- •Економіка як галузь науки. Принципи та методи економіки. Мета, завдання та предмет дисципліни “Економіка підприємства”.
- •Модель економіки виробництва. Підприємство як система.
- •3. Поняття підприємства як організаційно відокремленої та економічно самостійної первинної ланки виробничої сфери.
- •4. Місія й різноманітні цілі підприємства. Головні напрямки діяльності підприємства. Юридичні акти що є законодавчою базою функціонування підприємства
- •5. Загальні та локальні нормативні акти.
- •6.Поняття структури підприємства. Загальна та виробнича структура. Типи структур.
- •Виробнича структура підприємства
- •7.Підприємництво як сучасна форма господарювання. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності.
- •8. Поняття персоналу в контексті економічних понять трудових ресурсів, кадрів, трудового потенціалу.
- •9. Класифікаційні ознаки поділу персоналу. Виробничий та невиробничий персонал.
- •1. По відношенню до участі у виробничому процесі
- •2. За функціями, що виконуються:
- •10. Категорії персоналу підприємства за функціональною ознакою.
- •Поділ персоналу за професіями і кваліфікацією.
- •12. Характеристика робітників підприємства.
- •Характеристика складу персоналу підприємства
- •13.Методика розрахунку ефективного фонду робочого часу на поточний рік.
- •14. Розрахунок чисельності окремих категорій працівників виробничих підприємств.
- •15. Визначення потреби в основних робітниках.
- •16. Розрахунок кількості обслуговуючого персоналу.
- •17. Кадрова політика підприємства сучасного підприємства
- •18. Поняття оплати праці. Основні положення Закону України «Про оплату праці».
- •Розділ III. Договірне регулювання оплати праці
- •Розділ IV. Права працівника на оплату праці та їх захист
- •Розділ V. Заключні положення
- •Структура заробітної плати. Основна заробітна плата й додаткова оплата праці.
- •Види доплат та надбавок до заробітної плати.
- •21.Сучасна державна політика оплати праці. Мінімальна заробітна плата.
- •22.Генеральна та галузева тарифні угоди. Основні положення та зміст.
- •23. Тарифна система оплати праці. Складові та їх характеристика.
- •24. Методика формування тарифної сітки.
- •25.Поняття тарифно-кваліфікаційних довідників.
- •Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців. Форми і системи оплати праці робітників.
- •27. Умови застосування та порядок нарахування погодинної оплати праці. Системи погодинної оплати.
- •28.Умови застосування та порядок нарахування відрядної оплати праці. Системи відрядної оплати.
- •29. Ефективність та умови застосування колективних форм організації та оплати праці.
- •30. Продуктивність праці як економічна категорія. Показники продуктивності праці
- •31.Методичні підходи до розрахунку продуктивності праці на виробничих підприємствах.
- •32. Чинники зростання продуктивності праці.
- •33. Матеріальні активи як сукупність виробничих фондів та іншого майна підприємства
- •34.Основні засоби. Класифікація основних засобів за ознакою функціонального призначення та участі у виробничих процесах.
- •35.Групування основних засобів в обліку. Характеристика груп.
- •Знос основних засобів, його види
- •Відтворення основних засобів. Його види
- •36.Види вартості і оцінки основних засобів. Зміна вартості основних засобів (графічна інтерпретація).
- •37.Види зносу основних засобів: фізичний, моральний. Методи усунення зносу основних засобів (ремонт, реконструкція, модернізація).
- •Відтворення основних засобів. Його види
- •38.Амортизація основних засобів. Норми амортизаційних відрахувань.
- •39. Методи нарахування амортизації
- •Показники ефективності використання основних засобів: загальні та часткові. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей підприємства.
- •41.Поняття та види виробничих потужностей.
- •42. Методика розрахунку виробничих потужностей підприємства.
- •43. Оборотні фонди, склад оборотних фондів.
- •44.Нормування витрат матеріальних ресурсів і обчислення необхідного обсягу оборотних фондів.
- •45.Показники ефективності використання оборотних фондів підприємства.
- •46.Сутнісна характеристика обігових коштів як сукупність поточних витрат фінансових коштів.
- •47.Нормовані і ненормовані обігові кошти. Джерела формування обігових коштів.
- •48.Основні показники рівня ефективності використання обігових коштів. Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів.
- •Нематеріальні ресурси. Нематеріальні активи підприємства. Характеристика та оцінка.
- •50. Поняття, склад і структура інвестицій.
- •51. Загальна характеристика інноваційних процесів на підприємстві.
- •Складники техніко-технологічної бази, найефективніші способи її формування на підприємстві.
- •Поняття, види та значення інфраструктури. Система технічного обслуговування.
- •Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність підприємства. Відтворення та розвиток інфраструктури
- •Державне економічне регулювання діяльності суб’єктів господарювання.
- •Загальна сутнісна характеристика продукції, її класифікація й вимірники обсягу. Якість продукції (послуг) як економічна категорія.
- •Продукція. Класифікація продукції. Вимірники і показники обсягу продукції.
- •2. Поняття якості продукції.
- •57.Номенклатура й асортимент продукції (послуг). Валова, товарна, реалізована продукція.
- •58. Поточні витрати (собівартість продукції) як комплексний економічний показник.
- •59. Класифікація витрат на виробництво.
- •61. Калькулювання та його місце в економічних розрахунках. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат.
- •63. Види калькуляцій. Методи розрахунку собівартості.
- •64. Визначення впливу окремих техніко-економічних чинників на зменшення поточних витрат
- •65. Беззбитковий обсяг виробництва. Аналітичний розрахунок та графічна інтерпретація.
- •Система знижок і доплат до ціни. Державне регулювання ціноутворення.
- •69.Прибуток і дохід як основні показники фінансових результатів діяльності підприємства. Економічна сутність прибутку.
- •70. Функції та принципи розподілу прибутку підприємства.
- •Функції прибутку:
- •Принципи розподілу прибутку підприємства:
- •71. Види прибутку. Норма прибутковості та чинники, що впливають.
- •73. Види та розрахунок рентабельності
- •74. Загальна схема показників ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.
50. Поняття, склад і структура інвестицій.
Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).
Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства, так і окремі власники капіталу.
Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), виокремлюють внутрішні (вітчизняні) й зовнішні (іноземні) інвестиції. У свою чергу внутрішні інвестиції поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні — на прямі й портфельні.
Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава.
Реальні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних» (матеріальних) благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку.
Зовнішні прямі інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестицій, менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту називаються портфельними. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших напрямків діяльності суб’єктів господарювання.
За загальновживаним визначенням капітальні вкладення — це періодично здійснюванні довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства.
З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури, а чисті — витрати лише на розширене відтворення. В інвестиційній політиці підприємств та їхніх добровільних об’єднань дуже важливо приймати обгрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте і розширене (технічне переозброєння і реконструкція, розширення діючих підприємств, нове будівництво) відтворення основних фондів. Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення існуючих підприємств має тривати і в найближчій перспективі розвитку народного господарства України.
51. Загальна характеристика інноваційних процесів на підприємстві.
У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Результатом інноваційних процесів є новини, а запровадження їх у господарську практику визнається за нововведення. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, сприяючи прогресивним змінам останнього. Первісними імпульсами запровадження новин (нововведень) на підприємствах служать не тільки суспільні потреби й результати фундаментальних наукових досліджень, а й використання зарубіжного прогресивного досвіду в галузі технології та організації виробництва, сучасних форм господарювання.
За своїм характером інноваційні процеси, новини й нововведення поділяються на взаємозв'язані види.
Технічні новини і нововведення проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).
Організаційні нововведення охоплюють нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного виробництва (організаційні структури управління сферами науки та виробництва, форми організації різних типів виробництва й колективної праці тощо);
економічні — методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації та оплати праці, оцінки результатів діяльності;
соціальні — різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка й підвищення кваліфікації персоналу, передовсім керівного складу всіх рівнів; стимулювання творчої діяльності; поліпшення умов і постійне підтримування високого рівня безпеки праці; охорона здоров'я людини та охорона довкілля; створення комфортних умов життя тощо);
юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств та організацій. За масштабністю і силою впливу на ефективність діяльності певних ланок суспільного виробництва всі новини та нововведення можна об'єднати у дві групи — локальні (поодинокі, окремі) та глобальні (великомасштабні). Якщо локальні новини (нововведення) ведуть переважно до еволюційних перетворень у сфері діяльності підприємств і через це не справляють якогось істотного впливу на ефективність функціонування та розвитку цих підприємств, то глобальні, що здебільшого є революційними (принципово новими), кардинально підвищують організаційно-технічний рівень виробництва, а завдяки цьому забезпечують суттєві позитивні зрушення в економічних і соціальних процесах. Між окремими видами інноваційних процесів (новин, нововведень) існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.
