6.2. Навчання упродовж життя

Щоб впоратися зі складними вимогами сучасного життя, людині необхідно досягти певного рівня когнітивної складності, що базується на критичногму мисленні, рефлексії і цілісному баченні життя. Компетентній людині властивий самостійний погляд на явища життя і відповідний рівень когнітивної складності, за якого вона може бути незалежною від безлічі очікувань і претензій свого оточення, здатною контролювати свої дії на основі власних почуттів, думок і цінностей, діяти самостійно, а не бути знаряддям чиїхось дій, бути автором власного життя, а не грати роль у чужому сценарії.

Компетентність фахівця – це виявлені ним на практиці прагнення і здатності реалізувати свій потенціал для успішної творчої діяльності у професійній і соціальній сфері, з усвідомленням соціальної значущості та особистої відповідальності за її результати, необхідність постійного її удосконалення.

Досвід є самостійний освітній результат нарівні зі знаннями та уміннями. Зміст освіти має бути діяльнісним. Діяльність є тільки там, де є внутрішній мотив, бажання самої людини виконувати ту чи іншу роботу. У кожній діяльності є функція спонукальна і функція смислоутворююча, що додає діяльності людини особистий сенс. Принципова відмінність навчальної діяльності від будь-якої іншої полягає в тому, що її метою і результатом є не зміна предмета, з яким діє людина, а зміна людиною самої себе як об´єкта діяльності. Лише тою мірою, якою людина розвивається як суб´єкт, вона розвивається і як особистість, бо її діяльність не буває індивідуальною, вона так чи інакше – спільна, соціальна. Щоб бути завжди такою, особистість має навчитися вчитися впродовж життя: вміти діяти автономно, використовувати засоби навчання і набуті вміння інтерактивно, а тим самим - вміти функціонувати у соціально гетерогенних групах.

Як говориться у Комюніке європейських міністрів, які відповідають за вищу освіту («До зони європейської вищої освіти», 18-19 травня 2001 р., м. Прага): «Навчання впродовж усього життя є істотним елементом простору європейської вищої освіти. У майбутній Європі, що будується, як суспільство, так і економіка ґрунтуються на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівних можливостей і якості життя.»

6.3. Українська освіта сьогодні

Організація навчального процесу у сучасному університеті базується на принципах достатності наукового, пізнавального, інформаційного, методичного забезпечення, яке спроможне дати основу для самостійного творчого опанування і осмислення знань та прояву творчої дослідницької ініціативи. Прогресивною для

58

вищої школи свого часу стала форма організації с/р студентів – проведення внутрішньо-семестрових атестацій, які базувалися на результатах контрольних робіт, і які можна співвіднести з нинішніми оцінками за модульні роботи.

На жаль, ні економічно, ні законодавчо, ні соціально освіта в Україні не є вирішальною сферою соціального буття, трансформаційних процесів. Про це свідчать фактично залишковий принцип фінансування освіти, несвоєчасна виплата заробітної плати педагогам, проблема існування навчальних закладів різних форм власності, пенсійне забезпечення і соціальний захист викладачів і студентів навчальних закладів недержавної форми власності.

Недавно з'явилось нове поняття — "циркуляція мозків". Йдеться про циклічні переміщення: за кордон для навчання і подальшої роботи, а потім — повернення на батьківщину і поліпшення професійної позиції за рахунок переваг, отриманих під час перебування за кордоном. Вважають, що ця тенденція посилиться в майбутньому, особливо якщо економічні розходження між країнами будуть зменшуватися.

Відплив мозків сприймається в Європі насамперед як загроза втрати наукової еліти — (la creme de la creme), тобто "зірок науки", яскравий талант яких може забезпечити величезні переваги країні, у якій вони працюють. Так у минулому європейські дослідники, що працювали в США, забезпечували цій країні значний економічний ефект, крім того, багато американських нобелівських лауреатів мали європейське походження. Той факт, що вони часто відбираються на конкурсній основі, також підтверджує, що їхній загальний рівень вищий за середній. Більшість іммігрантів молоді, між 20 і 40 роками, тобто перебувають у найпродуктивнішому віці. 50 % українських мігрантів мають вік від 28 до 40 років, 25 % українців, які працюють за кордоном, мають вищу освіту, 34 % — незакінчену вищу.

В Україні вже сформувалась концепція неперервної освіти, яка сьогодні є провідною освітньою ідеєю. Освіта розглядається як неперервний процес, що є результатом продуманої освітньої політики, коли на перше місце вийшли інтереси особистості: людина оволодіває не тільки способами вчення, але й перепідготовки, способами адекватної самооцінки, адаптаційними механізмами.

Основна відмінність нашої вищої освіти від європейської полягає в тому, що вона професійна. Ми даємо людині право після закінчення ВНЗ займатися професійною діяльністю. У багатьох розвинутих країнах бакалаври одержують професійні навички після закінчення ВНЗ, уже працюючи на відповідному місці роботи. Виходить, професійність вищої освіти в нашій країні варто зберегти.

Зміст модернізації на основі нової освітньої політики має логічно пов'язувати всі рівні освітньої сфери. Всі інновації в основному стосуються освіти взагалі, а не конкретно вищої освіти. І вища школа має відреагувати: змінити технології, зміст, структуру, адаптувавши їх до нового абітурієнта. Зміни у вищій освіті в основному пов'язані зі створенням нових фінансових механізмів виживання та розвитку вищих навчальних закладів, з появою спеціальностей, які користуються попитом у населення, інтеграцією факультетів і навчальних закладів, що є відповіддю на потреби сьогодення.

59