удома. На роботу вона запізнилася на 2 години.

В і д п о в і д ь . Марія порушила норму трудової дисципліни. Ці відносини регулюються нормами трудового права.

Висновок. Правомірною є поведінка, що відповідає правовим нормам, протиправна поведінка є правопорушенням. Правопорушення поділяються на проступки і злочини.

Білет № 21