24.1. Порядок розгляду кримінальних справ. Учасники кримінального процесу, приклади їхніх основних прав і обов'язків. Принцип презумпції невинуватості: зміст і значення.

Порядок розгляду кримінальних справ регу­лює Кримінально-процесуальний кодекс України, основним призначенням якого є визначення по­рядку провадження кримінальних справ.

Судове слідство — складова частина судо­вого розгляду судом першої інстанції, коли від­бувається дослідження доказів судом.

Розгляд кримінальної справи в суді має декіль­ка етапів:

1) відкриття судового засідання (перевірка присутності учасників засі­дання та свідків, оголошення складу суду, роз'яснення учасникам процесу їхніх прав);

2) оголошення обвинувачувального висновку;

3) дослідження доказів (судове слідство — допит підсудного, потерпілого, свідків, дослідження письмових, речових та інших доказів, заслуховування аудіоматеріалів, перегляд відеоматеріалів, заслуховування експертів, оголо­шення актів експертиз);

4) судові дебати (першими виступають прокурор і громадський обвинувач, потім — інші учасники процесу, громадський захисник та адвокат підсудного, після чого надається останнє слово підсудному);

5) постановлення вироку судом і його оформлення (у дорадчій кімнаті);

6) оголошення вироку, ухвали, постанови суду.

Учасники кримінального процесу — особи, що притягуються чи до­пускаються до участі в процесі, маючи особисті, визнані законом, інтереси и кримінальній справі.

Згідно зі ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений і підозрюваний мають право на захист.

Обвинувачений — особа, щодо якої в установленому порядку винесена постанова про притягнення цієї особи як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений називається підсудним.

Обвинувачений має право:

- знати, в чому його обвинувачують;

- давати свідчення з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися давати свідчення і відповідати на запитання;

- мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази, заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді у суді першої інстанції; заявляти відводи;

- подавати скарги до суду на дії і рішення особи, яка провадить дізнання: слідчого, прокурора, судді, а за наявності відповідних підстав — на забез­печення безпеки.

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізич­ну або майнову шкоду. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, має право свідчити у справі.

Підозрюваний не зобов'язаний доводити свою невинуватість: обов'язок доводити вину покладено на обвинувачення. Підозрюваним визнається осо­ба, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину або особа, до якої засто­совано запобіжний захід.

У випадку незгоди особи з рішенням суду вона має право на апеляцію чи касацію. Строк апеляційної скарги на вирок — 15 днів з моменту його ого­лошення, а засудженим, які перебувають під вартою,— 15 днів з моменту вручення копії вироку. Строк подання касації — 1 місяць.

У нашій державі закріплено принцип презумпції невинуватості. Як за­значено в ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчи­ненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувачувальним вироком суду.

Висновок. На стадії судового розгляду суд розглядає та вирішує справи по суті, постановляє вироки чи судові рішення. У веденні кримінальної справи беруть участь підозрюваний, обвинувачений та їхні захисники.

24.2. Порівняйте норми моралі та норми права: що регулюють, де існують, чим підтримуються, ступінь загальнообов'язковості, наслідки порушення. Наведіть приклади моральних і правових норм з власного життя.

Соціальні норми — правила поведінки за­гального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин, мають зміст, зумовлений рівнем економічного, соціального і культурного розвитку суспільства; забезпечуються різнома­нітними засобами соціального впливу.

Норми права — норми, які встановлюються державою та охороняються нею.

Норми моралі — правила, що складаються згідно з уявленнями людей про добро і зло, справедливість та несправедливість, честь і безчестя, тобто згідно з моральними уявленнями.

Норми моралі	Норми права
Історично виникають у надрах первіснообщинного ладу	Встановлюються з виникненням держави
Підтримуються громадською думкою, внутрішнім переконанням людей	Підтримуються силою державного примусу
Не забезпечуються спеціальними законами та державними органами	Відображені в законах та інших юридичних документах
Мають певну невизначеність, що зумовлено різними мораль­ними поглядами окремих людей, зважаючи різний рівень культури, вік тощо	Відображені в загальних правилах поведінки, відзначаються суворою однозначністю та конкретністю
Сфера застосування ширша за сферу права (включає поняття дружби, любові тощо)	Сфера поширення й застосуван­ня вужча за сферу застосування моралі
Виконання забезпечується совістю людини та тиском громадської думки	За порушення правових норм наступає обов'язкова відповідальність

Розглянемо приклади моральних і правових норм із життя.

1. Щодня ми з однокласником їздимо у школу автобусом. Часто він буває переповнений. Я звертаю увагу на літніх людей, які змушені стояти, тримаючи її руках речі. Ми з однокласником намагаємось поступатися місцем літнім людям в автобусі, і вони завжди нам за це щиро дякують (норми моралі).

2. Кожного дня ми користуємося послугами міського транспорту. Ми повинні обов'язково сплатити за проїзд, оскільки безквитковий проїзд є по­рушенням правової норми, яке тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу, розмір якого залежить від виду громадського транспорту (правові норми).

Висновок. Право і мораль — це соціальні норми. Норми моралі не забезпечуються особливими законами та державними органами, а норми права - відображені в законах та інших юридичних документах.