7.4. Самостійна робота студента

Самостійна робота студента є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу у час, вільний від обов'язкових навчальних занять, без участі викладача. Цей час повинен становити близьк¼очастини академічного кредиту. Зміст і обсяг її визначається робочою навчальною програмою з дисципліни та методичними рекомендаціями викладача. Вона забезпечується всіма навчально-методичними засобами (підручники, посібники, конспекти лекцій і т.ін.). Для самостійного опрацювання студентам рекомендується відповідна наукова література та періодичні видання. Як засоби самоконтролю передбачаються тести, пакети контрольних завдань і т. ін. Студент сам обирає місце виконання самостійної роботи.

8. Контроль успішності студента та якості навчання

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, які обираються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у ВН з обов´язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

Підсумкова (загальна) оцінка з навчальної дисципліни є сумою рейтингових оцінок (балів), одержаних за окремі оцінювані форми навчальної діяльності: поточне та підсумкове тестування рівня засвоєності теоретичного матеріалу під час аудиторних занять та самостійної роботи (модульний контроль); оцінка (бали) за виконання лабораторних досліджень; оцінка (бали) за практичну діяльність під час практик; оцінка за ІНДЗ; оцінка за курсову роботу, за участь у наукових конференціях, олімпіадах, наукові публікації тощо. Підсумкові оцінки виставляються після завершення вивчення навчальної дисципліни і вноситься до академічної довідки студента.

Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази.

8.1. Шляхи вирішення завдань української освіти в умовах приєднання до Болонського процесу

Вважається, що входження України до єдиного європейського освітнього простору дасть національній системі вищої освіти (далі — СВО) змогу досягнути основних цілей Болонського процесу: побудувати Європейську зону ВО як передумову розвитку мобільності громадян України із можливістю їхнього працевлаштування; сформувати та зміцнити інтелектуальний, культурний, соціальний та науково-технічний потенціал України як складової Європи; посилити міжнародну конкурентоспроможність національної СВО, підвищити її престижність у світі; позмагатися з іншими СВО за студентів, вплив та гроші; підвищити визначальну роль університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей; досягнути більшої сумісності та порівнянності СВО.

Загальним для освітніх технологій західноєвропейських ВНЗ є те, що вони (як стверджують самі західноєвропейці), у переважній більшості

62

сфокусовані на студентах. Наголос у таких технологіях робиться на тому, що і як вони хочуть вивчати. А це формує відповідальне ставлення до навчання.

Сьогодні у багатьох ВНЗ США та Західної Європи, відповідно до стратегії західних СВО, широкого поширення набула (і саме тому ми говоримо про неї) кредитно-модульна форма організації навчального процесу, сутність якої у тому, що студент самостійно обирає й може працювати з однією або декількома із запропонованих йому комплексних програм ВО, що містять у собі цільову програму дій, інформаційний блок і методичне супроводження для досягнення поставленої дидактичної мети.

У переважній більшості західних ВНЗ успішність навчання за такою технологією визначається об'єктивними засобами вимірювання (наприклад, тестовими технологіями). У разі позитивних результатів педагогічного контролю студентові зараховується заліковий кредит. Отримання студентом визначеної сукупності кредитів (засвоєних модулів) є підставою для присвоєння йому певної академічної кваліфікації, що дає право чи на продовження освіти за академічно орієнтованою програмою вищого рівня, чи на здобуття професійної кваліфікації у закладах післядипломної освіти або інших призначених для цього установах. Особливостями вітчизняних освітніх технологій було і досі є те, що вони сфокусовані на викладачах. Студенти мають жорстко встановлений навчальний план та розклад аудиторних занять із визначеним тижневим навантаженням. Проте такі технології (як вітчизняні, так і закордонні) мають певні особливості, що залежно від умов застосування можуть бути як перевагами, так і недоліками. Кожного разу підхід до них має бути зваженим і обережним.

Коли ми говоримо про "Суспільство знань", яке приходить на зміну індустріальному і постіндустріальному суспільству, то значну кількість його рис ми знайдемо скоріше не в Японії чи США, керівники яких не позбавилися залишків глобальних амбіцій, а в невеликих країнах Скандинавії, у Данії, Нідерландах, які розвиваються не на засадах "вільного ринку" і майже необмеженого індивідуального суперництва, а на базі чітких і загальноприйнятих угод щодо справедливого розподілу і використання ВНП, ліквідації всіх передумов для бідності та ін. Наприклад, Фінляндія усьог о за кілька років досягла дуже великого прогресу, не звертаючись до ринкових засад в економіці і вважаючи їх атрибутом минулого.

На даний час перед ВНЗ України постали питання:

- запровадження двоступеневої структури вищої академічної освіти та зрозумілої в Європі системи дипломів, ступенів, академічних кваліфікацій, розширення мобільності студентів та викладачів;

- присвоєння випускникам ВНЗ за умови виконання певних академічно-орієнтованих програм/курсів ВО академічних кваліфікацій державними екзаменаційними комісіями з наданням (за необхідності) випускникам ВНЗ додатків до дипломів європейського зразка.

Це також дасть змогу вирішити низку завдань Болонського процесу — застосування єдиної системи кредитних одиниць, участі України у формуванні європейської системи стандартів якості навчання з використанням критеріїв,

63

механізмів та методів оцінювання, які можна порівнювати і має сприяти працевлаштуванню випускників вітчизняних ВНЗ за фахом як в Україні, так і на теренах Європи. Відповідно до належним чином оформленого державного замовлення, що має ґрунтуватися на науковому прогнозуванні структури та обсягів підготовки фахівців із ВО, здатних забезпечити потреби відповідних галузей економіки країни, за умови виконання певної професійно орієнтованої програми/курсу ВО та за результатами фахової сертифікації присвоєння випускникам ВНЗ на конкурсних засадах професійних кваліфікацій уповноваженими державою галузевими організаціями та фаховими асоціаціями з наданням професійних сертифікатів.

Це зменшить, з одного б оку, напруження на ринку праці кваліфікованих фахівців (тобто дасть змогу вирішити проблему працевлаштування), з іншого — значною мірою підвищить умотивованість студентів до сумлінного навчання під час здобуття вищої академічної та професійної освіти, вирішить проблему виробничих практик тощо. Зауважимо, що відповідно до Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні, кваліфікація вищої освіти (академічна кваліфікація) — це будь-який документ про надання ступеня, диплом або інше свідоцтво, що видане уповноваженим органом та засвідчує успішне завершення програми вищої освіти — курсу навчання, який визнається уповноваженим органом держави як складова її СВО і після завершення якого студент отримує кваліфікацію ВО. Незалежно від типу ВО, в межах якої здійснюється класифікація тієї чи іншої програми, певна програма класифікується залежно від спрямованості її змісту на програми академічної орієнтації та на програми професійної орієнтації.

Заключення

Зважаючи на все, альтернатив переходу до західної моделі ВО, а саме у цьому полягає реалізація принципів та завдань Болонського процесу в Україні, немає і було б бажано, щоб цей перехід не здійснювався декретом, за принципом "усі раптом", а проходив на підставі виважених рішень щодо кожного напряму освіти і фахової підготовки, де враховувалися б всі плюси і всі мінуси поєднуваних систем. Інтегруватися до Болонського процесу потрібно досить обережно, щоб не розгубити досягнень вітчизняної вищої школи. Перед національною СВО постає не стільки завдання "професіоналізації" ВО, скільки завдання поетапної автономізації вищої школи, її адаптації до умов ринкової економіки.

Таким чином, підводячи підсумок, ми можемо сказати, що філософія створення зони європейської освіти побудована не на перевазі чи домінуванні якоїсь країни, а на обговоренні і пошуку консенсусу між різними країнами. З такої точки зору європейська освітня система і європейський навчальний план не існують, і країни, які підписали декларацію, не прагнуть до її створення. Європейська система освіти і навчальні плани існують при розумінні переваг, які надаються різноманітністю і багатством навчальних планів, а також необхідністю побудови шляхів, що зв'язують всіх учасників процесу, в долученні до цього багатства.

64

65

66