63. Види калькуляцій. Методи розрахунку собівартості.

Види калькуляцій

1. За характером виробництва:     1) масові (періодичні);     2) індивідуальні;     3) проміжні.     2. За часом складання:     1) директивні:      стандартні (нормативні);      кошторисні;      планові.     2) звітні.     3. За рівнем охоплення:     1) галузеві;     2) повні;     3) виробничі;     4) внутрішньогосподарські;     5) змінних витрат;     6) технологічні.     4. За властивостями калькуляційного об’єкту:     1) загальні;     2) параметричні;     3) за центрами витрат.

Основні методи розрахунку собівартості

Позаказний метод застосовується найчастіше в індивідуальному і дрібносерійному виробництві, а також для калькулювання собівартості робіт ремонтного й експериментального характеру. Метод цей полягає в тому, що витрати на виробництво враховуються по замовленням на виріб чи на групу виробів. Фактична собівартість замовлення визначається по закінченні виготовлення виробів чи робіт, що відносяться до цього замовлення, шляхом підсумовування усіх витрат по даному замовленню. Для начислення собівартості одиниці продукції загальна сума витрат за замовленням поділяється на кількість випущених виробів.

Попередільний метод калькулювання собівартості знаходить застосування в масовому виробництві з коротким, але закінченим технологічним циклом. Продукція, що випускається підприємством, однорідна по вихідному матеріалу і характеру обробки. Облік витрат при цьому методі здійснюється по стадіях (фазам) виробничого процесу.

Нормативний метод обліку і калькулювання є найбільш прогресивним, тому що дозволяє вести повсякденний контроль за ходом виробничого процесу, за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції. В цьому випадку витрати на виробництво підрозділяються на дві частини: витрати в межах норм і відхилення від норм витрат. Все витрати в межах норм враховуються без групування, по окремим замовленням. Відхилення від встановлених норм враховуються по їх причинам и винуватцям, що дає можливість оперативно аналізувати причини відхилень. При цьому фактична собівартість виробу при нормативному методі обліку визначається шляхом сумування витрат по нормам і витрат в результаті відхилень і змін поточних нормативів.

При використанні кожного з перерахованих методів контроль за рівнем витрат найбільш ефективно здійснювати по місцям їх виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.

64. Визначення впливу окремих техніко-економічних чинників на зменшення поточних витрат

Намагаючись створити поточні або майбутні вигоди, підприємство має докладати певних зусиль, щоб мінімізувати витрати, необхідні для досягнення економічних вигід. Витрати відіграють важливу роль як ступінь ефективності. Тенденції в динаміці витрат протягом часу та показники змін результатів діяльності можуть стати важливим інструментом оцінки ефективності рішення щодо безперервного удосконалення виробництва. Скорочення величини витрат, потрібних для реалізації цілей підприємства, означає, що діяльність підприємства стала ефективнішою.

Різновиди техніко-економічних чинників, які впливають на рівень собівартості продукції, такі:

- матеріально-технічні: механізація й автоматизація виробництва; заміна діючих технічних засобів на прогресивніші; модернізація устаткування; впровадження прогресивних технологічних процесів; застосування економічних видів сировинних і матеріальних ресурсів;

- організаційні: удосконалення управління та організації виробництва і праці; створення раціональних структур управління;

- структурні зрушення у виробництві: зміна структури асортименту продукції;

- зміна обсягів виробництва: відносне зменшення поточних витрат (стосовно обсягів виробництва).