4.3 Особливості функціонально-вартісного аналізу в

промисловому маркетингу

У якості одного з основних напрямів наукових досліджень, які звертають свою увагу на функціонування устаткування можна зазначити функціонально-вартісний аналіз, якому в даний час присвячена велика кількість робіт сучасних учених [14, с.29].

Функціональний аналіз покликаний досліджувати прояв функцій виробу, під якими мається на увазі «відношення між суспільною потребою і властивостями цього об'єкта» [131], а також, як свідчить В.Н.Гринева й А.Н.Тридед, цей метод ґрунтується на «поступовому розкритті ланцюга послідовно зв'язаних функцій, що характеризують структуру об'єкта» [23], при цьому інструментом установлення зв'язку функцій є «повторювана постановка двох основних питань («Чому?» і «Як?»), якими визначається безпосередньо попередня функція» [14, с.32]. Під функцією в даному випадку розуміється «зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в системі відносин» [17].

Крім перелічених напрямів функціонально-вартісного аналізу існує ще одне, яке характеризує головним чином саме його призначення, - це визначення ступеня відповідності «значущості функцій витратам на їхні здійснення, що полягає в тім, що кожна функція досліджується в залежності від її значущості стосовно кінцевого результату» [28, с.105]. З цією метою виробляється розрахунок критичної функції. Як вважає Р.Влчек, найбільш раціональною методикою визначення такої є «метод побудови діаграми оцінки функцій» [14, с.39]. У поняття «критична функція» вкладається зміст функції, «яка за своїми параметрами функціональності (⁰F_ij) і затратомісткості (N_ij)» [14] принципово не відповідає рівню, заданому споживачем (див. рис 4.1). Отже, крім перелічених характеристик функціонально-вартісний аналіз існує ще одна, яка є основною. Ця характеристика характеризує основне призначення функціонально-вартісний аналіз. Вона дозволяє визначити ступінь відповідності ефективності і корисності прояву функції і вартості здійснення і упровадження функції в конкретний об'єкт. Таким чином, функціонально-вартісний аналіз зводиться, насамперед, до того, що на першому етапі визначається основне призначення й основна ідея об'єкта, який створюється, потім формуються всі необхідні функції, що даний об'єкт повинний здійснювати з погляду найбільш повного задоволення потреби споживача.

На наступному етапі функціонально-вартісного аналізу визначається ступінь корисності кожної з перелічених функцій, а також рівень витрат на їхнє здійснення і втілення в товар. У результаті виробляється співвідношення корисності та витрат функції і формується на підставі цього новий об'єкт, до структури якого входять лише вигідні як для споживача, так і виробника. Функції. На підставі проведеного функціонально-вартісного аналізу необхідно побудувати цільову функцію конкретного об'єкта (див.рис 4.1).

На підставі даного графіка виробляється визначення показника відносної ефективності вартості (РЕН), що виглядає в такий спосіб [14]:

, (4.1)

де åе⁰F_ij - коефіцієнт ефективності;

åе N_ij - витрати на реалізацію;

t - час на підготовку і реалізацію.

Даний метод відображає розуміння авторами, що ефективність полягає в досягненні поставленої мети. Однак, у випадку його застосування в реальних умовах виникнуть деякі складнощі, які будуть полягати в неможливості розрахунку визначених показників через відсутність необхідних даних. Така схема щонайкраще підійде для оцінки ефективності процесу керування, а не для оцінки ефективності функціонування виробу.

Заслуговує на особливу увагу метод, наведений Ф.І.Євдокимовим і С.Я.Салигой, що полягає в дослідженні кожної конкретної функції в нерозривному зв'язку від рівня її значущості в загальному об'єкті. Дана схема наведена в прикладі В.2 [28].

Як свідчить Ф.І.Євдокімов, «у випадку однакової складності реалізації функцій відстань між розподілами функцій, за значущістю і витратами повинні наближатися до нуля» [28, с.105].

Рисунок.4.1 - Графік цільової функції

, [4.2]

де В - значущість функції, обумовлена в частках одиниці, у залежності від важливості функції і розміщення пріоритетів;

- витрати на реалізацію функції в частках одиниці, обумовлені за наступною формулою

, (4.3)

де S_i - витрати на реалізацію i-ої функції;

m - кількість функцій;

- витрати на реалізацію розглянутої функції.

Наведена вище методика полегшує пошук найбільш економічних способів досягнення поставлених цілей шляхом виявлення найбільш дорогої функції і пошуку відповідних варіантів її оптимізації (у даному випадку мінімізації). До недоліків варто віднести концентрацію уваги на виробнику товару.

А.П.Ковальов і Н.К.Моїсєєва спробували компенсувати даний недолік шляхом виведення формули визначення наведених витрат на термін служби виробу [43]:

, (4.4)

де ЗП - сумарні наведені витрати на здійснення функції в межах усього періоду служби виробу у вартісному вираженні;

С - зроблені витрати на функцію (собівартість матеріального носія функції у вартісному вираженні);

К - капітальні вкладення в сфері виробництва носія функції, грн.;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності (норма прибутку на авансований капітал) капітальних вкладень, 1/рік;

Н_р - норма амортизаційних відрахувань на реновацію для аналізованого виду виробу, частки одиниці/рік;

U - річні експлуатаційні витрати (без амортизації на реновацію) при здійсненні даної функції, грн/рік.

Дана функція досить проста в розрахунку, підвищує точність визначення витрат, але у випадку виникнення завищення наведених витрат і необхідності її оптимізації, виникає певна проблема пошуку пріоритетних рішень для її реалізації.

Таким чином, функціонально-вартісний аналіз у системі маркетингу, незважаючи на свою ефективність, має деякі недоліки, у тому числі неясне бачення ланцюжка «розробник - виготовлювач - споживач», що в значній мірі ускладнює розподіл функцій в оптимізації витрат і удосконалюванні товару. Основний наголос у аналізі, який досліджується, робиться на значущості виготовлювача.

У такий спосіб функціонально-вартісний аналіз в системі маркетингу повинний знайти оптимальну відповідність у товарі при його споживанні. Однак як недолік функціонально-вартісний аналіз можна відзначити неясне бачення ланцюжка “розробник – виготовлювач - споживач”, а це у свою чергу в значній мірі ускладнює процес оптимізації витрат у розподілі функції удосконалювання товару. Складність функціонально-вартісний аналіз полягає в тому, що його доводиться в основному орієнтувати на нестатки виробників (виготовлювачів). Це відбувається в результаті того, що функціональна сторона питання товару споживача починає цікавити тоді, коли він купує товар, вивчає його технологію в процесі експлуатації. Виходячи з цього, складність функціонально-вартісного аналізу в маркетингу полягає ще й у тім, що з боку виробника повинні бути початі всі необхідні зусилля щодо залучення споживача до процесу формування функціональної сторони об'єкта.

Розглянемо використання функціонально-вартісного аналізу на прикладі проходніцького комбайну УКН400, який використовується для механічної відбойки та вантажу гірничий виробітки та уявляє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом.

Комбайн являє собою самохідну гусеничну машину зі стрілоподібним виконавчим органом. Конструкція комбайна дозволяє робити навантаження відбитої маси на шахтні транспортні засоби: стрічковий або скребковий конвеєр й у вагонетки. Ходова частина комбайна, що складає із двох візків з індивідуальним гідроприводом, дозволяє робити рух назад і вправо - вліво.

Функціонально-вартісної аналіз (ФВА) візка натяжної комбайна проводиться з метою пошуку резервів зниження собівартості виготовлення цього вузла й підвищенню конкурентноздатності машини в цілому.

Завданнями ФСА є:

‑ визначення функцій складових частин візка натяжний, їхня систематизація й оцінка їхньої вагомості;

‑ пошук конструктивної й технологічної надмірності, допущеної в об’єкті, що є причиною зайвих витрат;

‑ визначення конструктивних елементів ‑ носіїв зайвих витрат;

‑ вироблення рекомендацій і пропозицій з розробки оптимальної конструкції візка натяжний, що дозволяє знизити собівартість виготовлення без втрати якості, надійності й довговічності;

- визначення собівартості виготовлення запропонованих варіантів.

Функції візка і її складових частин можна коротко описати в такий спосіб: основна функція візка - натягати гусеничний ланцюг; зусилля натягу створюється пристроєм натягу й передається через лінивець на гусеничний ланцюг; ковзанки й лінивець опираються об ґрунт і передають вагове навантаження; корпус візка зберігає систему в цілісності.

Вагомості окремих функцій визначаються експертним шляхом. Результати показані в таблиці 4.1. Функціональна модель пропонується на рисунку 4.3.

Функціонально-вартісна діаграма (ФВД) являє собою співвідношення між вартістю окремих функцій й їхньою вагомістю (значущістю). Діаграму будуємо, розташовуючи функції з убування їхньої вагомості. Потім проводимо криву, що описує закон зниження значущості функцій, будуємо симетричну їй криву нижче осі Х, визначаємо масштаб вартості функцій і будуємо нижню частину діаграми. Ті стовпці, які виходять за межі нижньої кривої, указують на зосередження зайвих витрат. За ними визначаються носії цих функцій, тобто конкретні деталі, виготовлення яких обходиться дорожче, чим значущість виконуваних ними функцій.

Функціонально-вартісна діаграма показує, що зайві витрати становлять близько 5 тисяч гривень (19% від вартості візка). Незбалансованість виявляється за функціями пристрою лінивця : передача зусилля натягу на гусеничний ланцюг, зміну конфігурації гусеничного ланцюга, підтримка ланцюга й передача частини вагового навантаження.

На основі наведеної таблиці можна зробити висновок, що після проведеної модернізації з використанням методів ФВА собівартість виготовлення виробу "Візок натяжний" знизилася на 100.64 грн. або 11.3%

Проведений ФВА візка натяжної прохідницького комбайна УКН400 дозволів виявити й усунути ряд зайвих витрат. З таблиці 4.3 видно, що досягнуть наступний ефект (на один візок):

• знижено собівартість на 100,64 грн. (11,3%);

• знижено трудомісткість по механічній обробці на 4,83 ст.н.ч.;

• знижено трудомісткість слюсарно-складальних робіт на 27,62 н.ч.

Удалося досягти економії матеріалів: Cт3пс3 - 42,6 кг; чавуни СЧ20 - 54 кг.