28. Класифікація злочинців.

Боротьба зі злочинністю не може орієнтуватися на індивідуальну неповторність кожної особи, в той же час вона повинна враховувати неоднорідність контингенту злочинців.

Ця проблема вирішується шляхом класифікації злочинців: їх угрупування і типології.

Угруповання - певний розподіл статистичної сукупності на певні групи, категорії з використанням такого критерію, як статистична поширеність однієї або кількох ознак.

У рамках угрупування фактично вивчається не особистість в комплексі її характеристик, а контингенти злочинців. При цьому виявляється статистична поширеність серед них тих чи інших ознак.

Угрупування за статтю злочинців:

1. Злочинці-жінки.

2. Злочинці-чоловіки.

Угрупування за віком злочинців:

1.Неповнолітні (14-15 років та 16-17 років) злочинці.

2. Злочинці молодого віку (19-24 роки і 25-29 років).

3. Злочинці зрілого віку (30 років і старше).

Угрупування за деякими соціально-економічними критеріями:

а) освіта;

б) рід занять;

в) факт наявності або відсутності постійного місця проживання і роду занять (бомжі, вимушені переселенці, біженці, інші мігранти і т. п.);

г) наявність або відсутність постійного джерела доходів;

ґ) проживання в міській або сільській місцевості;

д) громадянство (громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства).

Угрупування за станом особистості в момент вчинення злочину:

а) стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння;

б) знаходження людини при вчиненні злочину в складі групи (і якої саме);

в) перебування в місцях позбавлення волі і т. п.

Угрупування за характером злочинної поведінки:

а) умисний або необережний;

б ) насильницький, корисливий і т. п.;

в) первинний або повторний і т. п.

Дані види не відображають всього розмаїття угруповань.

Крім таких простих, що враховують тільки якусь 1 ознаку, використовуються більш складні, що враховують одночасно 2 і 3 змінні (простір властивостей) (наприклад, у регіонах з'ясовувалося, злочинці якого саме віку і роду занять здійснювали ті чи інші злочини).

При багатовимірної класифікації, що враховує більше 3-ох особистісних характеристик, використовуються математичні методи.

Такі угруповання дозволяють певним чином систематизувати контингент злочинців для їх більш ретельного вивчення: вказують основні напрями змін у цьому контингенті, дозволяють виділяти групи, які потребують першочергової уваги, оперувати великими числами, що істотно для наукового аналізу.

Типологія

Тільки статистичний аналіз завжди виявляється недостатнім, оскільки з'ясування певних статистичних залежностей і закономірностей ще не відповідає на питання про характер зв'язку різних ознак.

Типологія - більш глибока характеристика різних контингентів злочинців - ґрунтується на суттєвих ознаках, причинно пов'язаних з злочинною поведінкою.

У межах одного типу повинні бути однорідними ознаки-прояви і ознаки-причини, вони повинні відображати певні динамічні закономірності, детермінаціонние лінії, зафіксовані в кримінологічних дослідженнях.

Наприклад, вчинення крадіжок (ознака-прояв) в результаті стійкої орієнтації особи на злочинні засоби забезпечення свого добробуту, безкарність виконання попередніх злочинів через високий кримінальний професіоналізм (ознаки-причини). Комплекс таких ознак вказує на тип професійного злодія.

Можна виходити і з ознак-причин, що відображають особливості формування та діяльності особистості.

З кінця 19 ст. різні автори фактично виділяють 4 типи особистості злочинця, називаючи їх по-різному, але фактично маючи на увазі ступінь стійкості й автономності їх злочинної поведінки у взаємодії із соціальним середовищем:

1. Злісний, нестійкий, ситуаційний, випадковий.

2. Професіонали, звичні злочинці, проміжна група між першим і другим, випадкові.

3. Глобальний, парціальний, з частковою криміногенної зараженістю, передкрімінальний, здійснює злочину в певних ситуаціях.

Основа типології - ступінь стійкості злочинної поведінки в різних ситуаціях.

Типологія фіксує не просто те, що найчастіше зустрічається, а закономірне, є логічним підсумком соціального розвитку особистості.