21.1. Адміністративні правопорушення: поняття, види, приклади. Види адміністративних стягнень.

Адміністративне правопорушення (просту­пок) — протиправна, винна (умисна або необе­режна) дія чи бездіяльність, яка посягає на дер­жавний або громадський порядок, власність, пра­ва і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення, як і злочин, являє собою протиправну дію, проте шкода від нього (а отже, і ступінь суспільної небезпеки) значно менша. Юридична відповідальність за вчинення адміністративного проступку регулюється нормами адміністративного права, а злочин тягне за собою на­стання кримінальної відповідальності, регульованої нормами кримінального права.

Адміністративний проступок має ознаки протиправності, суспільної не­безпечності, винності, адміністративної караності.

Дія або бездіяльність визнається адміністративним проступком лише тоді, коли вона прямо порушує певну норму адміністративного законодавства. Суспільна небезпечність присутня, якщо проступок завдає реальної шкоди особистості, суспільству, державі або створює загрозу заподіяння такої шко­ди. Діяння визнається проступком лише за наявності вини (у вигляді умислу чи необережності) особи, що це діяння вчинила. Адміністративна караність має місце, якщо адміністративне законодавство встановлює вид і міру стяг­нення за здійснення адміністративного проступку.

Адміністративний проступок може бути вчинений у вигляді дії або безді­яльності. Так, адміністративними порушеннями вважають дрібне розкрадання державного, колективного або приватного майна, порушення водіями тран­спортних засобів правил дорожнього руху, безквитковий проїзд пасажирів у громадському транспорті, дрібне хуліганство, продаж товарів без необ­хідних документів, уживання алкогольних напоїв у громадських місцях, по­рушення митних правил та ін.

Можна виділити склад адміністративного правопорушення: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; суб'єктивна сторона.

За скоєння адміністративних правопорушень і злочинів установлені стяг­нення, що різняться за юридичною природою, характером втрат, важкості наслідків заходів державного примусу.

До адміністративної відповідальності можуть притягуватися громадяни, яким виповнилося 16 років.

За скоєння адміністративних правопорушень стаття 24 КУпАП передбачає такі адміністративні стягнення, як попередження (виноситься в письмовій формі), штраф (може сплачуватися на місці або протягом 15 днів із дня вру­чення правопорушникові постанови про накладання штрафу), оплатне вилу­чення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (наприклад, незареєстрованої рушниці в її власника). Також можуть застосовуватися такі заходи, як конфіскація (на­приклад конфіскація контрабандного товару або грошей, одержаних внаслі­док учинення адміністративного правопорушення), позбавлення спеціального права, наданої о громадянинові (наприклад права керування транспортними засобами або права полювання), виправні роботи на термін до двох місяців з утриманням 20 % заробітку в дохід держави. Адміністративний арешт застосовується лише у виняткових випадках на термін до 15 діб з безоплатним використанням на фізичних роботах. Що ж до іноземців та осіб без грома­дянства, то стосовно них може вживатися видворення за межі України.

Відповідно до КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії при районній і міській адміністраціях, місцева адміністрація селищних і сільських рад, районні комісії у справах неповнолітніх, районні, міські народні суди, органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій.

Крім того, законом надане право розглядати справи про адміністратив­ні правопорушення іншим органам і посадовим особам. До них належать контролери, лісничі, митники, інспектори (ДАІ, водні, мисливські, пожежної охорони).

Висновок. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання правопорушників і попередження право­порушень. Тому заборонні норми КУпАП сформульовані таким чином, що і врається саме правопорушення, а не винна особа, до якої застосовується покарання.