65. Беззбитковий обсяг виробництва. Аналітичний розрахунок та графічна інтерпретація.
Беззбитковість - такий стан, коли бізнес не дає ні прибутку, ні збитків. Виручка покриває тільки витрати, фінансовий результат при цьому дорівнює нулю. Беззбитковий обсяг продажів можна виразити і в кількості одиниць продукції, яку необхідно продати, щоб покрити витрати, після чого кожна додаткова одиниця проданої продукції буде давати прибуток підприємству.
Різниця між фактичною кількістю реалізованої продукції і беззбитковим обсягом продажів продукції - це зона безпеки (зона прибутку), і чим вона більша, тим міцніший фінансовий стан підприємства.
Для визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства побудуємо графік (рис.). По горизонталі показується обсяг реалізації продукції у відсотках від виробничої потужності підприємства, або в натуральних одиницях (якщо випускають продукцію одного виду), або в грошових одиницях (якщо графік будується для кількох видів продукції), по вертикалі - собівартість проданої продукції і прибуток, що разом становлять виручку від реалізації.
За графіком можна встановити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство матиме прибуток, а при якому його не буде. Можна визначити також точку, в якій витрати будуть дорівнювати виручці від реалізації продукції. Цю точку назвали точкою беззбиткового обсягу реалізації продукції, або порогом рентабельності, або точкою окупності витрат, нижче від якої виробництво буде збитковим.
Система знижок і доплат до ціни. Державне регулювання ціноутворення.
Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Регулювальна діяльність держави в галузі ціноутворення має на меті:
♦ недопущення монополізації ринку;
♦ приборкання інфляції.
В умовах інфляції держава, в особі уряду, може проводити жорстку політику щодо стримування темпів зростання цін.
При невисокому рівні інфляції з метою підтримки товаровиробника держава може проводити політику лібералізації цін. До інструментів державного регулювання цін відносять:
♦ встановлення державних фіксованих цін;
♦ встановлення граничного рівня торговельної і постачальницької надбавки (націнки) при реалізації товару, продукції (у відсотках до ціни виробника);
♦ встановлення граничного рівня рентабельності (у відсотках до товарообігу або собівартості);
♦ введення обов'язкового декларування зміни цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до закону державні фіксовані ціни встановлюються на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Державні ціни встановлюються також на імпортні товари, придбані за рахунок коштів державного бюджету України.
Законом передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.
Застосування регульованих цін здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговельними надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом укладання угод з підприємцями про контроль за зростанням цін.
Декларування зміни цін - це спосіб контролю за встановленням цін на продукцію, реалізовану підприємствами-монополістами, з метою попередження їх невиправданого завищення. Підприємства, що посідають домінуюче становище на ринку відповідних товарів і включені до спеціального Державного реєстру підприємств-монополістів, у випадку підвищення застосовуваних вільних цін на свою продукцію зобов'язані подати про це декларацію у відповідний орган ціноутворення. У декларації відображаються такі дані: запропонована зміна ціни, калькуляція собівартості продукції з розшифровуванням подорожчання витрат, обсяг виробництва в попередньому і поточних роках, досягнутий і планований розміри прибутку від реалізації даного виду продукції у цілому, а також фактична рентабельність по підприємству, причини зміни ціни. Орган ціноутворення, отримавши декларацію, зобов'язаний розглянути її і прийняти рішення не пізніш як у місячний термін. У разі необґрунтованого завищення цін підприємством-монополістом до нього застосовуються заходи державного регулювання (встановлення державних фіксованих цін на реалізовану продукцію, визначення граничного рівня рентабельності і торговельної надбавки та інші), а також заходи економічного та адміністративного впливу.
Функції контролю за цінами в Україні виконує Державна інспекція з контролю за цінами. Інспекція стежить за дотриманням підприємцями єдиних принципів формування собівартості, структури цін і тарифів, визначених чинним законодавством, порядку формування відпускної ціни, виявляє випадки необґрунтованого завищення цін. Разом з Антимонопольним комітетом інспекція прагне попередити зловживання, що випливають з пануючого становища якогось підприємства при укладанні торгових угод (відмова від продажу, нав'язування мінімальних цін), а також зловживань в організації збуту, пов'язаних з торгівлею зі знижкою, з поверненням платежів, зі створенням дискримінаційних умов продажу тощо.
Законодавством передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері ціноутворення.
Так, стаття 1652 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку формування і застосування цін і тарифів. Порушення порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок і доплат до них спричиняє накладення штрафу на службових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання вимог органів державного контролю за цінами з усунення порушень порядку формування і застосування цін і тарифів спричиняє відповідно до статті 1883 КпАП накладення штрафу на службових осіб у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з частиною 2 статті 228 Кримінального кодексу насильство, заподіяння шкоди або погроза ними з метою штучної зміни або фіксування цін, караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.