24. Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.

До 1917: Вітчизняна кримінологія розвивалась у межах криміналь­ного права.

Науковці того часу, яких можна із сьогоднішніх позицій назвати кримінологами - М. П. Чубинський, І. Я. Фойницький, М. М. Гернет, А. Н. Трайнін, Д. А. Дриль, М. О. Неклюдов, С. В. Познишев.

1918-1930: В СРСР спостерігався бурхливий розвиток кримінології.

Було підсилено позиції соціологічної кримінології.

Вийшло друком багато праць з аналізу моральної статистики, особи злочинця тощо як представників старої професури (М. Гернет, С Познишев, А. Трайнін, М. Ісаєв, О. Жижиленко), так і їх учнів (Є. Френкель, Г. Волков, В. Внуков).

У великих містах Росії було відкрито кримінологічні кабінети, зокрема в Петрограді (1918), Саратові (1922) і Москві (1923).

Аналогічні кримінологічні установи були створені й в Україні.

1924: При Одеському будинку примусових робіт (тюрмі) за участю вчених університету було створено Кабінет з вивчення злочинності й особи злочинця з філіями в Харкові та Києві.

Незабаром кабінет став Всеукраїнським, а в 1930 перетворився на Всеукраїнський кримінологічний інститут у Харкові.

У цей період інтенсивно вивчались соціологія злочинності та її види, особа злочинця, мотивація злочинної поведінки, здійснювалися цікаві дослідження, видавалися збірники наукових статей і монографії.

Всеукраїнський кабінет в Одесі щорічно з 1927 по 1930 видавав збірник «Изучение преступности и пенитенциарная практика».

Численні статті узагальнювали психологічні й соціологічні спостереження щодо різних категорій злочинців, професійної, організованої та рецидивної злочинності.

Для кримінологічних досліджень тієї пори були характерні відносна незалежність від ідеологічних догм і прагнення розібратися не тільки в зовнішніх криміногенних факторах, а й у властивостях особи правопорушника.

Широко використовувалися досягнення біології, психіатрії, психології, теорія рефлексів Бехтерева і Павлова.

Усе це суперечило диктаторському сталінському режиму й не вписувалося в офіційно визнані ленінські ствердження про корінну причину злочинності й незабаром наслідки далися взнаки.

Починаючи з 1929 р. і до середини 1930-х українська радянська кримінологія зазнала нищівного розгрому - приводом стало обвинувачення кримінологів у пропаганді класово ворожої теорії Ч. Ломброзо про природженого злочинця.

Кримінологічні кабінети було ліквідовано, а інститути з вивчення злочинності реорганізовано в установи з вивчення кримінальної політики й кримінального права.

Кримінологію спіткала доля генетики і кібернетики: її було оголошено «буржуазною квазінаукою».

У післявоєнні роки цьому сприяло також загострення полеміки в біології. Тоді перемогла «лисенковщина» з її теорією про вирішальну роль зовнішнього середовища в розвитку організму.

Ідея щодо пріоритетного впливу середовища утвердилась і в соціальних науках. Кримінологічні дослідження було припинено на тривалий час.

Кримінологічна наука відроджувалася поступово починаючи з 20 з’їзду КПРС.

У пресі почали з’являтися статті, в яких наголошувалося на необхідності відновлення досліджень злочинності й розробки попереджувальних заходів.

1957: Створено Всесоюзний науково-дослідний інститут (НДІ) криміналістики при Прокуратурі СРСР.

1963: Створено Всесоюзний НДІ з вивчення причин і розробки заходів попередження злочинності при Прокуратурі СРСР.

1964: В юридичних вищих закладах освіти було введено курс кримінології.

В Україні кримінологія почала відроджуватися в Київській вищій школі МВС СРСР (нині Національній академії внутрішніх справ України) і значною мірою це було пов’язано з ім’ям професора П. Михайленка.

1964: П. Михайленко у співавторстві з І. Гельфандом написав монографію «Попередження злочинів - основа боротьби за викорінення злочинності.

Того часу при Київській вищій школі МВС було створено науково-дослідну лабораторію, значну частку серед тематики якої посідали кримінологічні проблеми. Нині на базі цієї лабораторії при Національній академії внутрішніх справ України функціонує НДІ, який вперше опублікував у відкритому виданні кримінальну статистику України з 1972 по 1993.

Кафедри кримінології створено в Харківському юридичному інституті (нині Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого), Національній академії внутрішніх справ України, Одеській юридичній академії.