- •Тема 1. Контролінг: сутність, функції, та основні завдання
- •1.1. Сутність контролінгу як функціонально відокремленого напрямку економічної роботи на підприємстві.
- •1.2. Чинники виникнення контролінгу.
- •1.3. Основні концепції контролінгу.
- •Основні концепції контролінгу
- •1.4. Мета, завдання, функції та основні елементи контролінгу
- •Тема 2. Контролінг в системі управління підприємством. Стратегічний і оперативний контролінг.
- •2.1. Взаємозв’язок контролінгу з іншими функціями управління підприємством.
- •2.2. Види контролінгу. Сутність стратегічного і оперативного контролінгу
- •Порівняльна характеристика завдань оперативного і стратегічного контролінгу
- •Тема 3. «Характеристика об’єктів контролінгу»
- •3.1. Поняття про об’єкти контролінгу.
- •Класифікація об’єктів контролінгу
- •3.2. Сутність витрат підприємства як основного об'єкту управління в системі контролінгу, місце їх виникнення.
- •3.3. Класифікація витрат.
- •Групування витрат за елементами
- •3.4. Ступінь реагування витрат на зміну обсягу діяльності підприємства – поведінка витрат.
- •3.5. Поняття про центри відповідальності та їх класифікація. Функціонування центрів витрат, прибутку, виручки, інвестицій.
- •Тема 4. Управлінський облік як основа системи контролінгу.
- •4.1. Управлінський облік як – вихідний елемент системи контролінгу.
- •4.2. Завдання та основні методи управлінського обліку.
- •Тема 5. Методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції
- •5.1. Поняття калькулювання собівартості продукції. Класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості.
- •5.2. Облік за фактичною, нормативною та плановою собівартістю.
- •5.3. Поняття про системи обліку і калькулювання за повними і змінними витратами.
- •Тема 6. Методичний інструментарій оперативного та стратегічного контролінгу
- •6.1. Методичний інструментарій контролінгу та його значення. Характеристика основних методів.
- •6.2. Бюджетування і аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності підприємства.
- •6.4. Методика аналізу взаємозв'язку “витрати – обсяг – прибуток” (cvp-аналіз)
- •6.5. Swot-аналіз в рамках планування стратегії підприємства.
- •Сила – це деяка специфічна особливість, що вигідно відрізняє підприємство серед своїх конкурентів.
- •Тема 7. Бюджетування як інструмент контролінгу.
- •7.1. Планування як функція управління.
- •7.2. Загальні поняття про бюджети та бюджетування
- •7.3.Система бюджетів на підприємстві, їх зміст та взаємозв'язок.
- •Тема 8. Методика складання зведеного бюджету.
- •8.1. Послідовність складання окремих бюджетів для формування зведеного
- •8.2. Характеристика складових зведеного бюджету
- •8.3. Сфера використання різних типів бюджетів. Контроль за їх виконанням
- •Тема 9. Контролінг інвестиційних проектів
- •9.1. Поняття, місце, мета та функції контролінгу інвестиційних проектів
- •Інвестиційна діяльність характеризує процес обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, направлених на розширення економічного потенціалу підприємства.
- •9.2. Критерії оцінки інвестиційних проектів в контролінгу.
- •Коефіцієнти фінансової оцінки проекту.
- •Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій
- •Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку
- •Тема 10. Організаційно-методичні основи формування та функціонування системи контролінгу на підприємстві
- •10.1. Формування цільових функцій та елементів системи контролінгу.
- •10.2. Місце служби контролінгу в організаційній структурі підприємства.
- •10.3. Структура та склад служби контролінгу на підприємстві.
- •Тема 11. Інформаційні потоки на підприємстві в системі контролінгу
- •11.1. Інформаційні потоки на підприємстві в системі контролінгу.
- •11.2. Збір та обробка даних службою контролінгу.
- •Тема 12. Контролінг у системі прийняття управлінських рішень
- •12.1. Класифікація управлінських рішень.
- •12.2. Характеристика підходів до прийняття управлінських рішень.
- •12.3. Фактори, що впливають на прийняття управлінських рішень та методи їх прийняття.
- •12.4. Критерії прийняття рішень в контролінгу за основними напрямками.
- •Критерії прийняття управлінських рішень за обсягом і структурою
- •Критерії прийняття управлінських рішень «виробляти чи купувати»
- •Критерії прийняття рішень при ціноутворенні
- •Критерії прийняття рішень в управлінні матеріальними потоками на підприємстві
Коефіцієнти фінансової оцінки проекту.
В процесі свого здійснення інвестиційний проект повинен забезпечувати досягнення двох головної мети бізнесу: отримання прийнятного прибутку на вкладений капітал і підтримку стійкого фінансового стану. Аналіз забезпечення цих умов може бути виконаний за допомогою коефіцієнтів фінансової оцінки.
На підставі інформації, що міститься в базових формах фінансової оцінки можуть бути розраховані різні фінансові коефіцієнти, які розбиваються на 3 групи:
- показники рентабельності - показники використання інвестицій
|
відображають успішність виробничої і маркетингової діяльності підприємства. |
- показники оцінки фінансового стану підприємства |
характеризують стійкість і кредитоспроможність підприємства |
Аналіз рентабельності здійснюється на підставі розрахунку показника чистого прибутку (ЧП) з використанням системи показників «Каскад» (модель Дюпона):
- рентабельність власного капіталу
ROE = ЧП /Капітал власний (при ROE >20% можна інвестувати)
- рентабельність активів
ROА = ЧП /Актив балансу (нормальна 14%)
- рентабельність продажів
ROS = ЧП /виручка (нормальна 30%, але при податковому пресі може бути 15%)
- рентабельність інвестицій
ROI = ЧП /інвестиції (власн.капітал + довгострокові зобов’язання) – за певних умов нормальна величина не менше 14%: собств. - 20%, r=8%).
При дотриманні нормальних значень коефіцієнтів – проект привабливий і має сенс його подальший розгляд.
Оцінка використання інвестицій здійснюється на основі розрахунку показників оборотності:
- активів (коеф-т = виручка/загальні активи - ЗА
- постійного капіталу (коеф-т = виручка/постійний капітал)
- акціонерного капіталу (Оак = В/Какц)
- оборотного капіталу (Оок = В/Коб) – тільки цей показник викликає інтерес при плануванні, оскільки характеризує використання робочого капіталу.
Для оцінки фінансового стану найчастіше використовуються такі коефіцієнти:
- загальній ліквідності = поточні активи/поточні пасиви
- швидкої ліквідності = високоліквідні активи/поточні пасиви - загальній платоспроможності = акціонерний капітал/загальні пасиви
Ліквідність – це здатність підприємства, своєчасно розрахуватися за всіма борговими зобов'язаннями шляхом перетворення всіх активів в грошові кошти.
Під платоспроможністю розуміють ступінь покриття наявних зовнішніх зобов'язань майном (активами) проекту.
Коефіцієнти оцінки платоспроможності відносяться до показників, які характеризують фінансовий ризик.
Показники ліквідності на плановий період розраховуються з готівки на початок проекту показників фінансового стану підприємства.
Аналіз ліквідності дозволяє зробити висновок, погіршує або покращує фінансовий стан підприємства проект, або витримані загальноприйняті нормативи.
Розрахунок показників ліквідності і рентабельності «без проекту» – це розрахунок динамічного ряду на прогнозований період.
Розрахунок показників ліквідності і рентабельності «з проектом» – це розрахунок значень цих показників на основі проектних даних.
Різниця між ними показує вплив проекту на фінансовий стан і результати діяльності підприємства.
Методи оцінки економічної ефективності проектів.
Метод визначення терміну окупності інвестицій (метод ліквідності)
Цей метод є одним із найпростіших. Він широко поширений у світовій обліково-аналітичній практиці.
Термін окупності - це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає і надалі залишається позитивним. Іншими словами, це період (місяці, квартали, роки), починаючи з якого початкові вкладення й інші витрати, зв'язані з інвестиційним проектом, покриваються сумарними результатами його здійснення.
Метод
розрахунку терміну окупності інвестицій
(
)
залежить від рівномірності розподілу
прогнозованих прибутків (прибутків)
від інвестицій.
Якщо прибуток розподілений за роками рівномірно, то термін окупності визначається за формулою
або
,
де
,
- відповідно середньорічний чистий
прибуток і чистий доход від проекту.
Якщо прибуток розподілений за роками нерівномірно, то термін окупності визначають прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним прибутком. У цьому разі формула розрахунку терміну окупності має вигляд:
,
при якому
або
,
де
-
прибуток (чистий доход) i-го
року від проекту.
Наприклад,
якщо
=
1200 тис. грн., а очікуваний прибуток
(чистий доход) за роками дорівнює 250,
350, 480, 520 тис. грн., то при першому методі
розрахунку термін окупності становить:
.
За іншим способом розрахунку прибуток (чистий доход) за перші 3 роки становить 1080 тис. грн., тобто окупити витрати за цей час не вдасться. Отже, протягом 4-го року необхідно покрити ще 120 тис. грн. Час, необхідний для цього, можна визначити з виразу:
.
Таким чином, реальний термін окупності - 3 роки і 3 місяці.
Недоліком методу є те, що він не враховує тривалість одержання прибутків (чистих доходів). При цьому методі інвестиції вважаються доцільними, якщо термін їхньої окупності не перевищує часу, що підприємство вважає за критерій рентабельності. Застосування методу корисно для встановлення ризику інвестицій (за інших рівних умов інвестиції з більш коротким періодом окупності менш ризиковані).
Необхідно скористатися відповідним способом розрахунку терміну окупності. Потік чистих доходів від операційної діяльності потрібно взяти з табл. 5.4. Термін окупності визначити з точністю до місяців. Висновок зробити з урахуванням того, що прийнятний термін окупності для підприємства - 2 роки.
Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій (середньої норми прибутку на інвестиції)
Коефіцієнт
ефективності інвестицій (КЕІ)
являє собою відношення середньорічного
чистого прибутку (
)
до середньої величини інвестиції,
розраховане у відсотках. Він показує,
яка частина інвестиційних витрат
відшкодовується (повертається) у вигляді
прибутку протягом одного інтервалу
планування. На основі цього показника
можна також оцінити і приблизний термін
окупності інвестицій.
Якщо передбачається, що після закінчення строку реалізації проекту всі капітальні витрати будуть списані, то середню величину інвестиції визначають діленням загальної суми капітальних вкладень на 2.
Якщо
передбачається наявність залишкової
або ліквідаційної вартості (
),
то найбільше поширений розрахунок КЕІ
за
формулою
.
Інвестиційне
рішення приймають, порівнюючи даний
показник з прийнятним для підприємства
коефіцієнтом рентабельності авансованого
капіталу (
):
,
де ЧП, П, А - відповідно чистий прибуток, відсотки за кредити, активи підприємства.
Величина коефіцієнта ефективності інвестиції знаходиться у значній залежності від періоду, вибраного для розрахунку значення чистого прибутку. Тому для визначення КЕІ рекомендують вибирати найбільш характерний інтервал планування. У загальному випадку це може бути період, у якому вже досягнутий планований рівень виробництва або повне освоєння виробничих потужностей, але ще продовжується погашення узятих кредитів. У іншому випадку для проекту може бути визначений середній коефіцієнт ефективності інвестицій.
Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (чистого приведеного ефекту)
Метод базується на зіставленні величини вихідної інвестиції ( ) з загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. В основу даного методу покладено дотримування основної цільової настанови, обумовленої власниками підприємства, - підвищення цінності підприємства, кількісною оцінкою якої служить його ринкова вартість .
Загальна величина накопичених дисконтованих доходів ( PV) і чиста теперішня вартість ( NPV) відповідно розраховуються за формулами :
,
,
де r - необхідна норма прибутку.
У загальному випадку величина r може бути визначена таким чином:
r = IR + MR * RI ,
де IR - темп інфляції ;
MR - мінімальна реальна норма прибутку ;
RI - коефіцієнт (мультиплікатор), що відображає ступінь інвестиційного ризику .
Під мінімальною нормою прибутку розуміють найменший гарантований рівень доходності, що склався на ринку капіталів (наприклад, рівень прибутку за облігаціями державного внутрішнього займу ).
Необхідну норму прибутку r інвестор встановлює сам виходячи з щорічного відсотка повернення, який він хоче мати за інвестований ним капітал.
Як приблизні значення величини r можуть бути використані існуючі процентні ставки за довгостроковими банківськими кредитами. Для діючих підприємств як r рекомендується використовувати середньозважену вартість інвестованого ( акціонерного й довгострокового позикового) капіталу [ 9, с. 159].
Якщо NPV > 0, то проект слід прийняти; якщо NPV < 0, то проект необхідно відхилити. Якщо ж NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Перевагою показника NPV є те, що він адитивний в просторово-часовому аспекті. Це дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля в цілому.
На величину NPV істотно впливає масштаб діяльності, що виявляється у «фізичних» обсягах інвестицій, виробництва або продажів. Тому застосування методу обмежене при зіставленні за цим показником проектів, що відрізняються: не завжди більше значення NPV відповідає більш ефективному варіанту капітальних вкладень .
Коефіцієнт поточної вартості визначається за таблицею «Теперішня вартість грошової одиниці, отриманої через N років» для відповідних r і Т.
