- •Вивчення кримінальних справ і іншої офіційної документації за систематизованими запитниками. Загальна характеристика методу.
- •Види механізмів злочинної поведінки.
- •Віктимологічні аспекти злочинної поведінки.
- •Властивості злочинності.
- •Динаміка злочинності, як вона розраховується.
- •Економічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Завдання вивчення особистості злочинця.
- •Завдання кримінологічної науки в сучасний період становлення України як незалежної держави.
- •Загальна характеристика видів злочинності.
- •Загальна характеристика злочинності на сучасному етапі.
- •Загальна характеристика методик кримінологічних досліджень.(1)
- •Загальна характеристика показників злочинів.
- •Загально-соціальне попередження злочинності.
- •Загально-соціальне попередження злочинності. Його значення та співвідношення з спеціально-кримінологічним попередженням.
- •Застосування в кримінології анкетного методу.
- •Застосування в кримінології методу інтерв’ю і техніки його проведення.
- •1.1. Очне опитування - інтерв'ю - звичайна бесіда, яка передбачає прямий контакт поміж дослідником (інтерв'юером) і опитуваним (респондентом).
- •Зв’язок кримінологічної науки з кримінальним правом.
- •Зв’язок пияцтва і злочинності.
- •Злочинність неповнолітніх, її особливості.
- •Злочинність як історично-мінливе явище.
- •Злочинність як кримінально-правове явище.
- •Злочинність як соціальне і правове явище.
- •Злочинність як соціальне явище.
- •Історія розвитку кримінології в 20-30 роки в колишньому срср і в Україні.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинів.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності в залежності від об’єкту впливу.
- •Класифікація заходів по попередженню злочинності.
- •Класифікація злочинців.
- •Класифікація злочинності.
- •Класифікація негативних соціальних явищ, які детермінують злочинність.
- •Конкретна життєва ситуація, її роль в детермінації злочинної поведінки.
- •Кримінологічна характеристика особистості злочинця.
- •Кримінологія як навчальна дисципліна. Предмет і система курсу.
- •Латентна злочинність.
- •Методика вивчення латентної злочинності.
- •Механізми злочинної поведінки, пов’язані з деформацією моральних і правових настанов.
- •Механізми поведінки злочинця, пов’язані з дефектами прийняття рішення.
- •Місце і роль особливостей особистості злочинця в механізмі конкретної злочинної поведінки.
- •Місце кримінології в системі суспільних наук.
- •Неналежні умови формування особистості злочинця.
- •Несприятливі умови формування особистості.
- •Ознаки злочинності.
- •Основні напрямки попередження злочинності серед неповнолітніх.
- •Особистість злочинця і злочинна особистість.
- •Особистість злочинця і суміжні поняття.
- •Особистість злочинця. Поняття.
- •Поняття детермінації і причинності в кримінології.
- •Поняття економічної злочинності.
- •Поняття злочинності.
- •Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
- •Поняття попередження злочинності, місце попередження в системі заходів боротьби зі злочинністю.
- •Поняття попередження злочинності.
- •Поняття причин злочинності.
- •Поняття професійної злочинності.
- •Поняття раннього і безпосереднього попередження злочинності.
- •Поняття та види організованої злочинності
- •Поняття та предмет кримінології як науки.
- •Попередження злочинності як системи.
- •Правові засади попередження злочинності.
- •Предмет кримінології як науки.
- •Принципи функціонування системи попередження злочинності.
- •Причини злочинності в Україні на сучасному етапі.
- •Причини та умови конкретного злочину.
- •Причини та умови організованої злочинності.
- •Проблеми визначення ціни злочинності.
- •Психологічні причини злочинності і їх місце в системі причин злочинності.
- •Рівень злочинності, як розраховується цей показник і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Рівні, на яких вивчаються причини злочинності.
- •Системний характер попередження злочинності.
- •Специфіка вивчення причинності в кримінології.
- •Спеціально-кримінологічне попередження злочинності.
- •Співвідношення злочинності і конкретного злочину.
- •Співвідношення соціального і біологічного в особистості злочинця.
- •Структура злочинності, як вона розраховується і яке має значення при аналізі злочинності.
- •Сучасний стан кримінологічної науки в Україні.
- •Характеристика механізмів злочинної поведінки, які пов’язані з деформацією потреб і інтересів.
- •Шляхи попередження організованої злочинності.
Поняття конкретної життєвої ситуації та її роль в механізмі злочинної поведінки.
Для кримінології найбільший інтерес представляє вироблене психологічної та юридичної наукою поняття конкретної життєвої ситуації як певного поєднання обставин життя людини, безпосередньо що впливають на його поведінку в даний момент. У кримінологічної сенсі --це подія або стан, що викликало рішучість вчинити суспільно небезпечне діяння, що сприяє або перешкоджає йому.
Ситуація звичайно передує злочину, але може і супроводжувати його здійснення. Обставини життя людини, з яких складається конкретна життєва ситуація є зовсім різними. Це може бути порівняно тривалий стан (наприклад, важка обстановка в сім'ї)або короткочасна подія (наприклад, конфлікт з хуліганом на вулиці),різні вчинки інших людей або становище, що склалося в суспільстві.
Ситуація може охоплювати величезні території (наприклад, при злочини проти життя і безпеки людства) або обмежуватися квартирою (наприклад, під час побутової сварки). Тривалість ситуації теж різна: від декількох секунд (при дорожньо-транспортній пригоді) до кількох років (конфлікти на ґрунті ревнощів або помсти).
У кожній життєвій ситуації необхідно розрізняти об’єктивне зміст, обумовлене що відбулися в дійсності подіями, і суб’єктивне значення, яке надається їй суб'єктом у залежності від його поглядів, досвіду, нахилів, характеру та ін .Об'єктивне зміст і суб’єктивне значення ситуації можуть часом сильно розходитися.
Одне і теж об'єктивна подія, наприклад неможливість задоволення будь-якої потреби, може грати для одного і того ж особи в різні моменти (або в один і той же час для різних осіб) різну роль. Різниця у поглядах зі співрозмовником суб'єкт може сприйняти як особисту образу,тимчасові матеріальні труднощі деякі люди розцінюють як життєвий крах і пр. Важливо те обставина, що людина зазвичай надходить в відповідно не з ситуацією в її об'єктивному сенсі, а зі своїм уявленням про неї. Суб'єктивне тлумачення ситуації тісно пов'язане з мотиваційної сферою особистості і обумовленими нею цілями поведінки.
Ситуації можуть не тільки викликати тимчасові зміни в поведінці, а й стимулювати перебудову особистості. «До таких ситуацій ми відносимо емоційно насичені події, що зачіпають інтереси або совість особистості. До них ми відносимо ситуації громадського вираження гніву,презирства, захоплення, небезпечні для життя ситуації, крах надій чи,навпаки, що породжують віру в прийдешнє щастя і пр. »[1]
Людина веде себе по-різному в повсякденній обстановці та екстремальних,незвичайних умовах. Тому, оцінюючи його дії, що призвели до злочинного результату, слід з'ясувати, чи він заздалегідь передбачав такий збіг обставин чи воно стало для нього несподіванкою. Це необхідно,перш за все для правильного розуміння морального обличчя особистості,з'ясування її моральної і емоційної стійкості. Даючи оцінку неправомірним вчинків, слід також враховувати, що поведінка людини взагалі, а тим більше в складній ситуації залежить не стільки від особливостей нервової системи, скільки від моральних якостей, переконань, схильностей,індивідуального досвіду, тренованості в подоланні труднощів, вплив соціальних установок і громадської думки.
Зіткнувшись перед вчиненням злочину з вже знайомої йому ситуацією, людина отримує можливість не тільки фізично продублювати минулі вчинки, але й відтворити їх цільове зміст. Минулі ситуації відображаються, закріплюються в рисах особистості і вже через неї як би входять в нову ситуацію, перетворюючи її на відому, «легко вирішувану».
Значення суб'єктивного фактора сильно зростає в нетипових ситуаціях. Це пов'язано насамперед з невизначеністю, неповнотою первинної інформації, що надходить до індивіда від навколишнього його незвичною обстановки.
Ситуація не у всіх випадках надає людині варіант рішення,що лежить на поверхні. Експерименти показали, що при вирішенні складної проблеми у людини взагалі може не бути очевидного варіанта рішення. У таких випадках він повинен формувати новий.
Звичайно не кожна ситуація вимагає такого реагування на неї, при якому перед обличчям стоїть завдання осмислити її і знайти рішення. Більшості випадків рішення приймаються автоматично і настільки входять в звичку, що свідомий елемент, що асоціюється з ідеєю вибору, зникає.
Тільки нова або рідко зустрічається ситуація найбільш очевидно змушує діяти волю людини і змушує його зіставляти різні можливі реакції, що викликаються даної життєвою ситуацією, вибираючи ту з них, яка представляється в той момент найбільш придатною.
Таким чином, в одному випадку спонукання особистості до певного поведінки включає в себе свідому оцінку ситуації і вибір на цій основі варіанти поведінки, в іншому - спонукання функціонує без попереднього уявного аналізу наслідків та оцінки поведінки. Останньому випадку пошук рішення відсутня і в якості мотиву вчинку виступає стереотипне поведінку.
Важливою властивістю будь-якої ситуації є її конкретність, що виражається в тому, що вона існує в певних просторово-часових рамках.
Ситуації можуть охоплювати великі території і зберігатися протягом тривалого часу або, навпаки обмежуватися невеликими просторами і триватиме кілька миттєвостей. Просторово-часові масштаби ситуації багато в чому залежать від характеру діяльності конкретних осіб, від їх можливостей і спрямованості їх умислу.
Іншим властивістю ситуацій є їх систематичність і відома повторюваність, що створює необхідні гносеологічні і логічні підстави для передбачення їх появи в майбутньому.
Більша частина ситуацій в житті людини виникає під впливом різних соціальних факторів, породжується конкретними громадськими зв’язками і відносинами. Тому ситуації загалом можна розглядати як один із проявів соціального середовища, що відіграє вирішальну роль у формуванні особистості та її поведінки.
Життєві ситуації можуть складатися на тільки під впливом соціальних чинників, але і в результаті дії сил природи, наприклад стихійного лиха чи хвороби. Деякі ситуації обумовлюються причинами, що не залежать не тільки від особистості та її мікросередовища, але навіть івід більш широких соціальних спільнот. Так, наприклад, ситуації, пов'язані з труднощами війни і післявоєнного відновлення, а також з матеріальними труднощами, обумовленими економічними причинами.
Конкретна ситуація, в якій знаходиться дана особистість перед вчиненням злочину, значною мірою визначається її соціальної роллю, приналежністю до соціальної групи, способом життя і т.д. Це дає можливість у ймовірносно аспекті передбачити деякі події в житті людини і припустити певний варіант його поведінки. Наприклад, одні ситуації, пов'язані з професійною приналежністю, виникають у водія таксі, інші - у продавця магазину, третій - у лікаря і т.п. Їх поведінка в найбільш типових і важливих ситуаціях визначається як законами або службових інструкцій, так і неписаними нормами, виробленими вданої професії, і, звичайно, загальноприйнятими нормами поведінки. Ситуації певного типу постійно складаються і в житті особи, яка систематично здійснює злочину, переховується від органів слідства,веде паразитичний спосіб життя.
Ситуації залежать і від спрямованості поглядів, інтересів і здібностей особистості, від її ідеалів. Тому, наприклад, особи з антигромадської орієнтацією нерідко прагнуть потрапити у такі ситуації, в яких вони можуть розраховувати на задоволення своїх потреб, або самі створюють ці ситуації. Значною мірою ситуація визначається інтелектом людини, що визначає його соціальну позицію, рівень і обсяг домагань.
