41.Поняття та види виробничих потужностей.
Виробничою потужністю називається потенційна дієспроможність основних виробничих фондів, яка вимірюється кількістю продукції в натуральних одиницях.
Виробнича потужність підприємства, цеху, дільниці, робочого місця – це максимально можливий річний випуск продукції відповідної номенклатури асортименту і якості при повному використанні основних фондів в оптимальних умовах їх експлуатації.
На основі розрахунків виробничих потужностей визначаються внутрішні резерви росту виробництва, визначаються об’єми випуску промислової продукції та потреба збільшення виробничих потужностей за рахунок технічного переозброєння.
Наука і практика господарювання виокремлюють три види потужності:
1. Проектна
2. Поточна (фактично досягнута)
3. Резервна
Проектна – визначається у процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства.
Поточна – визначається періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури та структури, трудомісткості виготовлюваної продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють потужність на початку року, на кінець року та середньорічну потужність підприємства.
Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати у певних галузях народного господарства:
1) електроенергетиці;
2) газовій промисловості - для покриття так званих пікових навантажень у електро- та газових мережах, надійного забезпечення енергоресурсами споживачів на період ремонтно-аварійних робіт;
3) харчової індустрії – для переробки зростаючого обсягу сільськогосподарської сировини, що швидко псується у високоурожайні роки;
4) на транспорті – для перевезення різко зростаючої кількості пасажирів у літні місяці;
5) в машинобудуванні – для підготовки виробництва та освоєння випуску нових видів устаткування і конструкційних матеріалів.
42. Методика розрахунку виробничих потужностей підприємства.
Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва. Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні залежно від характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).
Методика розрахунку виробничої потужності залежить від типу виробництва. В умовах масового виробництва, коли в номенклатурі всього одне або декілька виробів, розрахунок ведеться по окремих робочих місцях, наочно-замкнутих ділянках, потоковим лініям по закріплених за ними вузлами і деталями:
де nоб – кількість одиниць обладнання з провідної групи обладнання на дільниці,
Феф – ефективний фонд часу роботи одиниці обладнання за рік,
Tод – трудомісткість виготовлення одиниці продукції по даній групі обладнання дільниці (прогресивна норма часу на виконання деталь-операції), год/шт.
В умовах серійного виробництва, коли число найменувань видів продукції в номенклатурі зростає, для розрахунку виробничої потужності використовують виріб-представник. Виробнича потужність групи технологічно взаємозамінного устаткування розраховується таким чином:
де nоб – кількість одиниць даної групи обладнання,
Феф – ефективний фонд часу роботи обладнання за рік,
Tн/час – прогресивна норма часу на обробку комплекту деталей виробу-представника.
В умовах дрібносерійного і одиничного виробництва, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість деталей, при складанні плану виробництва виконуються розрахунки по завантаженню та пропускній здатності обладнання. При цьому об’єм робіт, передбачений виробничою програмою по кожній групі станків співставляється з фондом виробничого часу.
Завантаження обладнання розраховується по технологічним групам обладнання за формулою:
де Q – завантаження обладнання,
Ni – кількість виробів, які обробляються на даному обладнанні в плановому періоді, шт.,
t – трудомісткість виготовлення одиниці продукції,
kв.н. – середній коефіцієнт виконання норм,
n – число найменувань виробів.
Пропускна здатність обладнання визначається за формулою:
Пз = Поб · Феф
Коефіцієнт завантаження за групами обладнання визначається за формулою:
При Кз об = 1 обладнання використовується повністю.
При Кз об > 1 обладнання перевантажено.
При Кз об < 1 обладнання недовантажено.