14.Характеристика джерел права України

Джерела права — це спосіб внутрішньої організації та зовнішнього прояву правових норм. Джерелами права є офіційні державні документи, які закріплюють юридичні норми.

Види форм (джерел) права:

— правовий звичай — це санкціоноване державою правило поведінки, яке раніше утворилось у результаті багаторазового повторення впродовж тривалого часу і яке стало нормою. Звичаї діють лише в обмеженій сфері суспільних відносин (у торговому праві, в окремих інститутах кримінального процесуального права — участь присяжних у певних юридичних справах);

— юридичний прецедент (судова практика) — рішення судового або адміністративного органу, якому держава надає загальнообов'язкового значення при розгляді всіх подібних справ у майбутньому;

— нормативний договір — правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;

— нормативний акт — це письмовий документ компетентного суб'єкта права, в якому закріплено правило поведінки загального характеру, що забезпечується державою.

Нормативно-правові акти мають різну юридичну силу, тобто таку їх специфічну властивість, яка розкриває їх співвідношення і залежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави. Види нормативно-правових актів за юридичною силою:

— закони — це нормативно-правові акти вищого представницького органу державної влади, які мають найвищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини;

— підзаконні нормативно-правові акти — це нормативно-правові акти уповноваженого суб'єкта, які приймаються на підставі закону, відповідно до закону та для його виконання.

15.Наближення правопорядків у країнах Європейського Союзу Компаративісти, які займаються правом сучасної Європи, зазначають передусім динамічність становлення єдиного європейського права. На це впливає зміцнення політичних зв'язків країн Західної, Центральної та Східної Європи, яке супроводжується гармонізацією їх правопорядків, що раніше являли собою різні механізми регулювання. Європейське співтовариство від початку планувалося як правове, тому воно створювало власне право і діяло на його основі у су­ворій відповідності з поділом компетенції між своїми органами, обсяг яких був визначений в установчих договорах1.У 50-х роках XX ст. на базі установчих договорів було створено три Європейські співтовариства — Європейське об'єднання вугілля і сталі, Європейське співтовариство з атомної енергії, Європейське економічне співтовариство, які були інтеграційними об'єднаннями з ознаками як міждержавного, так і наднаціонального характеру. З часом на основі європейських співтовариств було створено Європейський Союз (ЄС), який відрізняється від міжнародної організації наявністю таких повноважень і ознак:своя територія, яка складається з територій держав-членів іна якій діє і має юрисдикцію ЄС, наприклад, територія митного союзу, єдиного внутрішнього ринку;система інститутів, що здійснюють ті права і повноваження,які передано союзу державами-членами. Зокрема, функціонує Парламент, який обирається на основі загальних і прямих виборів громадянами ЄС (наприклад ООН складається тільки з делегацій держав-членів);Суд Європейських співтовариств — незалежний судовий орган;інститут громадянства;Європейський валютний фонд, власна валютна система і грошова одиниця (для 11 держав-членів), що замінює національну грошову одиницю.Зазначені ознаки властиві державно-правовій організації. Тобто створено своєрідну систему, де інтеграційні об'єднання не можуть бути ідентифіковані ні з міжнародною організацією, ні з національною державою, в тому числі слід підкреслити, що в рамках ЄС діє особлива правова система.До основних ознак права Європейського Союзу належать такі: норми права Європейського Союзу створюються інститутами ЄС, на базі установчих договорів. їх джерела — регламенти, директиви і рішення;норми права Європейського Союзу є нормами прямої дії,тобто вони інтегруються в національні системи права без відповідних актів імплементації;норми права Європейського Союзу мають верховенство щодо норм національного права. У разі колізії норми національного права і норми європейського права потрібно застосовувати норму саме європейського права, причому жоден акт не може скасувати або змінити норму європейського права; суб'єктами права Європейського Союзу є фізичні і юридичні особи, причому до останніх належать юридичні особи як пуб лічного, так і приватного характеру;право Європейського Союзу забезпечене юрисдикційним захистом, тобто будь-яке зазіхання на право ЄС, будь-яке його порушення може бути оскаржене як на рівні національних установ, так і на рівні Суду Європейських співтовариств